Хоч як хотів президент конкурсу Олександр Соколовський змінити розклад змагання вітчизняних дизайнерів — дев'ять трагедій і один тріумфатор, нічого в нього не вийшло. Все одно після оголошення переможця — дует Тетяни Островерхової і Віктора Завадського — і вручення ключиків від новенького «Рено» пристрасті на бекстейджі вирували недитячі: дизайнери пішли вимагати від організаторів, щоб гран-прі відмінили, а грошовий еквівалент за автомобіль розділили порівну. Тим паче у них був неслабкий аргумент — повний єралаш із sms-голосуванням.

Шлях до серця туриста пролягає традиційно через його шлунок (просто турист — слово чоловічого роду). А де останнім часом шукають українці туристичний рай? Ну правильно, там, куди наших предків насильно ганяли в полон — у Туреччині. П'ятизіркове узбережжя Белєка, анталійський аеропорт, який за мовними ознаками нагадує Донецьку область, доглянуті поля для гольфу із рівномірним зеленим «їжачком» двох видів трави, бетонні коробки новобудов, «артикль» — Наташя, Наташя — на турецьких базарах, «зідрані» з каталогів «оригінальні турецькі» «Дольче і Габбана», «Вікторія Бекхем», «Дізель» — є справжні і є підробні, срібло і золото в магазинах на вагу, античні руїни в Сіде, величний Стамбул і Ая-Софі — оце і є Туреччина. Але на світі є багато прекрасних місць, друже, — і сонце гламурне, і небо глянцеве, та мало таких точок, де пахлава (баклава) може замінити і небо, і сонце, і п'ять зірок. Тобто ми підійшли до кулінарної теми ближче нікуди, а що турецькі готелі славляться своїми шведськими столами і надто столами з солодощами, інформацію з перших рук ми отримали від шеф-кухаря Papillon Ayscha Hotel Дурмуша Узуна.

З початку травня стартувала довгострокова загальноукраїнська програма з популяризації читання, розроблена громадською організацією «Форум видавців», «Книгоманія». Президент Форуму Олександра Коваль давно виношувала ідею залучити до пропаганди читання відомих людей, суспільних кумирів, зірок, але на той час коли ми записували це інтерв'ю, жодного конкретного «так» від українських зірок не надійшло. Та в останніх прес-релізах «Книгоманії» вже з'явилася інформація про згоду популяризувати читання лідера «Океану Ельзи» Славка Вакарчука. Ані Лорак і Руслана задіяні в конкретних книжкових проектах, але так чи інакше їхні обличчя відтепер пов'язуватимуться у свідомості людей ще й з книжками.
Із 31 травня по 3 червня в Українському домі вперше пройде Дитячий книжковий ярмарок, у рамках якого заплановано до 40 цікавих акцій. Вони носитимуть і просвітницький, і соціальний, і піарний характер. Скажімо, на ці дні оголошено збір книжок для дитячих будинків — гуманно і соціально, але за цим процесом уважно стежитимуть співробітники Книги рекордів України, щоб здійснити такий собі соціальний моніторинг: вдасться чи не вдасться українцям встановити рекорд книжкової благочинності. В Українському домі чотири дні працюватиме «Школа книгоманії» — майстер-класи Андрія Куркова, Дмитра Бикова (Москва), Мар'яни Савки, Олега Петренка-Заневського про те, як писати, читати і малювати книжки. Презентуватимуть піар-проект «Обличчя «5-го каналу» пропагують читання». Пiдбиватимуть пiдсумки конкурсу «Кращий читач року» столичної областi. Але, крім вигуків і повітроколивань, на ярмарку можна буде помацати конкретні речі — свою найновішу продукцію представлять українські видавці дитячих книжок та періодики, виробники комп'ютерних ігор, аудіо- та відеопродукції, листівок та дитячої канцелярії.
Про те, чому дітям потрібно читати і чому державі треба цим опікуватися, ми говоримо з президентом Форуму видавців, організатором Дитячого книжкового ярмарку і автором проекту «Книгоманія» Олександрою Коваль.

У глядачів Першого національного є реальна загроза підсісти на голку прямих ефірів — цього тижня їх буде цілих три: півфінал (18.05) і фінал (20.05) «Євробачення», а також тригодинне фешн-шоу — конкурс круїзних колекцій «10\10» (21.05). Конкурс проводиться втретє, у 2004 і 2005 роках — у рамках Міжнародного фестивалю моди «Київський подіум», а цього року — як самостійна акція. Інтрига модного змагання і накал пристрастей закручуються навколо головного призу конкурсу — автомобіля «Рено». Позаминулого року червоне авто виграла Діана Дорожкіна, минулого — ключі від білого «Рено» отримав Андре Тан, але і перший, і другий рази і публіка, і дизайнери (природно!) залишалися незадоволеними рішеннями журі. Хоч суддівські мантії і приміряли на себе такі авторитети в галузі моди, як Пако Рабанн, Валентин Юдашкін, Вікторія Андрієвська, Серж смолін, Михайло Воронін. Минулого року президент «Київського подіуму» Олександр Соколовський сказав, що більше конкурсу «10\10» не буде, але щось змінилося «на бекстейджі», і в травневому календарі модних подій знову надибуємо конкурс круїзних колекцій «10\10». Проте тепер головний біль визначення переможців перекладено на народ — глядачі Першого національного sms-голосуванням мають визначити щасливого власника нового «Рено». За словами голови оргкомітету конкурсу Лани Роксі, принцип голосування буде таким самим, як і на «Євробаченні», і в прямому ж ефірі буде оголошено переможця.

