Від сьогоднішнього вечора один із маєтків на сході Белфаста, що в Північній Ірландії, стане місцем паломництва тисяч футбольних фанатів з усієї Британії та з-за кордону. Сюди привезуть тіло Джорджа Беста — легендарного футболіста XX століття, що помер минулої п'ятниці у віці 59 років.
Він був найсильнішим із нас, сучасників. Він був найвідомішим із нас. У цьому з ним міг сперечатися хіба футболіст Андрій Шевченко. Але саме боксер Віталій Кличко був українцем номер один за величиною ореолу світової слави. Адже його «сфера діяльності», на відміну від футболу, розповсюджувалася на Сполучені Штати — країну, не підкоривши яку, не можеш вважатися великим спортсменом. Віталій підкорив. І став першим білошкірим боксером — чемпіоном світу в суперважкій вазі за найпрестижнішою версією WBC. 24 квітня 2004 року в переповненому лос-анджелеському «Степлз центрі» він технічним нокаутом переміг південноафриканця Коррі Сандерса й посів трон, звільнений великим британцем Ленноксом Льюїсом, якому, за великим рахунком, насправді й не поступався. Після цього український Доктор Фауст, або ж, як ще називають Віталія, Залізний Кулак, провів лише один бій — 11 грудня 2004-го захистив титул у протистоянні з Денні Уїльямсом. Певно, саме цей поєдинок стане для Кличка-старшого останнім у його професійній боксерській кар'єрі. Адже вчора 34-річний боєць оголосив про свій відхід із великого спорту.
Позавчора в автоперегонах класу «Формула-1» офіційно закінчилася ера Міхаеля Шумахера. Після того, як Шумі-старший у складі «Феррарі» виграв п’ять чемпіонатів поспіль, настала черга передати естафету молодим. І не просто молодим: на трасі «Інтерлагос» біля Сан-Паулу іспанець Фернандо Алонсо став наймолодшим (і 28-м за ліком) чемпіоном в історії «Ф-1». Лідерові команди «Рено» виповнилося 24 роки, 1 місяць і 27 днів. До нього «рекорд тріумфальної молодості» належав бразильцеві Емерсону Фіттіпальді, який у сезоні-1972 став переможцем у віці 25 років, 8 місяців і 29 днів. Зауважмо також, що ще ніколи раніше трон «королівських перегонів» не посідав представник Іспанії.
Коли досягаєш мети, до якої довго йшов, у першу мить навіть важко збагнути, що це нарешті сталося. Відчуваєш і втому, і спустошеність, і розгубленість, наче не знаєш, що ж робити далі. Потім розумієш, що ось із таких моментів життя і складається щастя, й намагаєшся в повній мірі ним насолодитися.
Третій рік поспіль у столиці України проводиться турнір пам'яті Валерія Лобановського. Два попередні рази, коли змагалися клуби, головний приз здобувало київське «Динамо» — команда всього життя великого тренера й футболіста. Тепер ФФУ вирішила змінити формат і терміни турніру — замість травня три національні збірні приїхали з-за кордону в серпні. Термін було обрано невдало вже хоча б з огляду на зібраність української збірної: більшість гравців у вихідні брала участь у матчах за свої клуби, а вже через день знову треба було виходити на поле. Відтак підопічні Блохіна поступилися Ізраїлю в серії пенальті. Вперше Кубок Лобановського поїде за межі України...
Єдину медаль для України на світовому легкоатлетичному «бієнале» здобув той, від кого найменше цього сподівалися, — 22-річний стрибун у висоту Юрій Кримаренко. Легкоатлет із Бердичева, який зараз представляє Київську область, на тому самому стадіоні в Гельсінкі, де у 1983 році — на першому чемпіонаті світу — встановив свій перший рекорд Сергій Бубка, виявився міцнішим і водночас простішим за цілий сонм світових зірок.
Худий, як Кощій, Кримаренко ще в січні мав особистий рекорд на рівні 2,23 м. За півроку він збільшив власне досягнення на 10 см, хоча у порівнянні з цьогорічною «стелею» «висотників» це здавалося «рівнем плінтуса». Але у молодого бердичівця, на відміну від суперників і партнерів по команді, виразно палали очі. Він не комплексував і стрибав не на п'єдестал, а для себе. Відтак у холодному фінському секторі народилася одна з головних сенсацій Х чемпіонату світу. В останній день змагань «золото» Кримаренка стало приємною ложкою меду в цілу діжку дьогтю, яку перед тим викотили на стадіон Гельсінкі українські легкоатлети.
За два дні до завершення світової першості в Гельсінкі майже з цілковитою упевненістю можна говорити, що збірна України встановить рекорд. Щоправда, з приставкою «анти-». А інакше круглий нуль у графі «медалі» не назвеш. Такого раніше не траплялося. І це, врахуйте, при тому, що на чемпіонат світу наші атлети поїхали найбільшим складом, аніж будь-коли раніше, — 57 чоловік. Тренери презентували таке представництво як сплав досвіду й молодості, але не зіграло ні те, ні інше. Майже ніхто не спромігся покращити у Фінляндії власні попередні досягнення.
Позавчора у Нью-Йорку було остаточно залагоджено й підписано контракт на наступний бій Кличка-молодшого — Володимир 24 вересня зустрінеться з 24-річним нігерійцем Самюелем Пітером, на професійному рахунку якого 24 поєдинки (у них — 21 перемога нокаутом) і нуль поразок. Відбірковий двобій IBF за участю «Залізного кулака» та «Нігерійського жаху» (саме таке прізвисько має Пітер) прийме «Бордвок холл» міста Атлантік-Сіті, що у штаті Нью-Джерсі.
Дощ, який накрапає у Гельсінкі вечорами, ніби продовжує оплакувати медальні надії українців. У п'ятий день змагань і буковинець Іван Гешко, від якого ми очікували принаймні «бронзи», не зміг зійти на п'єдестал. За відсутності метра «півторашки» марокканця Хішама Ель-Геружа наш Іван видавався ще більш «Грозним», аніж на попередніх стартах. Але не склалося.
