Якщо говорити мовою кулінарії, то Максим Кідрук — людина–коктейль. Дух мандрівництва у ньому так майстерно змішаний iз письменницьким даром, з потягом до здорових авантюрних пригод, з відшліфованими правилами життя інженера–енергетика, і все — настільки насичене і наповнене життям, що просто вражає, як це взагалі може вживатися в одній людині. Йому 28 років, а він уже встиг отримати золоту медаль за навчання, здобути вищу освіту і вивчитися в аспірантурі Стокгольмського Королівського технологічного інституту, написати 10 книг, серед яких 6 художніх. Максим уже побував у 28 країнах, серед яких — Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія та Нова Зеландія.

На запитання «УМ», чи цікавиться письменник кухнями народів, де він буває, Максим відповів, що загалом не гурман. Утiм молодому чоловікові дуже подобається куштувати те, що їдять чи п’ють в екзотичних країнах. Залюбки пробує, наприклад, м’ясо змії. Проте улюбленими є страви європейської кухні та різноманітні коктейлі з усіх–усюд.

Шинка, зельц, ковбаса — це традиційні м’ясні страви на великодньому столі. Щоб не було так, як у тій приказці «Їла б ся смачно, так готувати лячно», дізнайтеся про приготування м’яса кілька кухарських таємниць.

Із наближенням Великодня, коли збігають дні Великого посту, за традицією, в українських оселях активізується виробництво домашніх ковбас. Валентина Волошина, бухгалтер із села Бараші, що на Житомирщині, — одна з тих господинь, які до Великоднього частування готують цю страву власноруч. «Маю безліч рецептів ковбаси і порад у її приготуванні, але вже переконалася, що все­таки найсмачнішою видається та, яку готуємо за стародавніми рецептами, — каже жінка. — Я перейняла секрети приготування ковбаси від своїх двох бабусь. Але ось тепер, збираючись великою родиною перед святом, ми вносимо і свої корективи, експериментуємо зі спеціями, пропорціями, новими продуктами».

На концертах сестер Тельнюк оживає поезія Ліни Костенко, Оксани Забужко та Василя Стуса. Але завіса опускається. І Леся та Галина повертаються у буденне, реальне життя, де все — «як у людей». Зокрема, й домашня кухня. Про кулінарні справи і про те, як їсти без шкоди для фігури, ми поговорили з Лесею Тельнюк.

Одне з головних завдань батьків — смачно і корисно нагодувати дитину. Більшість дорослих знає, що це ой як непросто. Марина Суржок, креативний директор поліграфічної фірми з міста Сміла, що на Черкащині, «за сумісництвом» мама восьмирічного Тимка, радить до цього питання підходити креативно. Жінка впевнена: якщо мати терпіння і час та проявити фантазію — дитина залишить тарілку порожньою і буде задоволена.

Як жінки, так і чоловіки, по–різному ставляться до приготування страв: одні люблять творити на кухні, інші — не дуже. Але є день, 8 березня, коли всi представники сильної статі метушаться біля плити, намагаючись догодити своїм кращим половинкам — своїм музам.

У кожного народу свої млинці та начинки. У нас налисники, основна особливість яких — велика кількість яєць у тісті. Найулюбленіша для українцiв начинка — солодкий домашній сир, можна з родзинками та цукром. А зверху — сметана... Найбільший млинцевий російський шик — начинка ікра, червона або навіть чорна. А ще росіяни полюбляють смажити млинці з дріж­джового тіста. У старій добрій Англії в млинці додають солодове борошно — і їдять їх просто так або з джемами. Млинці у німців і французів повинні бути тонкими і хрусткими. Їх скручують у вигляді рулету та підігрівають в соусі з вершкового масла, цукру, цитрусового соку та лікеру. Мексиканці роблять гарячі тортільяс. У них, змащених томатним соусом, загортають начинку з м’яса або квасолі. Американські та канадійські млинчики пухнасті та товстенькі, більше нагадують наші оладки. Подають їх із кленовим сиропом, беконом і смаженими помідорами. У вас уже течуть слинки? Тоді швидше на кухню!

Від кількості продуктів прилавки сучасних магазинів просто угинаються. Утiм навіть якщо дозволяють кошти, багато упаковок, покрутишивши у руках, кладеш на місце. Бо від позначки Е рябить в очах або охоту їсти продукт, який, за логікою, повинен мати кількаденний термін зберігання, відбиває його півторамісячна придатність. Барвники, консерванти, поліпшувачі смаку і запаху, — скільки має бути харчових добавок у продуктах, щоб вони залишалися корисними для людини — з цим запитанням ми звернулися до Владислава Сластіна — заввідділом гігієни харчування Українського науково–дослідного інституту харчування.

Дуже доречним на святковому столі може бути популярний на батьківщині святого Валентина, в Італії, десерт тірамісу (можна перекласти як «вознеси мене»). Поєднання печива, еспресо, ніжного вершкового сиру маскарпоне, яєчних жовтків і лікеру можна вважати довершеним. Утім це десерт, приготування якого потребує особливих навичок і немало інгредієнтів. Ви можете зробити незвичайну страву, якщо підготували 0,5 кг сиру маскарпоне (можна замінити домашнім вершковим), чашку 35–відсоткових вершків, склянку цукру, 4 яйця, півчашки еспресо і щонайменше з сотню печенинок савоярді («дамські пальчики»), 30 г шоколаду і какао–порошок.

Дотримуємося ми релігійних традицій чи ні, але рiздвяні свята шанує кожен. За православним календарем, 6 січня — Святвечір або Багата кутя. Вечеря останнього дня Пилипівського посту повинна бути пісною. На столі, крім куті та узвару, в українців мали бути страви з плодів iз саду–городу — у такий спосіб люди дякували минулому рокові за благополуччя родини. Що саме в якому регіоні ставлять на святковий стіл на Святвечір, спробуємо розпитати.