«Так, Валю, мультимільйонер приїхав у Київ і мусить тебе розшукувати півдня. Повна бездуховність». Це — Федірко. Коли він розповідав, що в Чернівцях постраждав через Малевича, його побили через якийсь оригінал Казимира Севериновича, знайдений в якогось дідуся на старому горищі, я, чесно кажучи, ділила на 10. І так більшість. З певними засторогами повірили, коли в чернівецькій Fedirko Gallery площею 11,2 квадратних метра відомий художник на дві з половиною години вивісив оригінал, а потім металевий квадрат відвіз у банк, а на його місці повісив репродукцію. Тепер у Анатолія Михайловича нова фішка — він хоче розкрутити Міністерство культури на представлення на 57-й Венеціанський бієнале знайденого на горищі Малевича.

В одному з просунутих британських журналів про моду мені сподобалася фотосесія: що залишилося на backstage ( у фешн-індустрії так називають «залаштунки») після Лондонського тижня моди — сміттєві кошики зі спонжиками для макіяжу, одноразовими прокладками, пластиковими стаканчиками, пляшками з-під мінералки, накладними нігтями, розідраними колготками та іншим подібним мотлохом. Напевне, в смітниках після Ukrainian Fashion Week залишилося щось подібне, а в мене на згадку про акцію є: 1) красивий соняшник у коричневій сітчатій обгортці від Олександра Гапчука; 2) червона троянда з золотим написом «Залевський» на пелюстці; 3) пробник нових парфумів, які тільки-но народилися у французьких лабораторіях, від Оксани Караванської; 4) квадратний клаптик тканини з брендінгом Avtandil; 5) шовкова хустка від Лілії Пустовіт pustovit lilia із принтом газетної сторінки Weekend і 6) ціла купка креативних скарбів у формі дизайнерських запрошень на покази — підставки під чашки, міні-пакети, літачки, етикетки та інше. Ці матеріалізовані згустки дизайнерської фантазії, як і вигадливі шоу, забавні перформенси на подіумі, творять навколо дизайнерського одягу легенду, фльор унікальності, штучності, індивідуальності, що й відрізняє строї модельєрів від ширвжитку і просто шмаття на вішалках.
Будемо чесними, з 37 колекцій, представлених на Ukrainian Fashion Week, претендувати на моду могли, в кращому разі, 15. Це не мало й не багато — це нормально, хтось показував простий собі одяг, хтось яскраве шоу, хтось — клієнтські замовлення. У результаті злиття двох акцій відбулося злиття груп дизайнерів, які умовно тусувалися навколо Ірини Данилевської і навколо Олександра Соколовського, відповідно кожний привів на Тиждень своїх партнерів і друзів. Професійні критерії мали поступитися розумному компромісу, і це всі розуміли. В результаті було чимало відверто слабких колекцій, хитрих — коли сезонність осінь-зима прикривається однією горжеткою, а колекція відверто весняно-літня, чимало офісно-випускного. Втім організаційні й міжособистісні нюанси цікаві тільки тим, хто задіяний у цій індустрії, для небайдужих до моди — тенденції, тенденції і ще раз тенденції.

Щодня до «Альта-Експо» на Петрівку приїздять найкрутіші автомобілі, щодня через руки гардеробників проходять десятки найдорожчих шубок Києва, щодня перші ряди на показах займають реальні VIPи.

Дизайнери, як правило, поділяються на тих, хто показує одяг і хто маскує свою колекцію за яскравим шоу. Скажімо, російський дует — співачка Єва Польна і дизайнерка Наталя Солдатова, які створили нову чоловічу марку BodyBoy — назвали свій показ «911. Хлопчики за викликом».

Обидва співорганізатори Тижня — Олександр Соколовський та Ірина Данилевська — помітно хвилювалися перед показами: двом командам ще треба спрацюватися в одній упряжці, від їх злагодженості й порозуміння залежить великою мірою мир і гармонійний розвиток української моди.

— Якщо філософствувати про призначення у житті, то мінімум три заняття можна вважати вашим призначенням — і медицину, і материнство, і пісні.
— А я, як алмаз, він має бути багатогранним, а не пласким.

