Де в них кнопка?
Сьогодні у Верховній Раді починається черговий пленарний тиждень. Чи буде він нарешті продуктивним, поки не ясно. Учора на погоджувальній раді депутати вже традиційно висували умови, сварилися й ні до чого по суті не домовилися.
Сьогодні у Верховній Раді починається черговий пленарний тиждень. Чи буде він нарешті продуктивним, поки не ясно. Учора на погоджувальній раді депутати вже традиційно висували умови, сварилися й ні до чого по суті не домовилися.
Вона сякається. Вона мегера. Вона страшненька. Ці слова можуть стосуватися будь–кого — колеги по роботі, тещі, касирки в магазині. Але відтепер таких оцінок у поєднанні із займенником «вона» краще не вживати, особливо в письмовому вигляді. Бо в партії Юлії Тимошенко «Батьківщина», де, схоже, вважають, що в українській мові існує тільки одна істота жіночої статі, можуть розгніватися за образу своєї лідерки. І назвуть вашу сентенцію на кшталт «вона — брехуха» (не важливо, що йдеться про сусідку–пліткарку) «недобросовісною рекламою». Так, як це за позовом ВО «Батьківщина» зробив Печерський суд, заборонивши не лише громадянину Петру Підлубному, який виступав відповідачем, а й «будь–яким фізичним та юридичним особам, незалежно від форми власності, розміщувати на білбордах, інших зовнішніх рекламних носіях, радіо та телебаченні, мережі інтернет, в електронних ЗМІ будь–яку недобросовісну рекламу відносно діяльності Тимошенко».
Віктор Ющенко повернувся зі Сполучених Штатів, де так і не побачився з президентом Бараком Обамою. Як уже писала «УМ», зустрічей тет–а–тет під час урочистостей із нагоди відкриття чергової сесії Генасамблеї ООН у графіку глави Білого дому й не передбачено, але принаймні потиснути одне одному руки вони з українським колегою планували. Однак Президент України не зміг скористатися запрошенням на прийом, який давав Обама. Виявляється, не тільки у нас під час офіційних заходів, а й у США на засіданні Генасамблеї ООН промовці не гребують перевищенням регламенту. Через те, що спікери, які виступали до нього, значно перебирали відведений їм на виступ час (скажімо, лідер Лівійської Джамахірії Муаммар Каддафі замість 20 хвилин говорив півтори години), Ющенко зійшов на трибуну на дві години пізніше, ніж було заплановано. А відтак на прийом до президента США, який відбувався саме в ті хвилини, не потрапив.
З нагоди офіційного відкриття 64–ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, яка стартувала 15 вересня, у штаб–квартиру ООН з’їхалася рекордна кількість світових лідерів — більше ста. Найважливішою частиною роботи сесії стане загальнополітична дискусія за участі глав держав та урядів, а також міністрів закордонних справ, що триватиме з 23 по 30 вересня. Участь у ній візьме і Президент України Віктор Ющенко, який відбув до Нью–Йорка з робочим візитом.
Викладене свічками слово «Гія» на майданній бруківці. Невелике в масштабах такої значної площі коло людей мовчки слухає, як «безликий» голос зачитує сумний мартиролог загиблих українських журналістів. А потім — дев’ять хвилин мовчання. Єдине, що дещо вибивається з уже традиційної для 16 вересня картини — нестрункі вигуки футбольних вболівальників, яким байдуже до жалобного гуртка біля Головпоштамту (хіба що дехто підходить поцікавитися, що тут таке відбувається, і біжить веселитися далі — попереду гра «Динамо» з казанським «Рубіном»). Від викрадення і, як тепер уже напевне відомо, загибелі редактора «Української правди» Георгія Гонгадзе вчора минуло рівно дев’ять років. А замовники цього вбивства досі залишаються невідомими — і непокараними.
Суботнього вечора на майдані Незалежності було не проштовхнутися: на історичному з часів Помаранчевої революції місці знову зібралися найвідоміші виконавці України, щоб агітувати за кандидата в президенти. Щоправда, на відміну від часів Майдану, сцена стояла з протилежного боку Хрещатика (під монументом Незалежності), в її оформленні та натовпі домінували не жовтогарячі, а біло–червоні барви, а музиканти виступали за покликом передусім гаманця, а не душі. Хоча деякі засоби масової інформації цілком серйозно (і теж безкоштовно?) стверджують, що за концерти зірки нічого не отримають — мовляв, співають «за спасибі», щоб «у кризові часи підтримати єдність країни і злити свої голоси в один — за політика, достойного вести Україну до нових перемог».
«Лажатися» в публічних виступах, тішачи чужих виборців помилками на кшталт «великої поетеси Анни АхмЕтової», «композитора Гулака–АртЬОмовського» або «поета Павла Безсмертного» (замість Беспощадного) — це в українському політикумі прерогатива лідера Партії регіонів Віктора Януковича. І, скажімо, Юлія Тимошенко, якій як особі уважній і скрупульозній у питаннях піару такі ляпсуси не притаманні, не оминає нагоди покпинити з «проколів» головного «регіонала». Тож можна собі уявити, як тріумфували «регіонали», коли і їм нарешті вдалося підловити Леді Ю. Щоправда, не на помилці, а, швидше, на плагіаті.
В Україну знову приїхали ревізори: з 1 по 4 вересня місія Міжнародного валютного фонду на чолі з Джейлою Пазарбазіоглу перевірятиме підготовлений урядом проект Державного бюджету на 2010 рік на відповідність вимогам МВФ. З огляду на те, що Україна порушила ледве не всі умови, на яких МВФ виділив попередні три транші кредиту, експерти прогнозують проблеми з виділенням четвертого. Навіть в уряді не всі спроможні випромінювати оптимізм: заступник міністра фінансів Валерій Альошин на прес–конференції з цього приводу чесно спрогнозував, що переговори будуть важкими. На рівні Прем’єр–міністра, втім, рішуче відкидають «нагнітання істерії», запевняючи, що «вона працює», тобто «переговори з технічною місією Міжнародного валютного фонду, яка зараз перебуває в Україні, тривають у штатному конструктивному режимі». Очевидно, сподіваючись на те, що вміння Юлії Тимошенко переконувати й готовність сипати новими «цяцянками» вкотре допоможуть Прем’єрці зграбно пролавірувати на «луївіттонівських» каблучках між Сціллою популістських обіцянок виборцям і Харибдою жорстких умов, на яких МВФ дає гроші на їх виконання.