Експозиція Одеського художнього музею зазнала втрати. Хочеться сподіватися, що не зовсім непоправної. Адже йдеться про картину одного з найвідоміших українських живописців — Івана Айвазовського, чиєму полотну «Морський краєвид» серед ночі хтось «зробив ноги». Як повідомляє УНІАН, сталося це близько третьої години. Невідомий шанувальник творчості Айвазовського особливо не мудрував: він розбив вікно на першому поверсі художнього музею й через грати викрав картину. Розміри полотна, як повідомили «УМ» у музеї, — усього 30Х39 см, тому злодюжці (чи злодіям?) протягнути її крізь решітку було нескладно. До того ж у залі не спрацювала стара сигналізація. Наразі порушено кримінальну справу, триває слідство. А отже, лишається надія, що викрадену картину таки повернуть музею.

Багато хто здивується постановкою питання, винесеного в заголовок. Адже у 1982 році ми відсвяткували 1500-річчя Києва, а отже сьогодні містові вже «стукнуло» 1523 роки. Одначе депутати Київради засумнівалися в цьому. До таких сумнівів призвели гіпотези науковців, які сьогодні вивчають старовинні літописи, аналізують результати археологічних розкопок і намагаються відшукати істину. Відповідно накопичилося багато додаткових матеріалів, які буцімто свідчать, що Київ набагато древніший. На цьому наполягає й найвище керівництво столиці — зокрема, міський голова Олександр Омельченко. За його словами, наприкінці 70-х років радянські науковці почали з'ясовувати «родовід» Києва за завданням ЦК Компартії України. На археологічні розкопки були витрачені чималі гроші, і після кількох років цілеспрямованих досліджень Інститут археології під тиском партії виніс «науковий вердикт» з уже відомою датою заснування міста — 482 рік. Ще тоді було зрозуміло, що дата досить умовна, а сприйнята — для зручності, щоби 1982 року Київ мав хоча б якусь підставу відсвяткувати грандіозний ювілей — півтори тисячі років.

Міста та села шести областей України постраждали в ніч iз неділі на понеділок через сильний вітер та зливи. Загалом у Харківській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Луганській, Херсонській та Черкаській областях було знеструмлено 77 населених пунктів. Попередньої ночі така ж доля спіткала Сумщину, Харківщину та Полтавщину: там без світла залишилися 43 села та містечка.

Запрошуючи на конференцію «Буття українців», організатори попросили мене прийти в українському одязі. І справді, «цивільних» там дійсно було мало. А якщо зважити, що конференція, як це часто буває, не перетворилася на нудне читання доповідей, а була щедро здобрена виступами фольклорних колективів, школи бойового гопака та виставкою народних умільців, то можна стверджувати, що організаторам — Благодійному фонду пам'яті Юрія Миролюбова й Громадському фонду реконструкції та сприяння збереженню культурної спадщини України — цілком удалося поєднати на цьому заході теорію і практику.

Чому тиждень має сім діб і чому на різдвяному столі українців має бути 12 страв? Чому весілля ми святкуємо неодмінно у вихідний день, а в п'ятницю не можна шити або вишивати? Навіщо в новозбудовану хату першим впускають кота, а через поріг не годиться нічого давати? Чому не можна вбивати жаб і руйнувати лелечі гнізда? Чому закохані дарують один одному пасмо волосся і чому в обійсті ворота або хвіртку не можна довго тримати відчиненими? Навіщо покійника виносять з хати вперед ногами, а на виході тричі ударяють домовиною об поріг і звідки взялася звичка ховати самогубців поза межами кладовища?

«...Мсьє, ваше ім'я облетить увесь світ, прославиться навіть в Америці», — ці слова сказала циганка, тримаючи за руку Луї Бардо, що сидів у невеликому кафе з дружиною та друзями. Скромна вечеря негайно була доповнена шампанським. Щасливий Луї страшенно зрадів, сподіваючись, що це його заводи нарешті принесуть плоди за вкладену туди працю. Ніхто тоді й гадки не мав, що прізвище Бардо прославить на весь світ крихітна Брижит, яку того вечора залишили удома з нянею...

На прес-конференції, яка передувала науковій експедиції древнім Бурштиновим шляхом, її керівник Сергій Воронов обмовився: «Ми приречені на пригоди і несподіванки». У цьому він не помилився: ні того, ні іншого у дорозі не бракувало. Бо експедиція, що тривала 31 добу, стала чи не найважчою з усіх попередніх (а їх у списку капітана Воронова — п'ять). Нещодавно надзвичайно стомлений, але сповнений вражень екіпаж «Сварога» повернувся до Києва. Про усі перипетії переходу Великим бурштиновим шляхом в ексклюзивному інтерв'ю «УМ» розповіли самі учасники експедиції.

Усе, на що щедрою була нинішнього літа природа, — овочі, фрукти, гриби, квіти, зілля, колоски — покладіть до спасівського кошика, якого понесете сьогодні освячувати до церкви. Другий Спас, або Яблучний (у давнину чомусь до урочистого моменту освячення не можна було їсти червонобоких дарів саду) здавна був в Україні одним із найшанованіших хліборобських свят. До цього часу, як правило, закінчували жнива, бо надалі «небесною канцелярією» починала заправляти осінь. А отже, розраховувати на стабільну й хорошу погоду було марно. З цього приводу в народі казали: «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло». У цей час в Україні подекуди могли бути й заморозки.

Трьома роками реабілітації у спецучилищі покарав Апеляційний суд Донецької області 14-річного і 15-річного підлітків, на совісті яких — жорстоке вбивство і спроба вбивства своїх ровесників.

Жертвами неповнолітніх лобурів стали 9-річний хлопчик і 13-річний підліток. Усі четверо були знайомі між собою, усі з цілком, як кажуть, нормальних сімей. Того трагічного дня — 6 червня 2003 року — двоє найстарших хлопчаків вирішили залізти в дім до наймолодшого свого товариша (чому — слідству так і не вдалося з'ясувати, адже сім'ї обох далеко не бідували, аби саме це спонукало дітей на крадіжку). Щойно ті розбили кватирку, як побачили, що до будинку наближаються його малий господар з другом. Випереджаючи події, вони кинулися їм назустріч — ось, мовляв, ми зайшли в гості, а у вас тут — шибка розбита.