Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова заявляє, що до нового року капітан танкера «Навстар-1» Микола Мазуренко і старпом Іван Сощенко будуть на волі, передає УНІАН. Зокрема, омбудсман зазначила: «У мене є сподівання, що Верховний Суд України виявить милосердя, об'єктивність та гуманізм, і справедливість буде поновлено». Ніна Карпачова пообіцяла, що особисто братиме участь у засіданні Суду, яке має відбутися протягом цього місяця. У випадку, якщо ВСУ залишить моряків за гратами, вона звертатиметься до Президента з проханням «помилувати цих двох громадян».

Кримська або, як її ще називають, Східна війна тривала три роки — з 1853 по 1855 роки. Починалася вона з протистояння Російської імперії та Оттоманської порти за панування на Ближньому Сході. Згодом до Туреччини долучилися Великобританія, Франція та Італія, які спільними зусиллями отримали перемогу над Росією. Географічно військові дії охоплювали Балтійське море, Камчатку, Кавказ, Придунайські землі, але основні баталії розгорнулися в Криму при обороні Севастополя. Загалом війна імперських амбіцій забрала життя майже мільйона чоловік. Лише на Братському військовому меморіальному цвинтарі Севастополя поховано понад 50 тисяч воїнів, які загинули під російськими штандартами. З них, за даними севастопольських істориків, 60% рядових та 40% офіцерського складу були вихідцями з України.

Минулої п'ятниці новопризначений посол Словенії в Україні Прімож Шеліго вручив копії вірчих грамот керівнику МЗС Костянтину Грищенку. Як повідомили «УМ» у словенській амбасаді, пан Шеліго прибув до Києва 1 вересня, а до цього функції глави представництва виконував тимчасовий повірений у справах. Наразі словенське посольство тільки починає освоюватися на українській землі (відкрите воно було всього три місяці тому) і в ньому ще навіть немає консульського відділу.

Питання про доцільність перебування в Іраку українського контингенту порушували чи не всі кандидати в президенти України — надто воно вже популярне серед народу. Проте єдиним із них, хто насмілився відмітитися у «гарячій точці», був шоумен Дмитро Корчинський. Донедавна. Учора о 4.00 з військового аеропорту «Бориспіль» до Іраку несподівано вилетів Віктор Янукович. Мета його поїздки — «на місці з'ясувати доцільність української присутності в цій країні», цитує УНІАН Прем'єра і кандидата в президенти. На брифінгу, який не полінувалися скликати, незважаючи на таку жайворонкову рань, Віктор Федорович озвучив благородні і правильні позиції: визначити термін перебування в Іраку наших миротворців, вивчити економічні можливості України в регіоні та визначити довгострокові перспективи.

У неділю на ранковій службі у соборі Різдва Богородиці в Козельці яблуку не було де впасти. Православні відзначали Успіння Пресвятої Богородиці, проте не релігійний екстаз спричинив масове паломництво — уже протягом тижня місто обговорювало новину: у соборі вінчатиметься нащадок Кирила Розумовського, заради чого прилетить аж з Аргентини. «Графський почет приїхав рано раненько, — розповів паламар Дмитро, який прислужував на вінчанні, — десь о 8.30. Таїнство тривало приблизно годину, після чого Розумовський у храмі довго не затримався».

Будівництво, чи то пак «відновлення», судноплавного ходу в гирлі Дунаю (як на цьому наполягає офіційний Київ) спонукало Бухарест звернутися у Міжнародний суд у Гаазі. Цікаво, що причиною позову стане не злощасний канал, а континентальний чорноморський шельф, який держави не можуть поділити ось уже декілька років. Як прокоментував румунський прем'єр-міністр Адріан Нестасе, уряд Румунії розглянув проблему розмежування шельфу через відкриття Україною судноплавства в каналі «Дунай—Чорне море». «Румунський уряд вирішив сповістити Міжнародний суд... у справі про розмежування континентального шельфу та виключних економічних зон України і Румунії в Чорному морі.

Молдова повністю припинить рух транзитних вантажних та пасажирських потягів на придністровській ділянці, якщо Україна продовжуватиме пропускати потяги в регіон, що контролюється тираспольською адміністрацєю. Телеграма з таким змістом від Державного підприємства «Залізниця Молдови» надійшла на адресу керівників залізниць у Польщі, Росії, Україні, Казахстані, Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Грузії, Киргизії, Узбекистані,Таджикистані, Туркменістані та Прибалтійських республіках. Молдовська залізниця мотивує це тим, що ситуація на даній території вийшла з-під контролю: незважаючи на закриття ділянок Рибніца—Слободка та Кучурган—Левада, рух на них не припиняється «при потуранні й за безпосередньої участі української залізниці», заявив директор молдавської залізниці Мирон Гагауз.

Мешканець Первомайська, що на Луганщині, 24-річний Сергій Шаров був пасажиром Ту-154, повідомила прес-служба українського МЗС. Наразі українські дипломати і родичі загиблого вирішують питання транспортування труни з тілом Сергія на батьківщину. Можливо, хтось iз його близьких відправиться в Росію, оскільки, як повідомляє офіційний сайт авіакомпанії «Сибір» (якій належав розбитий літак), у Москві та Ростові-на-Дону створені спеціальні штаби з роботи з родичами загиблих пасажирів та членів екіпажу. Вчора ввечері в Ростов мала прибути перша група із Сочі, за ними — група з Москви. Оперативний штаб «Сибіру» цілодобово діє у московському аеропорту «Домодєдово». Працівники компанії рекомендують мати при собі всі необхідні документи, що засвідчують родинні зв'язки із загиблим, та його фотографію для впізнання.

Більшість подорожуючих дотримуються гарної «плюшкінської» традиції — відвідуючи якесь місто чи країну, обов'язково захопити звідти на пам'ять якийсь сувенір. Що в цьому плані може запропонувати Україна і, зокрема, Київ? Адже на День незалежності столицю заполонять десятки тисяч гостей. Тож у переддень урочистостей ми вирішили влізти в шкіру туриста і пройшлися місцями «сувенірної слави». А водночас дослідили, чим живе і дихає в Україні ця залузь.

...Вертаючись додому з Праги, у роздовбаному ЛАЗі я познайомилася з жінкою, яка їхала з чеських заробітків. Усі 18 годин дороги її очі були на мокрому місці — плакала за двома загубленими роками життя, за тим, що господар не заплатив гроші, за втраченими надіями і вірою в людей. У цій звичній для сьогодення історії мене вразив один момент — «кинув» жінку її земляк, виходець із Закарпаття...