Ніби на підтвердження давньої мудрості, що все геніальне просте, вінничанин Н. для того, аби «заробити» одним махом чималу суму грошей, вдався до надзвичайно простого і, як з'ясувалося, ефективного прийому. Працюючи директором невеликого підприємства, котре спеціалізується на постачанні спецодягу, він «наштампував» півтора десятка довідок про свою заробітну плату. Відтак на підставі цих документів у місцевих філіях комерційних банків та кредитних спілках отримав низку невеликих позик на загальну суму понад 34 тисячі гривень.

При визначенні місця для проведення міжрегіонального форуму блоку «Наша Україна» «Освіта і наука — стратегічний резерв України» та схвалення однойменної програми за участю педагогів шести областей центру країни (Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Черкаської, Чернівецької та Хмельницької) вибір не випадково впав саме на Вінницю. Тут можна було провести захід без вкрай брутального тиску влади, з яким доводиться стикатися в інших регіонах (заборона на надання приміщень, відмикання електрики тощо).

Він є одним із чотирьох, які підтримав Міжнародний фонд «Відродження» у рамках проекту «Розробка інструментарію документування тортур, пілотний моніторинг тортур та жорстокого поводження, правові дії та стратегічна судова тяжба в чотирьох регіонах України». Такі ж центри розгорнуть діяльність в Луганську, Львові та Севастополі. Крім того, передбачається проведення у згаданих регіонах семінарів-тренінгів для лікарів, адвокатів, журналістів, правозахисників з методики документування тортур і принципів протидії їм.

Коли в Замостянський райвідділ міліції Вінниці надійшов сигнал із приватної квартири про те, що близько п'ятої вечора у вікно хтось вистрелив, оперативна група виїхала на місце негайно. І хоч кулю не знайшли, характер дірки в шибці сумнівів не залишав: постріл із вогнепальної зброї. Міліція ще не встигла закінчити огляд місця події, як по радіо з нею зв'язався черговий по райвідділу і повідомив про новий сигнал, причому значно тривожніший — невідомий обстріляв розташовану поряд школу № 6. Перша куля розбила вікно в кімнаті, де, на щастя, нікого не було, друга влетіла в клас просто під час уроку. Через подвійні вікна вона втратила швидкість, зрикошетила і впала на портфель одного зі школярів, не завдавши дітям шкоди.

Усього чотири з половиною хвилини знадобилося в п'ятницю сесії Вінницької обласної ради на прийняття рішення, яким депутати узаконили включення частини меридіонального природного коридору уздовж долини Південного Бугу до складу села Новоселівка Немирівського району. Про боротьбу навколо підготовки цього рішення ми писали в матеріалі «...І потече «Байкал» у Південний Буг?» (див. «УМ» за 18 березня ц. р.).

Історія почалася ще в середині 2002 року, коли до вінничанки Г. звернулися кілька жителів області з проханням допомогти їм поїхати на роботу у Великобританію. Мовляв, ви вже там побували, посприяйте й нам, а ми вже в боргу не залишимось. Відгукнувшись на це прохання, Г. зв'язалася із знайомою киянкою, яка свого часу допомагала їй самій відкрити візу. Та погодилася, але виставила додаткові умови: має бути організована група не менш як 30 чоловік і всі бажаючі мають бути студентами навчальних закладів системи Міністерства аграрної політики.

Перманентний наступ «нових багатих» на заповідні природні куточки країни якщо за масштабами і не вважається стихійним лихом, то за наслідками впливу на екосистему не надто від нього відрізняється. Серед найпоказовіших і найвідоміших прикладів — забудова територій Кончі-Озерної під Києвом чи Нікітського ботанічного саду під Ялтою. Один з ласих шматочків — Поділля з його мальовничими пейзажами, яке Леся Українка небезпідставно назвала «красою України», а данський поет Тор Ланге, обираючи тут на схилі літ місце постійного мешкання, взагалі нарік «степовою Елладою». Однак на ньому розгортаються ті ж самі процеси.

У Вінниці вступив у заключну фазу конкурс на найкращий проект пам'ятника Тарасу Шевченку, оголошений з ініціативи міської влади. 9 березня, якраз у 190-ту річницю від дня народження поета, у приміщенні управління архітектури та містобудування відкрилась виставка конкурсних проектів. Дванадцять скульптурних робіт у діапазоні від стриманого академічного стилю до експресивно-звихреного романтичного поки що представлені анонімно — імена авторів будуть оприлюднені в кінці місяця після остаточного підбиття підсумків. Утім більшості місцевого мистецького бомонду така таємничість нагадувала секрет Полішинеля, бо ще до оголошення конкурсу в місті знали, хто готується брати в ньому участь, а індивідуальні манери скульпторів тим паче не становили секрету.

В аварійно-рятувальному загоні МінНС на Вінниччині — знову надзвичайна подія. І знову з летальним кінцем...
Нагадаємо, що наприкінці минулої зими тут помер від гострого запалення легенів солдат строкової служби, який устиг прослужити всього кілька місяців. Хлопця із запізненням доставили до Військово-медичного центру ВПС України, який обслуговує військові формування гарнізону, і лікарі-реаніматологи не зуміли його «витягнути» («УМ» детально писала про цей випадок).

Якби мені потрібно було дати лаконічне означення чергового з'їду Асоціації українських письменників, який відбувся у неділю в Києві у приміщенні Інституту ботаніки, то я вибрав би єдине слово — «нормальний».
У процесі передз'їздівської підготовки в середовищі АУП намітились різні лінії, оприлюднені в періодиці кількома критичними публікаціями. Зводилися вони переважно до двох тенденцій. Одних не влаштовували стан справ у творчій спілці, явно затягнутий час розбудови внутрішньої структури, формування власного інформаційного поля, а Ростислав Мельників (Харків) навіть побачив ознаки конфлікту поколінь. Інші вважали, що все йде як і належить. Вони вказували на чималу кількість книг, виданих за звітний період членами АУП, у тому числі й за сприяння керівництва Асоціації, а також на низьку активність у низці регіональних осередків, які за кілька років не спромоглися вийти на офіційну реєстрацію в органах влади і налагодити своєчасну сплату членських внесків. Таку позицію оприлюднив президент АУП Тарас Федюк, другий термін повноважень якого добігав кінця і він мав здавати справи іншій людині.