Остання інтрига 56-го чемпіонату світу зникла після 25-го кола Гран-прі Китаю, коли Хуан-Пабло Монтойя через наїзд на відстовбурчений «поребрик» вибув із перегонів і в «Макларена» фактично не залишилося шансів випередити «Рено» в боротьбі за Кубок конструкторів. Новий чемпіон «королівських перегонів» Фернандо Алонсо провів блискучий етап, вигравши у Шанхаї без жодних зусиль і наздогнавши Кімі Райкконена за кількістю здобутих кубків у цьому сезоні. Нічия — 7:7 — назвала двох фаворитів наступної першості. При цьому Кімі заявляє, що його команда в сезоні-2006 надасть йому не лише найшвидкіснішу машину, а й найнадійнішу. І якщо пригадати, скільки разів Райкконен вигравав кваліфікацію, але починав із «хвоста» пелетону через заміну двигуна, то стане зрозумілим, чому для багатьох перемога Алонсо не виглядає безперечною. А щодо позавчорашніх стартів, то на них «Рено» було беззаперечним лідером ще тому, що французька «стайня» покращила характеристики своїх болідів спеціально «під Шанхай».

Про що може свідчити четверте місце «Волині» з її «від'ємною» різницею м'ячів (мінус 5)? Навіть наставник лучан Віталій Кварцяний, коментуючи серію нищівних поразок своїх підопічних, казав про неготовність команди до вирішення високих турнірних завдань. Вражаюча нестабільність більшості клубів вищої ліги — привід знову закцентувати увагу на істотних проблемах організації клубного футболу в Україні. Інтерес до чемпіонату зберігається на високому рівні, коли кожен може виграти у кожного і така непередбачуваність обумовлена боротьбою на високому рівні майстерності (так, зокрема, в НХЛ, НБА, футбольних чемпіонатах багатьох європейських країн). У нас же варто було потрапити в кризу «Дніпру», позбутися провідних форвардів донецькому «Металургу», відчути «застій» у грі «Іллічівцю», як сумнозвісна «золота середина» (вона ж — «болото») розтягнулася з четвертого місця до передостаннього. Навряд чи ми бажали такого вирівнювання команд — за рахунок падіння постійних претендентів на «зону УЄФА». І якщо на наш чемпіонат поглянути з точки зору менеджменту, то те, що зараз відбувається, можна сміливо назвати падінням вартості української вищої ліги як продукту.

Ми вже звикли, що після кожного вагомого турніру з художньої гімнастики ті, хто не став першим, звинувачують суддів у симпатіях до переможців. Це настільки ж традиційне явище, як і штамп: «Що ви хочете, адже це суб'єктивні види спорту». Для непрофесіоналів цього достатньо, щоб усе звести до «війни амбіцій» і «можливостей впливу» представників різних країн. І справді, у художній гімнастиці вже багато років спортивні оглядачі вбачають протистояння російської та української Ірин — Віннер та Дерюгіної. Відповідно, залежно від національної приналежності, різні коментатори та ЗМІ роблять висновки щодо правоти тієї чи іншої сторони. Коли ж серед «своїх» з'являється спроба дати неупереджену оцінку, цю людину записують у «білі ворони». Як, скажімо, коментатора російського каналу «НТВ+» Наталю Пакуєву, яку звинуватили в тому, що вона вела репортажі з першості світу в Баку з надто великою симпатією до українок.

Товариський матч Україна — Японія у середу був цікавим із багатьох причин, але, з одного боку, осіння прохолода й дощ, а з іншого — ранній час початку гри в будень (17:00 — так зручніше для прямої трансляції на Далекий Схід) спричинили «убогість» глядацької аудиторії. Ті, хто не прийшов на НСК «Олімпійський», не виключено, втратили нагоду... провести команду Олега Блохіна на чемпіонат світу. Судіть самі: судячи з висловлювань тренера, листопадове «вікно» для спарингів нас уже не приваблює, а зустрічі навесні наступного року українці, найпевніше, зіграють де-небудь в «аравійській пустелі» чи на Мальті.

Позавчора відбулися останні матчі відбіркового циклу молодіжного чемпіонату Європи 2006 року (U-21), лише словацькі та російські футболісти зустрічалися у середу. Утім матч останніх уже не мав великого значення, бо команді Андрія Чернишова, аби втратити друге місце в групі 3, потрібно було програти з різницею у п'ять і більше м'ячів. Отже, після вівторка фактично вже були відомі всі 16 команд, які забезпечили собі місця у «плей-оф», — переможці груп та колективи, що посіли другі місця (серед них — збірна України).

Вважається, що бум автоперегонів в Україні розпочався з 1976 року, коли під Києвом збудували автодром «Чайка». Досить швидко українські гонщики вийшли на провідні ролі в СРСР, а «Чайка» збирала по 100 тисяч глядачів. Ми пишалися, що цьому показникові можуть позаздрити деякі етапи нинішньої «Формули-1»... Стоп, а чи не обмежуємо ми власну історію, коли вважаємо фактичним народженням кільцевих автогонок в Україні «чайчині» старти? Виявляється, обмежуємо. Адже перші серйозні автомобільні змагання з великою кількістю глядачів на території України відбулися ще 11 вересня 1930 року у Львові. А це означає, що вітчизняний автоспорт нещодавно відзначив своє 75-річчя. Цю дату вiн зустрів, відверто скажемо, не в розквіті, але вже й не в занепаді. Підстави для оптимізму дав прес-тур у галицьку столицю, організований Федерацією автоспорту України (ФАУ) та Київським міським автомотоклубом (КМАМК), у якому взяв участь кореспондент «УМ».

Перед останнім туром визначилося 24 з 32 учасників чемпіонату світу 2006 року в Німеччині. Європі загалом відведено 14 путівок на найголовніший футбольний турнір (разом із господарями), і після матчів минулого уїк-енду стала відома вже вісімка щасливчиків зі Старого світу — це збірні Німеччини, України, Голландії, Польщі, Англії, Хорватії, Італії та Португалії. Ще троє європейських учасників ЧС-2006 визначаться завтра, після останнього туру групового турніру, а остання трійка вскочить у потяг у листопадових матчах «плей-оф».

Поєдинок Володимира Кличка з Самуелем Пітером показав, що наш суперваговик суттєво змінився. Найголовніше, що Володя навчився стримувати емоції в ринзі, адже раніше Кличко-молодший міг під впливом почуттів кинутися на суперника з «відкритим забралом» і програти, як це було у поєдинку з Коррі Сандерсом. Змінився Володимир і у ставленні до преси та критики взагалі. Тепер він спокійно каже: «Я навчився використовувати критику у власних цілях». Про це та інше зі свого боксерського життя Володимир Кличко розповів журналістам під час приїзду у свою спортивну «альма-матер» — Броварське училище фізкультури.

На Гран-прі Японії — передостанній етап першості — «королівські» гонщики приїхали, вже знаючи імена чемпіона та віце-чемпіона 56-го чемпіонату світу з «Формули-1». Наприкінці сезону залишалася нібито лише одна мотивація — розіграти Кубок конструкторів. Але всупереч логіці саме автодром «Сузука» став свідком найвидовищнішого старту в сезоні.

В останні роки кікбоксинг в Україні (той самий, який дав світу боксера Віталія Кличка) відійшов у висвітленні ЗМІ на другий план. Та це не значить, що це бойове єдиноборство, яке є універсальним завдяки своїм різновидам «контактів» — «лайт», «семі», «фул», втратило популярність. Кікбоксинг розвивається, і варто відзначити загальну тенденцію до об'єднання в цьому виді різних організацій та федерацій.