Убивство, яке трапилося в лютому 2001 року, не могло не привернути увагу міської громади. Як-не-як, загинув Олександр Фокін — герой Великої Вітчизняної, бойовий льотчик, на рахунку якого не один збитий ворожий літак. Вкоротили йому віку юні злочинці, які мали на меті розжитися на пограбуванні квартири ветерана. Про сам злочин і покарання злочинців — окрема розповідь. Сьогодні ж йтиметься про «супутні» обставини, які привели до порушення кримінальної справи вже проти тих, у чиї службові обов'язки входить займатися розслідуванням злочинів. Точніше, йтиметься про одну посадову особу — капітана міліції Юрія Росоху, за півтора місяця до згаданих подій призначеного на посаду слідчого в одному з підрозділів Вінницького міського управління міліції.

Двоє юних вінничан із кримінальними схильностями навіть уявити собі не могли, яке щастя може звалитися на їхні голови практично на голому місці. Вони тинялися навколо ринку «Юність», перебиваючись мізерними «підробітками», адже в таких місцях завжди можна то якусь дрібницю у торговців-роззяв поцупити, то в такого шкета, як самі, дрібні гроші відібрати. А то і котрийсь із дружків пригостить дармовим пивком, якщо сам розжився на копійчину.

Розмови про необхідність встановлення пам'ятника легендарному козацькому полковнику Івану Богуну у Вінниці тривають уже давно. Однак досі справа з місця так і не зрушила, тому центром усіх урочистих заходів, пов'язаних із добою Хмельниччини, в обласному центрі залишається скромний пам'ятний знак на честь відомої битви під Вінницею в березні 1651 року. Тоді невелика залога фортеці під керівництвом полковників Івана Богуна та Семена Височана відстояла місто від значно чисельніших польських сил, вдавшись до військової хитрості. Вночі крига Південного Бугу була продірявлена безліччю ополонок, які притрусили соломою. На другий день під польськими частинами вона провалилась, поховавши у воді багатьох наступаючих.

До Вікторії Петрушенко міжнародне визнання прийшло стрімко, в чомусь навіть несподівано для неї самої. Ніби виправдовуючи «переможне» ім'я, вона завойовує найвищі місця в кількох престижних міжнародних конкурсах. У 2001 році на конкурсі «Співак світу» у Великобританії входить до першої п'ятірки і отримує однойменну медаль за краще виконання партії мадам Баттерфляй (Пуччіні). А на міжнародному конкурсі «Музика світу—2002» в Італії їй присуджують гран-прі. Тоді ж на Батьківщині виходить її перший сольний компакт-диск «Українські народні пісні та романси», їй присвоюють звання заслуженої артистки України. Проте це — зовнішній бік успіху, за яким стоїть воістину колосальна праця. Про неї знають хіба що сама Вікторія та найближчі люди. Досить сказати, що підготовка до обох конкурсів збіглася з написанням та захистом дисертації на здобуття ступеня кандидата медичних наук і переходом на роботу на кафедру госпітальної хірургії Вінницького медуніверситету.

У Дер­жав­но­му ре­єс­т­рі не­ру­хо­мих пам'яток Ук­ра­ї­ни цей уні­каль­ний об'єкт — за­по­від­ник «Бу­ша» на Він­нич­чи­ні — сто­їть на­рів­ні з та­ки­ми всес­віт­ньо ві­до­ми­ми пам'ят­ка­ми, як Софiя Ки­їв­сь­ка, Бах­чи­са­рай­сь­кий та Кер­чен­сь­кий iсто­ри­ко-куль­турнi за­повiдни­ки, Ки­є­во-Пе­чер­сь­ка лав­ра.