Угорський «Шопрон» має дуже складне завдання на сезон — зберегти «прописку» в елітному дивізіоні свого національного чемпіонату. Його суперник у Кубку УЄФА — донецький «Металург» - у відповідності до свого чималого бюджету є постійним претендентом на «бронзу» чемпіонату України. Зрозуміло, що серйозного протистояння таких «різновагових» бійців не варто було й очікувати. Рахунок 3:0 на користь нашого клубу у першій грі це підтвердив. Тоді мало хто звернув увагу на те, що солідної переваги донеччани досягли лише наприкінці матчу. Очікувалося, що підопічні Олександра Севiдова вже в рідних стінах зіграють «на класі», але сталося інакше. Фактично «метадонівці» прагматизм у виконанні формальності довели до абсурду — вони просто не мали бажання «нищити» відверто слабкий клуб. Навіть просто зіграти на 12-тисячну публіку, вочевидь, не входило в їхні плани. До слова, жоден телеканал не зацікавила пряма трансляція цього поєдинку.

Від двоматчевого протистояння «Шахтаря» з «Інтером» залишилося суперечливе відчуття: чемпіон України міг, але не надто бажав стати перешкодою на шляху італійського гранда в груповий турнір Ліги чемпіонів. Спроможність донеччан створити неприємності підлеглим Роберто Манчіні об'єктивно засвідчив той факт, що ще в першому таймі щезли посмішки з облич Фігу, Михайловича та керівництва міланського клубу, які дещо гротескно виглядали на тлі порожніх трибун «Джузеппе Меацца». Гості вирішили два чи не найважливіших завдання: Левандовський «з'їв» Адріано, а Тимощук разом з іншими хавбеками позбавили спокійного життя плеймекера Верона. Звичайно, можна сказати, що на гру «Інтера» вплинула втома від поєдинку за Суперкубок Італії проти «Ювентусу» і через це різниця у класі вже не була такою відчутною. Усе це так, але чим виміряти цю «різницю»?

Федерація волейболу України, напевно, єдина з усіх ігрових видів спорту веде спосіб життя «закритого клубу». На офіційному сайті ФВУ серед технічних результатів можна знайти і постанову про «низку заходів» на честь ювілею вітчизняного волейболу. Не дивно, що чимало шанувальників цієї гри вперше чують, що нинішній рік для улюбленого виду спорту є якимось особливим, адже ФВУ не практикує проведення прес-конференцій. У цьому році не було жодної! Водночас, якщо проаналізувати вислови тренерів і гравців, стосунки волейбольних професіоналів і чиновників, м'яко кажучи, дуже прохолодні.

Наш чорноморський сусід — Туреччина — вже втілила в життя мрію, яку лише починає виношувати наш міністр транспорту. Минулого уїк-енду автодром «Істанбул парк», будівництво якого обійшлося у 150 млн. доларів, дебютував у «королівських перегонах». «Туркеня», як назвали цю трасу, стала третьою після Інтерлагоса та Імоли, де пілоти «накручують» кола проти годинникової стрілки. Крім того, інженер проекту Герман Тілке максимально врахував потреби безпеки, адже ширина траси сягає 20 (!) метрів. У зв'язку з цим дуже гарно виглядав епізод на початку перегонів, коли перший поворот дружно долав сріблястий «Макларен» Райкконена в оточенні двох болідів «Рено». Утім повністю потенціал видовищних обгонів цього разу реалізовано не було через наявність явного лідера — «Макларена». Гонщики «срібних стріл» узяли два місця на подіумі (причому перше в історії Гран-прі Туреччини отримав фін), і англійська «стайня» впритул наблизилася до «Рено» у боротьбі за Кубок конструкторів.

Стільки рекордних і неординарних подій відразу, як у шостому турі, в українському футболі трапляється нечасто. Розпочалося «веселе життя» у суботу, коли відбувся не лише матч лідерів у Харкові, а й поєдинок дублерів «Ворскли» та «Динамо». Думаю, чимало уболівальників багато віддали б за можливість переглянути відеозапис 91-ї хвилини полтавської гри резервістів, коли трапився скандальний інцидент, який не має аналогів в історії нашого чемпіонату. Коли за нульового рахунку динамівці одержали право на штрафний удар, зав'язалася боротьба за м'яч між двома... киянами — Алієвим та Родріго. «Малюк» виграв цю дуель, за що одержав від бразильця удар по ногах. Арбітр вилучив «чарівника м'яча», а півзахисник української «молодіжки» пробив неточно.

