Завдяки потужному розвитку гірськолижного центру «Буковель» курортна яремчанська зона переживає справжній туристичний бум. У мерії Яремче, як розповів «Україні молодій» заступник міського голови Ігор Яківчук, до кінця нинішнього року очікується приїзд мільйонного відвідувача, що майже втричі перевищить кількість гостей, прийнятих торік.

Цю місцину, яка ще має назву «шостий кілометр», що позначає відстань від залізничної станції Ворохта, здавна обжили охоронці лісу. Хто перший заклав на так званому кордоні лісника підвалини людської оселі, не пригадують і старожили найближчих населених пунктів. Але точно відомо, що смерекову хату, яка чверть століття тому дісталася Миколі Стефураку «по службовій лінії», збудували й освятили ще за Австрії, в 1903 році. Коли новий господар вселився сюди з молодою дружиною Ганнусею, обійстя ще не бачило електричного струму. Але в тому, що спати лягали рано, жартує пан Микола, були і свої плюси — сім'я без демографічної паузи поповнилася сином і донькою. Третій нащадок з'явився на світ уже «при електриці».
Усе свідоме життя Миколи Юровича пов'язане з лісом. І необхідність бувати на самоті (до найближчого сусіда — чотири кілометри), вести майже натуральне господарство — теж данина лісові. Хоча з часом до цих незручностей сім'я Стефураків почала ставитися по-філософськи і знайшла в них чимало переваг над звичним способом життя.

Створений у 60-ті роки минулого століття на базі багатих покладів полімінеральних руд один із найпотужніших на той час у Європі Калуський хіміко-металургійний комбінат за останні півтора десятиліття пережив кілька болісних трансформацій зі зміною форми власності — від ВАТ «Оріана» до ЗАТ «Лукор» і ТОВ «Карпатнафтохім». Проте незалежно від самопочуття притомленого хімічного гіганта не змінювався магнетизм його притягання — увагою та особистою присутністю цю територію не обділив жодний Президент та Прем'єр-міністр. Не оминула чаша сія і Віктора Ющенка — глава держави відвідав Калуш минулої п'ятниці з робочим візитом.
Деякі з місцевих журналістів, котрі раніше супроводжували всіх перших осіб держави в їхнiх екскурсійних поїздках до Калуша і були свідками «плавання» найвищих посадовців в особливостях хімічного виробництва, і цього разу перебували в очікуванні дежа вю. Як пригадав колега-радіожурналіст, наприкінці 90-х тодішній глава Кабміну, перерізаючи стрічку при пуску нового виробництва, так заплутався в кількох хімічних термінах, що в ефір не можна було змонтувати і двох його повноцінних речень з усієї церемоніальної промови.

Учора опівдні Президент Віктор Ющенко взяв участь в урочистостях з нагоди будівництва заводу з виробництва хлору і каустичної соди на ТОВ «Карпатнафтохім» у Калуші. Виступаючи на мітингу, що передував церемонії закладення капсули у фундамент новобудови, глава держави назвав цю подію прикметною і знаковою у взаємовигідній співпраці з російським інвестором — відомою компанією «Лукойл», яка протягом двох наступних років вкладе у нове високотехнологічне підприємство півмільярда доларів.

Що саме призвело до жахливої трагедії, що сталася позавчора по обіді у віддаленому, за 12 кілометрів від райцентру Верховина, гірському присілку наразі з'ясовують фахівці МНС та правоохоронці, та мешканці довколишніх населених пунктів ще не можуть отямитися від шоку. Першими клуби густого диму, що виходив із житлового будинку, в якому мешкала молода сім'я з трьома малолітніми дітьми, побачили сусіди, проте швидко зарадити біді не змогли — обійстя у горах знаходяться на відстані кількасот метрів одне від одного.

Просторий майдан Шептицького в Івано-Франківську, де минулого вересня під відкритим небом вирувала виставка-продаж «Карпатський вернісаж», ледь вміщав безліч творінь майстрів народного прикладного мистецтва. У відвідувачів у очах рябіло від розмаїття вишиванок, картин, глиняних і дерев'яних виробів, жіночих прикрас, християнських та язичницьких оберегів.

Коли наш УАЗик натужно грібся чотирма колесами, долаючи останні кілометри до Великого і Малого Ведмежиків (назва гір походить від великої кількості ведмедів, які тут колись розкошували), директор природного заповідника «Горгани» Василь Кисляк цілком серйозно зауважив: «Чим гірша дорога, тим краще». Недоречний для цивілізованого світу висновок у заповідній зоні сприймався як охоронна грамота від непрошених гостей.

І хоча пальма першості в одомашненні гусей належить не нам, але саме українці, мабуть, зробили цих красивих птахів, поряд з білими, вкритими солом'яною стріхою хатами і вишневими садками, невід'ємним атрибутом сільської ідилії. На жаль, на сучасних подвір'ях, серед багатого різнотрав'я і численних водойм майже не чути звичного для селянського вуха гелготіння, не надто охоче «гусятиною» займаються і потужні агропромислові виробники.

Російські дипломати вкотре забули про дипломатичний тон, і вкотре щодо України. Вони закликали українських політиків змиритися з тим, що двомовність в Україні — «це історично сформоване» явище, а тому намагання українців захистити рідну та державну мову в своїй країні називають діями, «позбавленими здорової логіки». Про це йдеться у коментарі Департаменту інформації і преси МЗС РФ щодо «фактів дискримінації російської мови в Україні».

Українці більше облизуються, ніж смакують свіжими фруктами та стовідсотково натуральними соками, хоча їхнє цілорічне споживання вважається першою заповіддю раціонального харчування в сучасних розвинених суспільствах. Більшість мешканців вітчизняних міст навіть у сезон масового збирання плодів не можуть «від пуза» наїстися слив, груш і яблук, які дозрівають по всій Україні, не згадуючи вже про виноград, абрикоси та персики, прописані переважно в південних регіонах держави.