Геннадій Удовенко, народний депутат від блоку «Наша Україна», колишній міністр закордонних справ України і президент 52-ї сесії Генасамблеї ООН:

Любомира Бойчишин знає про страшні політичні злочини в Україні, на жаль, не з газет. Їй судилося стати чи не першою жертвою такої розправи: під час передвиборчої кампанії 1994-го , за кiлька рокiв до вбивства В'ячеслава Чорновола, його надійна правиця і секретар НРУ Михайло Бойчишин, чоловік Любомири, зник назавжди... Замовників його викрадення донині не знайдено, справу не закрито... Однак на цьому нещастя у житті Любомири не скінчилися: через кілька місяців після зникнення батька 18-річний син Роман гине за загадкових обставин унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а прикута до інвалідного візка Любомира Бойчишин не має ні сил, ні можливості знайти вбивць найдорожчих для неї людей.
Сьогодні пані Любомира намагається не згадувати про страшні часи свого минулого. Зі Львова вона переїхала до Києва і почала нове, повне самовідданої допомоги іншим, життя... Любомира Бойчишин подорожує рідними теренами, бере участь у марафонах інвалідів-візочників, видає журнал та проводить тренінги для жінок з обмеженими фізичними можливостями та матерів неповносправних дітей. Пані Любомира і Велику Китайську стіну підкорила, і за активну громадську діяльність минулого року ввійшла до тисячі кандидаток на Нобелівську премію миру.
Після трагедії з її чоловіком сталося ще чимало гучних справ — убивство Чорновола, знищення Гонгадзе, отруєння Ющенка. Про свідка народження незалежної України, ініціаторку відродження львівської «Просвіти» та Союзу українок несправедливо забули. А тим часом трагедія життя Любомири Бойчишин триває...

Знову готуймо калькулятори — з 1 жовтня на нас чекає третє і останнє за 2006 рік підвищення прожиткового мінімуму, передбачене ще минулим урядом. Цьогоріч державний бюджет «відмірював» нам зростання «стратегічної» суми в січні, квітні й жовтні — від 453 гривень до 472. Останнє, нинішнє, підвищення передбачає «обважніння» гаманців на 7 гривень. Так що збагатитися навряд чи вийде. Цьогоріч ще заплановане одне підвищення — цього разу мінімальної зарплати. З 1 грудня мінімальний заробіток українців «округлиться» до 400 гривень.

За законом, коли підвищується рівень прожиткового мінімуму, це автоматично збільшує й інші виплати, прив'язані до нього. Як пояснили «УМ» в прес-службі Мінпраці, це стосується, окрім мінімальної пенсії, ще й: пенсій за особливі заслуги перед Україною, державної допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років, щомісячної доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, вивільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської АЕС, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, допомоги на догляд (у тому числі й самотнім мамам за дитиною) і таке інше.
Отож рахуйте свої доходи.

«О, дивись, ну просто як з мене малював!» — сумно засміявся знайомий: обговорювали новину про повернення вкраденої було картини Едварда Мунка «Крик». Геніальний таки був митець, можна сказати, провидець — так детально зобразив душевний стан людей «після Майдану»: «Це я на коаліції-кабміни дивлюсь». Хихочемо. Серйозні розмови про нинішню політичну ситуацію вже давно припиняються щонайбільше на десятій хвилині — шукати «їм» виправдання й сваритися на цьому грунті вже набридло, і кухня потроху перетворюється на банальне місце споживання їжі та в кращому випадку — розмов про футбол. Або таких от «мистецьких» дискусій: «Ага, а «Наша Україна» — це «Дівчинка на кулі» Пікассо», — розважаємося далі, пригадуючи, як уже трохи поголубіла панночка роботи майстра абстракції балансує на м'ячі під пильним поглядом широкоплечого мужика у синіх трусах. Завершуємо «Чорним квадратом» Малевича. Насміялися?
Але це таки в будь-якому разі краще, ніж плакати. Пригадується, як зо три місяці тому авторка цих рядків розривалась між бажанням розреготатися й заридати, спостерігаючи за потугами поважного зібрання «рятівників Батьківщини» в Українському домі. Всеукраїнська народна рада під проводом вічних у таких випадках мовчанів-танюків-зайців зібралася відвертати небезпеку, яка зависла над Україною, постановила передати (ну хай запропонувати) всю владу патріотичному Президентові Ющенку, і щось там іще говорили красиве, «патосне» й натхненне. Дуже гарно говорили, а дехто — навіть тверезомисляче, мудро і слушно. Зокрема й про те, чим усе це дійство завершиться.
Так і вийшло. Де зараз та Рада? Може, строчить якийсь обурений папірець алаверди заявам нових урядовців про запровадження російської мови. А може, й ні. Однаково папірцями тепер справі вже не зарадиш — для вимираючої популяції затятих оптимістів залишається надія хіба на «реорганізований», «посилений» і вкомплектовуваний «(анти)кризовим менеджментом» президентський секретаріат. Бо сірій махині Кабміну може протистояти тільки не менш (зніяковіло опускаємо очі долу) потужний зразок монументальної архітектури. Так дивно — ту страшну будівлю на Банковій ми тільки недавно, після зняття бар'єрів і допуску під самі сходи підлітків на роликах, потроху почали вважати «своєю». А Кабмін на Грушевського після Помаранчевої революції чомусь став таким одразу — можливо, допоміг погляд на колишнє «лігво Януковича» крізь революційні діжки. Тепер, проходячи повз урядову будівлю, з подивом ловиш себе на думці, що вона знову «чужа». І не лише тому, що всередині вже годі шукати добрих знайомих у латаних шкарпетках, які радо напоять чаєм з печивом у віце-прем'єрській приймальні. За ті без копійок два місяці, протягом яких у державі діє цей «чужий» і як ніколи сильний (політреформа-бо) Кабмін, підстави для ілюзій зникли не лише у тієї частини народу, яку за традицією ідентифікують як «помаранчеву», а й у тих, хто мислить себе принаймні у «синьо-жовтих» барвах...