Як відомо, серйозність наслідків конфлікту залежить від мудрості його учасників. Вихід із найгострішої суперечки можна знайти навіть у царині спорту, де обертаються люди, які не звикли поступатися у суперництві. Звичайно, розумні рішення можливі, якщо опоненти люблять спорт у собі, а не навпаки. Класичним прикладом мудрого розв'язання конфлікту може слугувати Федерація баскетболу, де свого часу Зураб Хромаєв та Михайло Бродський боротьбу за президентське крісло вирішили оригінально — запросили на цю посаду авторитетного політика Володимира Горбуліна, а самі стали віце-президентами. Баскетбол лише виграв, бо кожен із них зміг внести у розвиток улюбленого виду спорту щось своє. Нещодавно і в тенісній федерації опоненти в змаганні за крісло керівника змогли за «круглим столом» домовитися про спільну працю на благо цієї гри.

27 сер­п­ня—4 ве­рес­ня на кор­тах сто­лич­но­го те­ніс­но­го ком­п­лек­су «На­у­ка» від­бу­деть­ся тра­ди­цій­ний між­на­род­ний тур­нір се­рії АТР Tour «че­лен­д­жер» «Олімп Ки­їв оу­пен». З 1995 ро­ку цей «пі­о­нер» про­фе­сі­о­наль­но­го те­ні­су в Ук­ра­ї­ні зби­рає пред­с­тав­ни­ків близь­ко 30 кра­їн, і ша­ну­валь­ни­ки те­ні­су змог­ли по­ба­чи­ти на «На­у­ці» та­ких ві­до­мих май­с­т­рів ра­кет­ки, як Ку­че­ра, Юж­ний, Сан­чес, Пор­тас, Рос­се. На жа­ль, за всю іс­то­рію ки­їв­сь­ко­го «че­лен­д­же­ра» (ця се­рія є ос­тан­ньою схо­дин­кою пе­ред еліт­ною Сві­то­вою се­рі­єю АТР) жо­ден ук­ра­їн­сь­кий те­ні­сист не про­бив­ся да­лі дру­го­го ко­ла. Най­к­ра­щим був Ми­ко­ла Дя­чок, який у 2004-му по­до­лав ква­лі­файн-ра­унд і в 1/8 фі­на­лу пос­ту­пив­ся фран­цу­зу Про­до­ну.

Досвідчені фахівці черговий спортивний провал полюбляють при нагоді супроводити ностальгійним: «Раніше, коли існувала радянська система підготовки...» Новому поколінню спортсменів залишається сприймати на віру те, що «за соціалізму» для спорту великих досягнень і масової фізкультури влада робила геть усе — від забезпечення дитячо-юнацьких спортшкіл до організації численних змагань. У тому числі й будувала спортивні споруди. Але в кожної медалі є зворотний бік. І тепер ми починаємо відчувати, що таке будівництво «для звітності», без економічного обгрунтування. Якщо у Східній Німеччині (НДР) від соціалізму залишилися басейни у кожній школі, а в Чехії — хокейний майданчик ледь не в кожному «райцентрі», то ми одержали у спадок громіздкі та енерговитратні споруди, утримувати які за нового рівня цін учорашнім господарям складно. Чи варто дивуватися, що спортивні об'єкти почали зникати або міняти своє призначення швидше, ніж почала падати фізкультурна масовість. Утім попит на існуючі спортивні споруди й бази залишився високим, але тепер йдеться не про цільове використання, а... поглинання.
Завдяки сприянню Мінмолодьспорту кореспондентовi «УМ» вдалося «проінспектувати» три відомі столичні спортивні центри.

Третій рік поспіль у столиці України проводиться турнір пам'яті Валерія Лобановського. Два попередні рази, коли змагалися клуби, головний приз здобувало київське «Динамо» — команда всього життя великого тренера й футболіста. Тепер ФФУ вирішила змінити формат і терміни турніру — замість травня три національні збірні приїхали з-за кордону в серпні. Термін було обрано невдало вже хоча б з огляду на зібраність української збірної: більшість гравців у вихідні брала участь у матчах за свої клуби, а вже через день знову треба було виходити на поле. Відтак підопічні Блохіна поступилися Ізраїлю в серії пенальті. Вперше Кубок Лобановського поїде за межі України...

У суботу, коли журналісти прибули в Кончу-Заспу, сподівалися, що розмова з головним тренером національної збірної вийде за рамки турніру пам'яті Лобановського. Утім нардеп Олег Блохін жорстко заявив, що його основна (!?) робота — це збірна, і запитання щодо тренерства в «Динамо» просив адресувати Анатолію Дем’яненку та Ігорю Суркісу.