«Чиновники прагнуть нерухомості, а ми — знань» — з таким гаслом вийшли вчора студенти Київського університету економіки і технології транспорту на акцію протесту під стіни альма-матер. Міністр транспорту Георгій Кірпа, певні студенти, «поклав око» на приміщення їхнього навчального закладу, що поблизу Північного вокзалу, і усіляко намагається вижити з нього «жертв науки». За словами голови студентської організації Андрія Єрмоленка, Георгій Кірпа вже зробив перший крок для знищення їхнього навчального закладу — надіслав листа, яким зобов'язує університет припинити набір студентів на наступний навчальний рік. «Це передбачає не тільки призупинення набору на перший курс, — каже Андрій, — а й вже нинішніх студентів на п'ятий курс, у магістратуру та аспірантуру. Водночас нас заспокоюють: нічого, дітки, довчитеся у Харкові чи у Дніпропетровську. А чому ми маємо їхати кудись з нашого міста, з рідного університету? Цей неправомірний хід порушує наше конституційне право на вибір місця навчання».

Знов увага української громадськості прикута до Іраку: телеканал «Аль-Джазіра» у понеділок увечері повідомив, що в Багдаді бойовики захопили в полон співробітників російської компанії «Інтеренергосервіс». Як стало відомо вже пізніше, серед восьми викрадених інженерів — п’ятеро громадян України, які працюють в Іраку за контрактами. Цю інформацію «УМ» підтвердив речник Міністерства закордонних справ України Маркіян Лубківський. За його словами, таке повідомлення «викликає глибоке занепокоєння МЗС України». За даними катарських журналістів, захоплені співробітники компанії відновлювали електростанцію в передмісті Багдада Ель-Дора. У двоповерховий будинок, де перебувало 12 контрактникiв, увірвалася озброєна група у масках із 15-20 осіб, захопила інженерів i «повантажила» їх у мікроавтобус. На щастя, бути у заручниках російським та українським інженерам довелося недовго: іракці всіх захоплених звільнили вже у вівторок пообіді. Як повідомляє РІА «Новости» з посиланням на керівництво «Інтеренергосервісу», із заручниками викрадачі поводилися добре і відпустили одразу після того, як дізналися, що ті не американцi, а росіяни та українці. За словами представника компанії, іракські бойовики навіть попросили вибачення в інженерів, посадили у таксі й відправили додому. Зараз люди знаходяться в офісі «Інтеренергосервісу» в Багдаді, почуваються добре. Вони навіть не встигли злякатися, запевняють представники російської компанії. Міністерство закордонних справ України вже підтвердило інформацію про звільнення українців.

Запеклі бойові дії й постійні атаки з боку шиїтських бойовиків у Ель-Куті змусили українських миротворців залишити місто. Два взводи миротворцiв забезпечували охорону трьох стратегiчних об'єктiв у столиці провінції Васіт: мiст-греблю через річку Тибр, тимчасову цивiльну адмiнiстрацiю i телерадiоцентр. У середу вони разом з 20 представниками тимчасової адмiнiстрацiї передислокувалися на аеродром поблизу міста, де з вересня розмiщується база українських миротворцiв. Напередодні уночі озброєнi повстанці атакували позицiї українських миротворцiв.

Для близьких рядового Руслана Андрощука війна в Іраку закінчилася непоправним горем — назад, у рідний Новоград-Волинський, що на Житомирщині, хлопця привезуть у цинковій труні — така ціна миру, який несе український контингент у мусульманській країні. Це перша бойова втрата наших миротворців за весь час перебування в Іраку. Як повідомили «УМ» у прес-службі Міністерства оборони України, трагедія сталася під час бою за ріку Тигр: пострілом з ручного протитанкового гранатомета іракські бойовики підбили український бронетранспортер. Внаслідок вибуху отримали поранення шестеро українських військовослужбовців. Один з них, кулеметник Руслан Андрощук, що якраз сидів на броні БТРа, отримав важке поранення і помер під час евакуації в базовий табір.