У моєму магнітофоні завжди стояла її касета. Низький грудний оксамитовий голос. Печальна інтонація. Філософська меланхолія. «Ще один день пройшов, ще один крок до краю. Він пролетить як мить, так все життя мине». Коли з усіх злітала піна днів, лушпиння великого міста, ми з друзями слухали Ольгу Богомолець. Слухали б і слухали, тільки в концертах вона була велика рідкість — інакша в бардівському середовищі, серйозна, зібрана. Потім касета загубилася, і ніби частинка чогось важливого в тобі відійшла, цього клаптика, вузенької смужечки бракує й по сьогодні. Недавно на одному з сайтів надибала її альбоми, але там же й «ввічлива відмова»: на жаль, зараз немає дисків. Зате є касети. Про те, що вона — правнучка академіка Богомольця, я зметикувала куди пізніше, а для корінного Києва, звичайно, вона була насамперед дівчиною з гучним медичним прізвищем. Правда, після шести років навчання в Медичному інституті її відмовилися розподілити — це були якісь корпоративні порахунки зі старшими Богомольцями. Потім була цікава історія з навчанням в Америці — на Всесвітній конгрес дерматологів в Америку Ольга відiслала тези своєї кандидатської, а через кілька місяців прийшло запрошення приїхати на конгрес. Вона ввічливо подякувала і відписала, що не має грошей на цей візит. Але доля була наполегливою, другий лист з американським штемпелем повідомляв, що при конгресі діє комітет допомоги слаборозвиненим країнам і по цій програмі їй виділяють гроші. Перший жест був гордий — лист полетів у кошик для сміття, та доля знову не здавалася: викидаючи папери, Ольга знайшла лист і перемінила рішення — вона поїхала вчитися в Америку. Після повернення заснувала Клініку лазерної медицини доктора Богомолець, яка працює вже 12 років і славиться по всьому світу. Зараз вона доктор медичних наук, координатор Європейської асоціації лазерної дерматології у Східній Європі, поважний професіонал. Рік після отруєння Віктора Ющенка була його особистим лікарем. Зараз фото доктора Богомолець у медичному халаті — на всіх помаранчевих бігбордах, вона третiй номер у списку до «Київради» від «Нашої України».
Недавно Ольга Вадимівна Богомолець народила четверту дитину і тимчасово перебралася з сім'єю з-за мiста, де мешкає уже п'ять років у власному будинку, до мами, в будинок Богомольця, в родинне гніздо. У помешканні прохолодно, тож вхідні двері утеплили — завісили здоровенною шкурою. Поки пані Оля заколисує тримісячну Софiйку, я помічаю на кухні прикріплену двома магнітами до холодильника листівку від руки — привітання вiд родини Ющенків iз народженням донечки. Немовля заснуло, мама може давати інтерв'ю. Вона дуже м'яка, домашня, усміхнена, з двома косичками. «Поворожи мені на каві твоїх очей...» Але як тільки мова заходить про її клініку, Ольга змінюється на очах — тверді інтонації, чіткі формулювання, абсолютна відповідальність за свою справу. Їй 41 рік і вона стільки всього встигла. Судіть самі.

З 23 лютого до 8 березня в шести найбільших містах України, а з 9 березня — в Одесі проходить і проходитиме фестиваль французького кіно, головна цінність якого в тому, що кіно в ньому — свіже і відзначене в мистецькому плані на фестивалях. Хто слідкує за прокатом, знає, що уславлене у світі французьке кіно — шляхетне, тонке, чуттєве, стильне — нині в кінотеатрах таке ж рідкісне, як і все неамериканське. А проте французи не згорнули своє кіновиробництво, їхні блискучі актори масово не емігрували в Голлівуд, і французька кіношкола не капітулювала під натиском глобалізації. Просто нашим дистриб'юторам це не так вигідно, як голлівудські чи російські блокбастери. Відтак компанія CREAWORKS, яка однією з перших вийшла на французький ринок кінодистрибуції, породила ідею такого фестивалю і зорганізувала його.

В умовах, наближених до фронтових, Шевченківський комітет займався надзвичайно відповідальною роботою — визначенням десятка митців, гідних носити почесне звання лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка. Останнє, вирішальне, засідання 21 ввечері 19 членів Комітету проводили на Хрещатику, 26, у кабінетах радіокомітету, оскільки їхнє приміщення на Прорізній, 2 закрила санепідемстанція — рівень ртуті в приміщеннях у 200 разів більший за норму. Це відголосок ртутного теракту в кабінеті голови Нацради з питань телерадіомовлення Віталія Шевченка.

З 15 по 21 березня журналістів, білошвейок, байєрів, піарщиків, тусовщиків, дизайнерів, моделей, спонсорів, пуделів, модників, студентів легпрому, зірок і стилістів зірок очікують важкі деньки. Об'єднаний із двох акцій — «Сезонів моди» і «Київського подіуму» інформує puhovik.org/tan/ — Національний тиждень моди на радощах розписав на 7 днів 37 дизайнерських колекцій.

Джонатан Сафран Фоєр у 25 років випустив свій дебютний роман «Усе ясно» в українській версії, «Полная иллюминация» в російській, Everything is illuminated в англійській, і став мільйонером після першої ж книжки. (Нагадаю: книга про те, як американський юнак-єврей приїздить в Україну в пошуках жінки, яка врятувала в роки війни його дідуся.