Кожна ювілейна церемонія має особливий магнетизм величі. Цьогоріч — планується 10 вересня — має відбутися 10–та церемонія Національної телевізійної премії «Телетріумф», якою опікуються Нацрада з питань телебачення і радіомовлення та Індустріальний телевізійний комітет — галузева асоціація, членами якої є загальнонаціональні канали. Заявки на участь оргкомітет почав приймати з 17 червня. Минулий вівторок, 20 червня, було заявлено як фінальний, утім із технічних причин — через проблеми у роботі сервера, термін продовжили до 25–го числа. Але попередня інформація така: до комітету надійшло 228 заявок на участь, з яких 140 — від загальнонаціональних каналів; 47 — від регіональних телекомпаній; 41 — від продакшн–студій. За словами менеджера проекту «Телетріумф» Катерини Танчак, можна очікувати ще кілька десятків претендентів.

Телепрактика останніх років показала, що глядачеві цікаво спостерігати за творчими змаганнями собі подібних. Талант–шоу з незначними коливаннями тримають досить високі або й найвищі рейтинги, а отже, приносять телеканалам непогані прибутки. Тому проекти, які «несуть золоті яйця», продовжують плекати. Лідери цього напрямку — канал СТБ та «всеїдна» «Україна».

Тарасові Аврахову, призначення якого першою спрогнозувала «УМ», дісталося в управління аж занадто роздуте «військо»: тисяча чотириста чоловік — не лише журналісти, що виробляють контент чотирьох державних радіоканалів, і радійники–техніки, а й симфонічний оркестр ще з кількома творчими колективами. Втім, який би не був кількісний склад державної радіоімперії, у неї майже не залишилося головного — частот, і дроти до «брехунця» у містах і селах дедалі більше обрізають. Тому навіть за великого бажання почути в Україні національного радіомовника дуже проблематично.

Готуючись до нового телевізійного сезону, канали обрали різну тактику: «плюси» зробили ставку на «підглядування» за героями, Перший Національний — пробує внести живинку у традиційні теми, а Новий канал продовжує бути флагманом розваг із легким нашаруванням інтелекту.

Для переважно російськомовного Криму справжньою подією є вихід кожного номера єдиної україномовної на пів­острові «Кримської світлиці», особливо після того, як три місяці газета Міністерства культури України не виходила зовсім. В останньому числі — матеріали про депортацію як явище, про перше в історії Криму святкування дня кримськотатарського прапора «Тарак» («Кок–Байрак»), репліка на кримську прес–конференцію російського журналіста Дмитра Кисельова «Національні інтереси України та Росії: в чому вони збігаються і де розходяться?»

Учора на своїй першій прес–конференції у ролі гендиректора Національної радіокомпанії України Тарас Аврахов сказав: «Факт лишається фактом: національне радіо позбавлене частотного ресурсу. Думаю, що НРКУ нарешті отримає частотний ресурс і буде почута».

Нагадаємо, ще у травні новинярі каналів «1+1» та СТБ оприлюднили заяви про факти цензури на своїх каналах. Відтоді це питання розглядав парламентський комітет із питань свободи слова, було створено журналістський рух «Стоп цензурі!», медійники сподівалися побачити своїх висуванців у Нацраді з питань телебачення та радіомовлення. 1 липня у Верховній Раді проголосували за створення тимчасової парламентської комісії з питань розслідування цензури у ЗМІ. Наша розмова — з її головою, журналістом , а сьогодні народним депутатом від «НУНС» Іриною Геращенко.

Білоруський канал «Белсат TV» називають не інакше як партизанським, оскільки у країні, де встановив диктатурні порядки «бацька» Лукашенко, цей телемовник діє нелегально. Перший і наразі єдиний незалежний телеканал Білорусі, що має центральний офіс у Варшаві, створено у 2007 році відповідно до угоди між польським міністерством закордонних справ та польським державним телеканалом POLSAT. Щоденний шестигодинний ефір «Белсату» — 17:00—23:00 за мінським часом — мають змогу дивитися ті, у кого є супутникова антена. «Белсат TV», який можна дивитися також у Польщі, країнах Західної Європи, для білоруського суспільства — як «Радіо Свобода» чи «Голос Америки» часів СРСР для радянських людей.

Детально про роботу телевізійників в умовах білоруської цензури на презентації «Белсат TV» у Києві в рамках «Білоруської весни» розповів Аляксєй Дзікавіцкій, редактор інформаційного відділу каналу. Знаково, що заздалегідь запланована зустріч із представником білоруського незалежного телемовника «в екзилі» відбулася у день, коли українські журналісти як протидію утискам свободи слова в Україні організовували рух «Стоп цензурі!».

Ще 13 травня Верховна Рада ухвалила рішення про відставку чотирьох членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, п’ятирічний термін повноважень яких закінчився. Це блокувало роботу регуляторного органу. За законом, призначення нових членів Нацради має відбутися упродовж двох місяців із дня припинення повноважень їхніх попередників. Із 15 травня, відколи було опубліковано оголошення профільного Комітету ВР із питань свободи слова та інформації про конкурс на заміщення вакансій, почався відлік тритижневого терміну, упродовж якого від громадських організацій та парламентських фракцій приймаються кандидатури. За них після узгодження на засіданні парламентського комітету мають проголосувати депутати на сесійному засіданні. Уже до комітету надійшли заявки від усіх фракцій ВР, крім фракції комуністів, а також кількох громадських об’єднань.

Ще недавно Юрій Плаксюк, тоді в. о. голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення, принципово відкинув закиди щодо утисків мов нацменшин, натомість констатував, що багато мовників ігнорує виконання законодавчих норм саме стосовно державної української мови. Тому несподіванкою стало призначення Юрія Олександровича керівником Держкомтелерадіо — за поданням нового Президента. Наша розмова з головою структури, у підпорядкуванні якої облдержтелерадіокомпанії, — про реалії і перспективи вітчизняного ТБ.