Минулими вихідними українцям, які бояться холодів і «Газпрому», знову замиготів промінчик надії. У столиці моди Мілані у ці дні говорили про таку ефемерну річ, як природний газ. Причому російський — що автоматично додає йому ще більшої ефемерності. Як заявив Президент Петро Порошенко, українська делегація зуміла «дотиснути» суперника, тобто росіян, і змусила їх де-факто пристати на наші умови.
Українська економіка перебуває у коматозному стані. Вести мову про вихід із кризи нині взагалі недоречно: мова йде лише про можливу глибину нашого падіння. Втім аналітики зауважують: «перезавантаження» у господарській сфері на тлі воєнних дій — чудова нагода здійснити так давно необхідні нам економічні реформи. Влада ж, як це було завжди, поспішає не надто активно.
Навіть після супертеплої осені все ж таки неодмінно настануть холодні місяці. І цей незаперечний факт ставить перед владою України надзвичайно цікаве питання: чи маємо ми достатньо палива, аби пережити морози? Після демаршів «Газпрому» наша сила — у наших запасах. А також у вмінні налагодити «об’їзні шляхи», тобто, отримувати газ з інших, окрім російських, джерел.
Намагаючись подолати російських диверсантів на сході, Україна, як це не сумно звучить, наразі не може захистити свою економіку від надмірної орієнтації на Росію. І якщо у «мирний час» така залежність була просто лише негативним фактором, то нині вона перетворилася на фактор ризику. Проте завчасно впадати у відчай не варто: ресурс нашої держави дозволяє повністю вийти з-під російського впливу.
Легендарне «чорне золото», а простіше кажучи, сира нафта марок «Брент» та «Уралс» нині стрімко втрачає у ціні на світових біржах. Причому рекорд — як на потужних світових чемпіонатах — з’являється буквально щодня! Ще в середині минулого тижня експерти вважали екстремальною ціну у 95 доларів за барель, у п’ятницю ціна нафти вже сягнула 92 доларів, а вчора зранку на торгах за «Брент» уже зафіксували 91,93 долара.
Наприкінці минулого тижня Україна передала у Генеральний секретаріат Ради Євросоюзу ратифікаційну грамоту щодо Угоди про асоціацію. Трохи раніше, 16 вересня, як відомо, Україна та ЄС синхронно ратифікували цей документ — разом із глибокою і всезагальною зоною вільної торгівлі.
Закон в Україні закінчується на під’їздах до села Лепетиха Березнегуватського району Миколаївської області. Якщо до меж села маємо, хоч із застереженнями, але більш-менш правову державу, то далі — територію, яку не контролює навіть здоровий глузд. І об яку розбиваються потуги Академії наук, місцевої райдержадміністрації, міліції, прокуратури, КРУ.
«Нещодавно мене викликали в Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України — він одержав замовлення від РНБО та уряду на розробку тих опалювальних пристроїв, які я вже давно розробив, — розповідає 63-річний полтавський винахідник Олександр Олійник, інженер за фахом.
