Депутатам із «Нашої України» навіть важко уявити, чого слід чекати в Криму після п'яних петеушників Донецька, котрі захопили аеропорт i Палац молоді, та озброєних петардами провокаторів у Сумах. Але форум блоку Ющенка в Сімферополі не може не відбутися, і слід зробити все, щоб не пролилася кров, як би того не хотіли прихильники поділу країни за національною ознакою.
Євген Червоненко: Коли ми були в Донецьку, мені телефонували на мобільний і казали: «Червонець, забирай свого Юща, інакше ми зробимо з вами на летовищі те, що зробили з Євгеном Щербанем!»

«Сьогодні немає важливішого завдання, ніж знайти формулу консолідації і тим об'єднати не лише наші зусилля, а й залучити до себе симпатії мільйонів людей. Причому не лише тих, що здавна, традиційно поділяють наші погляди і підтримують нас, а й тих, хто поки що ставиться скептично, навіть упереджено, бо їхня позиція формувалася під впливом інших сил, — сказав Віктор Ющенко на установчому з'їзді Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!». Таке консолідоване громадське об'єднання, за словами В. Ю., має стояти над усім, у тому числі над партіями, бо знайти підтримку щонайменше 16 мільйонів виборців лише партійним шляхом практично нереально. Ігнорувати питання консолідації неможливо. Так, ми повинні створити потужний ефективно працюючий політичний блок, але він буде лише складовою тих спільних зусиль, що забезпечать перемогу».
Детальніше про громадське об'єднання, що має стати опорою народного кандидата в президенти Віктора Ющенка.

Масивні двері будинку Спілки письменників учора зустріли кореспондента «УМ» віддертою ледве не «з м'ясом» ручкою, яка за розмірами більше нагадує перила. В актовому залі, де зазвичай тішать своє самолюбство власними творчими вечорами імениті й не дуже письменники та поети, панував «косметичний» розгардіяш: біля балконно-верандних дверей із виламаними замками й розбитим склом лежала перевернута «догори дригом» трибуна. В атмосфері витала напруга. «Ні-ні, не прибирайте — треба, щоб бачили!» — рішуче завадила намірам спілчанського дядечка, котрий зібрався надати трибуні вертикального положення, активна «місцева» жіночка. Та за хвилину до напівпорожньої доти зали притупотіли зі своїми мікрофонами, дротами та камерами журналісти, й, ігноруючи будь-які заперечення, поставили це (як з'ясувалося) «свідчення злочину» на місце. У таких польових умовах розпочиналася прес-конференція голови Національної спілки письменників України Володимира Яворівського та його колег по нічному чергуванню у храмі письменницьких муз.
Як розповів представникам преси спілчанський керманич, у ніч із неділі на понеділок конфлікт в НСПУ перейшов у «бойові дії». За словами Яворівського, позавчора пізно ввечері йому зателефонували й повідомили, що приміщення Спілки окупували якісь «бійці» та ОМОН. Після прибуття на місце події «головний» письменник виявив, що двері будинку зачинені, вищезгадана ручка відірвана, а навколо «походжають міліціонери».

Рівно за рік до «політичного» Хеллоуїну «УМ» вирішила поцікавитися, якими бачать найвирiшальніші за всю 13-річну (на той час) історію України вибори парламентарії та політологи. Ми поставили представникам різних політичних сил та експертам три однакових запитання.

Iдея розпустити Верховну Раду «до ноги» протягом чотирьох скликань українського парламенту виникала вже не раз. Здебільшого діяльність чи бездіяльність законодавців не подобалася Президентові або самим же виборцям — у першого і другого, звісно, аргументи на користь дострокових перевиборів ВР були різними. Нерідко, щоправда, бажання «самовідставитися» висловлювали й парламентарії різних груп і мастей — здебільшого такі гучні заяви робили винятково з метою привернути до себе увагу або зайвий раз полестити виборцям, бо ж усім було чудово зрозуміло, що «ніхто нікуди не йде». Не для того депутати так довго мучилися з виборчими кампаніями, аби висмикнувши нарешті з-під носа у конкурентів жаданий мандат, добровільно його здавати.

Здавалося б, дещо дивно брати інтерв'ю в лідера українських лівих на з'їзді правої партії. Але зигзаги політичного розвитку України на сучасному етапі нівелюють парадоксальність появи голови СПУ Мороза в першому ряду форуму «порядних реформаторів» Пинзеника, роз'яснювальні бесіди колись одіозного чільника «групи 239» і «червоного спікера» в кулуарах рафінованого «нашоукраїнського» зібрання з активістами ПРП, навіть братання Олександра Олександровича з представниками протилежної частини політичного спектра. Все справді не настільки плачевно, як здавалося після припинення спільної участі опозиційної «четвірки» в акції «Повстань, Україно!» та початку інтригуючої присутності соціалістів і комуністів у початковому сценарії «медведчуківської» конституційної реформи. Олександр Мороз, давши журналістам «УМ» ексклюзивне інтерв'ю в Будинку кіно у перерві з'їзду ПРП минулої суботи, засвідчив життєздатність «четвірки» й розставив багато крапок над «і» в нагальних питаннях поточного моменту.

Оцінивши масовану пропагандистську кампанію центрального телебачення під кодовою назвою «Наші» повзуть зі Львова», саме в Петра Олійника «Україна молода» вирішила розпитати про реальні причини та подробиці великого львівського протистояння.

62-річний «аксакал» української політики став 103-м «багнетом» фракції Ющенка. Та немає сумнівів, що Іван Степанович не буде «одним із». Не така це особистість. Про все це, вкупі з суто плющівським колоритом екскурсів у історію, — в інтерв'ю Івана Степановича «Україні молодій».