У Франції тривають протести проти угоди про перше місце роботи, за якою молодих людей віком до 26 років можуть позбавляти праці впродовж дворічного випробувального терміну без пояснення причин звільнення. Позавчора на заклик профспілок на вулиці більшості французьких міст вийшли три мільйони французів. Це був один із найбільших страйків в історії Франції. Люди різного віку вимагали від прем'єр-міністра Домініка де Вільпена відкликати новий закон. Але глава уряду затявся на своєму і продовжує переконувати суспільство, що новий закон, який він наполегливо проштовхував, має сприяти зменшенню рівня безробіття серед молодих людей, який на цей час становить 23 відсотки. Профспілки та студенти протилежної думки – завдяки цьому закону з'явиться ціле покоління «працівників, яких використають як одноразові носовички».

Ви коли-небудь бачили, як помирає село? Не середньостатистичне, про яке кричать тепер усі політики, а реальне, де ще вчора народжувалися діти, гриміли весілля і проводжали в армію новобранців. Село, де дзвеніла пісня, як тільки скресне крига на ріці, де народжувалися найкрасивіші в окрузі дівчата і куди на човнах допливали кавалери із сусідніх сіл помилуватися їхньою вродою і співом. Заріка, що манила і кликала на вечорниці хлопців, тепер спочиває у тиші, від якої стає моторошно і аж дзвенить у вухах. У сніговому полоні березня спить довколишній ліс, заснув і Стохід, злившись із горизонтом своєю білою безкінечністю. І тільки присипані снігом кладки через його головне русло нагадують, що цей куточок ще не геть відрізаний від світу. Ще трохи — і пригріє сонечко, розіллється ріка, заповнивши усі свої сто ходів. І якщо не підмиє велика вода кладок, то артерія життя, що пов'язує Заріку із Боровним, де розташована сільрада, почне діяти. А поки що санний шлях через річку — єдина дорога, що пов'язує Надрічне із тим берегом. Запрягши своїх коників у сани, їдуть надрічанські дідусі на базар. Дружини не відважуються складати їм товариство — санна подорож через ріку вже не для них — холодно...

«Шановна редакціє газети «Україна молода». Звертається до вас житель села Озера Кобеляцького району Полтавської області Тесля Олексій Олександрович. Ваша газета в нас із сусідом одна на двох. Завжди читаємо її з великою приємністю. Думаю, не тільки ми. Тож через газету хочу звернутися до кандидатів у депутати Верховної Ради, які зараз ночами не сплять — усе переживають за народ. Я також народ. То через вашу газету прошу Леоніда Кравчука, Нестора Шуфрича, Віктора Януковича — допоможіть провести газ або позичте грошей. Оце буде діло, а не балачки...
Віктор Федорович Янукович у далекому 1968 році разом зі мною перебував у Кременчуцькій колонії для неповнолітніх, що по вулиці 40 років Жовтня. Що про нього сьогодні б не говорили, там він вів себе пристойно... Ніколи не пригнічував інших, хоча сили не позичати. Був акуратним, чистуном. Пишуть, що він співпрацював з адміністрацією. Брехня, до нього саме начальство підмазувалося, бо на таких авторитетних хлопцях тримався порядок у колонії. Це не підлабузництво, а правда того часу.
Якби зустрітися з вашим кореспондентом, можна було б багато чого розповісти, а так лист є лист. Ви пишете, що найправдивіша газета, от і побачимо, як ви надрукуєте моє звернення до кандидатів у депутати. Друкуйте, як вважаєте за потрібне, аби думка була не перекручена. Надіюсь на зустріч» .

Минулого тижня на «гучному» передвиборчому агітаційному зібранні у Полтаві, яке через потужні динаміки та «вуличний» екран транслювали ледь не на весь центр міста, народний депутат України, колишній аграрний міністр, а сьогодні, певно, відповідальний за пропагандистське «окормлювання» сільського електорату у Партії регіонів Віктор Слаута повідомив чергову «сенсацію»: «Сьогодні я мав розмову з міністром сільського господарства Росії Олексієм Гордєєвим, і він сказав: три підприємства ми запускаємо, і молоко, молочна продукція іде в Росію». За словами екс-міністра, до числа тих трьох «щасливчиків» потрапили заводи у Пирятині (Полтавська область), Ромнах (Сумська) і Мені (Чернігівська). Він переконаний у тому, що «ці перші, а через день і так далі будуть інші», загалом же «приниження нашої з вами гідності закінчиться через 23 дні», тобто... за день до парламентських виборів.

Якщо люди кажуть, «покидало життя», то це і про Юрія Григоровича Перекопського. Таких дідусів у нашій Україні — десятки тисяч, і водночас кожна доля — особлива. Вони пройшли через пекло війни, бачили багато людської підлості й зради, каторжно працювали, а зараз, визнаємо, отримують не надто розкішну пенсію.

Фанатичну відданість професії військового, який віддав майже все життя, демонструє 67-річний пенсіонер з села Хом'яківка Чортківського району Тернопільської області. Після майже тридцятирічної служби в інженерних військах підполковник у відставці Степан Осадца не один рік пропрацював у тернопільських школах, викладаючи військову справу.

Учорашня прес-конференція міністра фінансів Віктора Пинзеника, за великим рахунком, мала б закінчитися гучною овацією. Мало того, що він, відповідно до свого зобов'язання, точно, як годинник, не зважаючи ні на які навколоурядові перипетії, прозвітував про виконання бюджету на 2005 рік. Міністр ще надав інформацію і коментарі, які, поза сумнівом, заслуговували вищих оцінок і найширшої аудиторії.

— Пане В'ячеславе, скажіть, будь ласка, чого чекати українцям від нового бюджету? На які зміни сподіватися?
— По-перше, з 1 січня буде збільшено мінімальну заробітну плату із 332 до 350 гривень. На такому ж рівні буде встановлено й мінімальну пенсію. Крім того, буде збільшено прожитковий мінімум. У результаті, з другої половини року ці параметри будуть збільшені додатково кілька разів і сягатимуть: 400 гривень — мінімальна заробітна плата, 500 гривень — прожитковий мінімум і мінімальна пенсія — 366 гривень.