«Господи, як же добре, що я люблю джинси!» — то була моя перша думка на іранській землі. Тим часом увесь чоловічий «арсенал» аеропорту Кермана вже збігся дивитися на ноги моєї колеги-журналістки. Дівчині хтось сказав, що у мусульманських країнах «визнають» лише спідниці, а у Наталі, як на лихо, найцнотливішою виявилася лише вдяганка трохи нижче колін (насправді ж місцеві жінки тут носять штани або ж зовсім довжелезні спідниці). То була дивна картина: нещасна Наталка, прикривши ноги курткою, мусила сидіти на стільці, поки українські журналісти-чоловіки заспокоювали адміністратора, який не хотів її випускати у місто: мовляв, все о'кей, знайдемо ми дівчині якісь штанці!

Виноградовому, що на Закaрпатті, як жодному з гірських міст, найбільше пощастило з «географією» — розташоване воно у низинній частині Закарпаття, на рівнинному ландшафті якого виділяються кілька вулканічних утворень. Серед них — оспівана Чорна гора — згаслий кратер вулканa, основою якого є переважно андезитові (вулканічні) породи. Віднедавна біля її підніжжя, на вулиці Коменського, почали «їхати» будинки. Першим небезпеку помітив власник двоповерхового помешкання пан Михайло.

Цей моторошний випадок стався у Вехньорогачинському районі Херсонщини. Бабуся одного з хлопчиків попросила 9-річного онука сходити на берег місцевого ставка по пісок. Олег неодноразово носив його і раніше, а цього разу прихопив із собою 11-річного друга-тезку. Однак як тільки хлопчики почали копати пісок, стався зсув грунту, і малих засипало. Нікого з дорослих поруч не було... Батьки хлопчиків, помітивши, що ті довго не повертаються, забили на сполох. Однак на березі ставка знайшли лише урвище й засипаних грунтом дітей.

Міністр транспорту України Георгій Кірпа і за сумісництвом найбільший ворог українських заповідників (за визначенням екологів) впевнений у тому, що канал у Дунайському біосферному резерваті через гирло Бистре таки збудують. Окрім того, що вже й з остаточною датою відкриття пан Кірпа визначився (неодноразово заявляв про те, що з 24 серпня цього року Дунаєм ходитимуть кораблі), міністр транспорту запевнив: канал «Дунай—Чорне море» ритимуть іноземці. Так, генеральним підрядником будівництва глибоководного каналу виступить голландська фірма, що спеціалізується на таких роботах. «Генпідрядник уже є, він погодився. Ми з ним обговорили всі питання, але контракт ще не уклали», — сказав Георгій Кірпа, відмовившись уточнити потенційного партнера до підписання контракту.

Більше двадцяти днів шукали рятувальники зниклий в акваторії Чорного моря риболовецький сейнер «Буг» (порт приписки — Севастополь). Ще 9 березня судно з п'ятьма членами екіпажу вийшло в море з порту Чорноморське для промислового вилову риби, а вже наступного дня перестало виходити на зв'язок із «сушею». Як повідомили «УМ» у Центрі громадських зв'язків Управління з питань надзвичаних ситуацій у Сімферополі, моряки навіть не подавали сигнали «SOS» — просто зникли. Тепер у родичів принаймні двох членів екіпажу сподівань на порятунок не залишається — знайдено тіла їхніх близьких.

Давно під стінами Кабміну не було так галасно й людно: тисячі людей прийшли на вулицю Грушевського, аби підтримати початок так званої «каштанової революції» — акцію протесту, організовану «Нашою Україною» з вимогою повернути народу «приховані народні 10 мільярдів гривень». З імпровізованої трибуни — кузова вантажівки — до присутніх звертався Віктор Ющенко. Поруч із ним були Іван Заєць, Тарас Стецьків, Володимир Яворівський, Юрій Костенко, iншi депутати. У натовпі — знамена «Нашої України», УНП, ПРП, «Солідарності», КУНу і Молодіжної партії, УРП «Собор», «Батьківщини», «Яблука», Християнсько-демократичного союзу. Збиратися люди почали біля метро «Арсенальна», на Михайлівській площі та біля пам'ятника Шевченку близько 11-ї години ранку — звідти й вирушили колонами до стін Кабміну, заблокувавши праву частину Хрещатика, а потім і вулицю Грушевського.