Весна — гаряча пора не тільки для хліборобів, а й для туристичної галузі. З 15 травня у теплих краях починається конкурентна боротьба за «туриків», у хід іде будь-яка зброя — домальовані до 5 додаткові зірочки на буклетах, нові суперсучасні апарати для боротьби з целюлітом (мінус три розміри за 10 сеансів — стверджують у спа-салоні), навчені в найкращих готелях світу кухарі, вигадлива анімація, шоп-тури на золоті базари, екзотичні екскурсії, власні гольф-клуби. Засновник мережі фешенебельних готелів Papillon на Анталійському узбережжі Туреччини Мустафа Назік цього року вирішив ударити по конкурентах важкою артилерією — 1 мільйон доларів запланував витратити на розважальні зіркові шоу. Скажімо, 5 травня в Papillon Zeugma Hotel виступала група ВІА ГРА, на літо заплановані концерти «Фабрики», Іраклія та інших російських зірок — 50% відпочиваючих в Анталії — «русскоговорящєє СНГ». У цей же рядок бюджету був вписаний і Фестиваль української моди, що відбувся 8 і 9 травня.

У понедiлок міністр культури і туризму Ігор Ліховий офіційно представив голову недавно створеної Державної служби кінематографії Ганну Чміль.
Із 9 грудня 1995 року по 21 серпня 2001 року Ганна Павлівна була заступником міністра культури і мистецтв України, а з 21 серпня 2001-го по 1 серпня 2003-го — заступником державного секретаря Міністерства культури і мистецтв. Її звільнення в 2003-му на прохання деяких трудящих викликало справжню бурю в кінематографічному середовищі, відстоювати «хорошого чиновника» приїздила з Одеси навіть байдужа до владних розборок Кіра Муратова.
Учора, фактично в перший робочий день, Ганна Павлівна дала перше інтерв'ю «УМ».

Учора в Будинку вчителя відкрився міжнародний фестиваль поезії «Київські лаври-2006», за словами його організатора — поета, головного редактора журналу «ШО» — Олександра Кабанова, «унікальна подія і для старої, і для новітньої історії України». І це далебі не гіпертрофована гордість щасливого батька за своє чадо. Хто пригадає за останній час притомний літературний фестиваль з актуальними сучасними письменниками? Отож.

Новий російський фільм «Мне не больно» ще у вигляді афіші має увесь пакет привабливості для глядача. Відомий режисер — Олексій Балабанов, на його рахунку такі касові, неоднозначні, але точно не прохідні для російського кінематографа фільми, як «Брат», «Брат-2», «Війна», «Про потвор і людей», «Жмурки», піарники трактують цю стрічку як «першу мелодраму Балабанова». Загадкова «зірка» авторського кіно, актриса, режисерка, сценаристка Рената Литвинова. Піарники «просувають» головну її фішку в цій картині — Рената, на прохання режисера, збрила брови, такою особливою, за задумом Балабанова, має бути її героїня Тата. Знакова в усіх сенсах фігура для Росії — Микита Михалков у ролі олігарха, покровителя Тати. Плюс бонуси: музика Вадима Самойлова з «Агати Крісті», Дмитро Дюжев, Інга Стрєлкова-Оболдіна, Сергій Маковецький, впізнавані обличчя в епізодах — Марк Рудінштейн, Дмитро Месхієв, нове обличчя — Олександр Яценко (всі, хто знав Олексій Октябріновича Балабанова раніше, кажуть, що він — копія режисера в молодості, і зовнішність, і психофізика, і манери). Для тих, хто цікавиться не тільки продуктом, а й торговою маркою, прізвище продюсера Сергія Сельянова тільки додасть позитиву, разом із Балабановим вони зробили фільми, які сколихнули обуржуазнений російський маскульт.

Щоб підтримати хирлявий вітчизняний кінопроцес, створено доволі премій творцям — режисерам, операторам, акторам, а бізнесовий «Кінофорум» заснував свою «Національну премію кінобізнесу України» для людей, які диктують моду в кіноіндустрії на наших теренах. 26 квітня в кінотеатрі «Україна» перед сеансом російського фільму Олександра Балабанова «Мені не боляче» вручили 12 премій, 2 спеціальні відзнаки і пафосний букет троянд та іменинний торт генеральному директору компанії «Кінофорум України» Андрію Різолю на честь його дня народження. Захід пройшов доволі зіжмакано — година безсенсовного фуршету (якби не шаровий, але дуже вартісний культурологічний журнал «ШО», ризик не дочекатися кульмінації був доволі високим), півгодини очікування невідомо чого в залі і якась сором'язлива церемонія вручення нагород. Причому люди, які купили у касах квитки на фільм, постраждали ні за цапову душу.

Хтось вибирається з галереї дизайнерських бутіків FashionLab, як Айна Гасе, а хтось відкриває нові магазини, як Вікторія Гресь. Під час Ukrainian Fashion Week Вікторія говорила, що планує відкрити цього року кілька бутіків, і ось у четвер офіційно відкрився для клієнтів бутік, де представлена лінія одягу й аксесуарів класу прет-а-порте Victoria Gres by GRES. Нагадаю, що кутюрні речі від Гресь залишаються в бутіку на вулиці Прорізній. Друга лінія одягу ніяк не утискує клієнтуру дизайнера, виховану Вікторією згідно зі своїми смаками і культурологічним розумінням моди: і ціни далеко не універмагівські — сукні, літні спідниці в складку, куртки коштують під 2 500 тисяч гривень, і крій, стиль, фірмові прийоми, тільки без вінтажу, і інтер'єр бутіка впізнаваний — старі дзеркала з мутним відображенням, старі шафи з висувними нижніми шухлядами, скриня. А на стінах висять неповторні сумки — суміш старого, сільського, українського і модерного європейського, прикраси, зроблені з різнокольорових ниток.