Апеляційний суд Черкаської області розглянув резонансну справу про вбивство молодого завідувача пошти у селі Богачівка Звенигородського району — Олександра Кулика. «У скоєнні цього страшного злочину правосуддя визнало винним 57-річного місцевого пенсіонера Василя Бугаєнка, засудивши його до 14 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна», — повідомила «УМ» прес-секретар прокурора Черкаської області Сніжана Лисенко.

Цьогорічні бюджетні баталії мають особливий підтекст: опозиція вбачає у кожному кроці чинного уряду відновлення колишніх схем збагачення окремих кланів. Натомість Кабмін намагається всіляко продемонструвати новаторські підходи до розв'язання бюджетних проблем. Утім парламентські комітети і фракції вже висловилися щодо запропонованого проекту бюджету, і їхні позиції не віщують йому легкого проходження в стінах Верховної Ради. Принаймні вже одне рішення Бюджетного комітету надовго закриває зелене світло цьому документу: вирішено не рекомендувати парламенту голосувати за бюджет у його теперішньому вигляді. Чому цей законопроект викликає негативне ставлення, стає зрозуміло з інтерв'ю, яке дав «УМ» екс-міністр фінансів Віктор ПИНЗЕНИК.

Кабінет Міністрів Віктора Януковича оприлюднив проект бюджету на 2007 рік. Незважаючи на гостру й тотальну критику політики своїх попередників і звинувачення їх у «проїданні» бюджетних коштів, новий уряд соціальну сферу, судячи з проекту, також голодною не залишить. Як повідомляє прес-служба Міністерства праці та соціальної політики, Кабмін наступного року збирається значно збільшити соціальні видатки. Зокрема, у 2007 році планується тричі підвищувати мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум. От тільки без корекції запланованих минулим урядом підвищень теж не обійшлося: мінімальною зарплата у 400 гривень мала стати ще цього року — у грудні, однак уряд Януковича планує підвищувати її на місяць пізніше — з 1 січня 2007 року. Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник уже назвав це грубим порушенням закону про Держбюджет. «Це норма бюджету цього року, і під це закладені кошти. 400 гривень — мiнiмальна зарплата, яку люди мають почати одержувати з 1 грудня цього року, — цитує Віктора Пинзеника УНIАН. — Це спроба скоротити соціальну складову бюджету, який за своєю суттю має соціальну природу».

Кабінет Міністрів Віктора Януковича поставив під сумнів низку «соціальних» постанов, яким «дали» життя два попередні уряди — Юрія Єханурова та Юлії Тимошенко. Йдеться, перш за все, про виплати малозахищеним верствам населення. Так, планувалося, що з наступного року випускникам-педагогам, які уклали договір про роботу на три роки в школі чи в училищі, будуть виплачувати так звані підйомні у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Тепер виконання цієї постанови під великим сумнівом — новий уряд дію її призупинив. Так само «заморозив» Кабмін й інші підвищення, запроваджені попереднім урядом: із 2007 року мала збільшитися мінімальна допомога самотнім матерям із 10 до 30 відсотків прожиткового мінімуму. А також із наступного року передбачалося, що допомога на дитину буде виплачуватися до того часу, доки юнаку чи юнці не виповниться 23 роки (це за умови, що дитина навчається у ВНЗ чи профтехучилищі). Зараз, нагадаємо, така допомога існує лише до досягнення дитиною 18-ліття.

Село Косино (по-мадярськи — Косонь) знаходиться на самому кордоні з Угорщиною. Йожеф Борат, до якого я приїхав, живе на крайній вулиці — Барабашській. (Барабаш — перше угорське село з того боку кордону). І саме тут, в Косині, можна відчути дух мадярської глибинки, дух меншини, яка вже понад півстоліття живе поза межами своєї держави.