Дер­жа­ва зав­да­ла чер­го­во­го уда­ру по фут­боль­них олі­гар­хах, цьо­го ра­зу — зно­ву ки­їв­сь­ких. Ще на­пе­ре­дод­ні кон­фе­рен­ції фіз­куль­тур­но-спор­тив­но­го то­ва­рис­т­ва «Ди­на­мо» з’­яви­ли­ся чут­ки, що в цій струк­ту­рі, під­по­ряд­ко­ва­ній пра­во­о­хо­рон­ним ор­га­нам, го­ту­єть­ся «пе­ре­во­рот» і до ке­рів­ниц­т­ва ма­ють прий­ти дер­ж­сек­ре­тар Олек­сандр Зін­чен­ко i мі­ністр внут­ріш­ніх справ Юрій Лу­цен­ко. Так і ста­ло­ся: поп­ри те, що гла­ва сек­ре­та­рі­а­ту Пре­зи­ден­та пе­ре­бу­вав у від­ряд­жен­ні, са­ме Зін­чен­ка об­ра­ли го­ло­вою «мі­лі­цей­сь­ко­го» спор­тив­но­го ві­дом­с­т­ва, Лу­цен­ко став йо­го зас­туп­ни­ком.

«Почуваю себе відмінно. Настрій добрий. Чутки про мою смерть виявилися сильно перебільшеними», — повідомив Володимир Кличко в інтерв'ю сайту www.klitschko.com через день після виграшу за очками в Деверріла Уїльямсона. За словами українського боксера, відомий пластичний хірург у царині боксу Рональд Маккан, провівши невелику операцію у клініці «Таун центр» у Лас-Вегасі, легко впорався з Володиним розсіченням — через півтора місяця від нього не залишиться й шраму. Кличко-молодший заявив, що не має необхідності проводити матч-реванш з Уїльямсоном, натомість підтвердив існування ідеї про черговий бій у грудні проти іншого суперника. На цей самий місяць попередньо заплановано й титульний поєдинок Кличка-старшого — Віталія — з британцем Денні Уїльямсом. Хоча позавчора в Таїланді на засіданні виконкому Всесвітньої боксерської ради (WBC), чемпіоном якої є Віталій, було прийнято рішення звільнити його на шість місяців від потреби захищати титул. Отже, в цей період Кличко-старший може змагатися лише на добровільних засадах.

Не знаю, чи мав рацію Йожеф Сабо, коли випустив у «старті» лише одного українця (хоча, як кажуть, головне — рахунок на табло), а коментатори позавчорашнього матчу в Києві Олексій Семененко й Дмитро Джулай точно були не праві, коли доводили аудиторії, що засилля легіонерів — велике щастя для українського футболу. Договорилися до того, що клуби в єврокубках представляють не свої країни, а свої «бренди». А як тоді бути з розмовами про «роботу» клубів на поповнення рейтингової скарбнички саме своєї країни? Адже, скажімо, якщо «Динамо» не стане в цьому сезоні чемпіоном України, а інші наші команди в євротурнірах за «порадою» коментаторів не думають про імідж Національної федерації, рейтинг України впаде нижче теперішньої планки, і динамівці як віце-чемпіони вже не зможуть виступати в ЛЧ-2005.

Героєм номер один Ігор в Афінах став 19-річний Майкл Фелпс. На землі (тобто у воді) Еллади американець хотів побити всі можливі рекорди «мультимедалізму», здобувши одразу вісім золотих нагород і отримавши обіцяний за це мільйон доларів. Не вийшло — довелося задовольнитися «лише» п'ятьма золотими й двома бронзовими. Але «Балтіморська баракуда», як прозвали Майкла ще в школі, анітрохи не засмучується й будує не менш амбітні плани на майбутнє. У столиці XXVIII Олімпіади Фелпс провів окрему прес-конференцію для журналістів, основні тези якої пропонуємо вашій увазі.

Перед початком Олімпіади в Афінах «УМ» відзначала небувалий розмах державних вливань у спорт великих досягнень, ініційований президентом Національного олімпійського комітету, Прем'єр-міністром України Віктором Януковичем. Що там гріха таїти, фактично всі сотні додаткових мільйонів із держбюджету йшли не куди-небудь, а на підготовку й стимулювання української олімпійської збірної, з чого можна зробити висновок, що вдалий виступ українців в Афінах кандидат у президенти України, який водночас за «дивним» збігом обставин є керівником вітчизняного олімпійського руху, зробив важливим елементом своєї передвиборчої кампанії. Окресливши певні орієнтири в медальних здобутках, Янукович на Олімпіаді фактично поставив на кін своє реноме «турботливого батька» українського олімпізму в його нинішньому вигляді. Отже, XXVIII Олімпійські ігри сучасності стали історією, і настав час підбити деякі підсумки.

Досі українцям не було відоме відчуття захвату після здобуття «ігровою» збірною країни олімпійської медалі. Власне, і команд наших за період незалежності було на Олімпіадах — на пальцях однієї руки порахувати можна: баскетболістки, ватерполісти і волейболістки в Атланті й ось тепер — гандбольна жіноча дружина в Афінах. Досі найбільшим здобутком був вихід баскетбольної збірної з Мариною Ткаченко до півфіналу на Іграх-1996, дві невдачі у квартеті найсильніших і, як підсумок, — четверте місце. Через вісім років підопічні Леоніда Ратнера, переборовши шістьох із семи суперників і самих себе, зробили крок уперед і завоювали-таки олімпійську «бронзу», першу для України нагороду в ігрових видах спорту. І тепер ми розуміємо, що медаль, здобута такими зусиллями, мала б рахуватися принаймні за три, а не просто бути черговою одиничкою в третій графі загального заліку.

Не щастить португальському «Порту» останнім часом із європейським Суперкубком. Якщо минулого року «дракони» поступилися в матчі за цей трофей в іпостасі володарів Кубка УЄФА, то тепер на тому ж полі в Монте-Карло програли як чинні володарі Кубка чемпіонів. У 2003-му амбіціям «синьо-білих» поклав край італійський «Мілан» (ми пам'ятаємо вирішальний гол Андрія Шевченка). А минулої п'ятниці «Порту» присоромили знову італійці. Так-так, адже саме вони складають тепер ударну силу іспанської «Валенсії». Тренером левантійців став Клаудіо Раньєрі, в команді є Карбоні, Корраді, з «Ювентуса» прийшов Марко Ді Вайо. І якраз екс-туринець ударом головою забив вирішальний м'яч у ворота Віктора Баії, зробивши рахунок 2:0. Португальців вистачило лише на гол престижу — постріл здалеку вдався також новачкові, Рікарду Куарежмі, котрий раніше грав у «Барселоні».