Один із найбільших ринків обласного центру — Калінінський — в останні роки все більше нагадує казкову рукавичку, обов'язковим атрибутом якої є неймовірна тіснота. Бажання торговців якомога щільніше розташуватися тут зі своїм крамом цілком зрозуміле, однак саме подібні дії, схоже, й призвели до халепи. У середу в другій половині дня у тісну торгову «рукавичку» зненацька завітав ще й «червоний півень».

...На території обласної лікарні профілактичних захворювань звична для подібних закладів тиша. Вона аж тисне на вуха після гамору в дворі шахти імені Засядька, де навіть не намагаються стримувати свої емоції й розпач родичі гірників, які потрапили у список тринадцяти загиблих, тіла яких гірничорятувальники вже зібрали біля повітроподаючого ствола і ось-ось почнуть піднімати на поверхню. Втім тиша в лікарні теж відносна. В палатах, де розмістили шахтарів з аварійної шахти, не вщухають дзвінки мобільних телефонів. Рідні, близькі і просто знайомі дзвонять безперервно, оскільки бажають зайвий раз переконатися, що їхньому «абоненту» цього ранку таки пощастило вийти на-гора живим і відносно здоровим.

Правоохоронці обласного центру продовжують з'ясовувати обставини зухвалого нападу на 50-річного бізнесмена Самвела Адамяна, внаслідок якого вогнепальні поранення отримали кілька осіб (стан потерпілого, який перебуває в реанімаційному відділенні обласної лікарні, за словами медиків, залишається «стабільно важким»). Прокуратурою Донецька вже порушено кримінальну справу за ст. 115 ч. 2. КК України «Навмисне вбивство». Тобто попередня і неофіційна версія щодо спроби вбивства на замовлення тепер знаходить своє підтвердження вже й на офіційному рівні.

Донецька шахта-гігант імені Засядька, на жаль, має славу не тільки лідера вітчизняного вуглевидобутку — річний видобуток тут довели до 4 мільйонів тонн палива. Оскільки вугілля доводиться піднімати з-понад кілометрової глибини, іноді безсилими проти підземної стихії виявляються навіть найсучасніше обладнання, залізна трудова дисципліна та дотримання певних вимог правил безпеки праці. У пам'яті й досі страшні трагедії, що перетворювали підземні виробки шахти на пекло для великої кількості гірників. Аварії у 1999, 2000 та 2002 роках забрали більше сотні людських життів. А рано-вранці ввчора в трудову біографію шахти були вписані чергові чорні рядки чи навіть сторінки.

Часи, коли в центрі Донецька посеред білого дня лунали автоматні черги і навіть гахкання з гранатомета, таки вже позаду. Проте годі думати, що в тутешніх незговірливих опонентів відтепер табу на використання вогнепальної зброї. Підтвердження цього — стрілянина з пістолетів, влаштована в понеділок у Калінінському районі міста.

Подейкують, заснування на офіційному рівні ордена «За відмову від хабара» гальмує побоювання щодо відсутності кавалерів згаданої нагороди серед працівників державних структур та органів. Утім трапляються й винятки, що рішуче спростовують подібні сумніви. Приміром, у Горлівці двох слідчих відзначили й матеріально заохотили саме за відмову від хабара. Начальник обласного управління міліції, генерал-майор Михайло Клюєв вручив премії по 10 тисяч гривень відразу двом жінкам у міліцейських погонах, які не спокусилися на грошову «вдячність» від потенційних «спонсорів».

Рекламні оголошення й без того давно нагадують брутальну вуличну дівку, яка без жодних церемоній пропонує свої специфічні послуги. Але переплюнути всіх, схоже, вирішили представники рок-групи «Цирроз», які взялися запрошувати донеччан на свій концерт у кафе «Мінутка» дещо «оригінально» навіть на тлі найогидніших зразків реклами. У віддрукованих ашіфах, розклеєних на міських стовпах та стінах тощо, зроблено наступну примітку: «Молодим людям 12—13 років, готовим вступити у статевий зв'язок з учасниками к/б Цирроз, — вхід безплатний».

Масове «працевлаштування» у шахтарських містах Сніжному та Торезі у останні роки майже копія рядків із «Кобзаря» — «Жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки». Із тією, звісно, різницею, що дорослі і навіть діти подалися копати вугілля у нелегальних «норах», прихопивши не рогачі, а інший підходящий інструмент. І повністю віднадити їх від цього промислу, що після закриття тутешніх шахт дає можливість заробити «живу копійку», досі нікому не вдавалося. На «копанки» влаштовували облави, загортали їх бульдозерами, проте самодіяльні гірники згодом відновлювали роботу і продовжували свій ризикований промисел, ніби й нічого не сталося. А про причину ось такої «живучості», якій може позаздрити сам Кощій Безсмертний, відомо навіть тутешньому дошкільняті — кожна «копанка» повинна мати не тільки міцну крівлю, а й не менш надійний «дах».

Кіношного Попандопуло, якщо пам'ятаєте, аж ніяк не назвеш скнарою. Він залюбки міг поділитися із ближнім грішми, примовляючи: «Бери, бери, я собі ще намалюю...» Схоже, саме ось така щедрість надихнула на «творчість» і 15-річного мешканця Маріуполя. Тим більше що він мав під рукою техніку, яка навіть не снилася отому комедійному персонажу із напівзабутої кінострічки.

Про закриття карної справи у середу повідомив журналістам прокурор Донеччини Олексій Баганець: «Оригінали самих постанов президії обласного суду ми не знайшли, бо вони знищені». За словами прокурора, в ході досудового слідства вдалося натрапити тільки на дві копії цих постанов. Однак копія, навіть якщо вона підроблена, все ж не є офіційним документом. Тому після всіх безрезультатних пошуків, каже Баганець, «законно було прийнято рішення про закриття карної справи».