Поки обласні керманичі Луганщини заганяли міськводоканали у свіжостворене монопольне об'єднання «Луганськвода», ДП «Луганський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» проводив перевірку водопостачальних підприємств на відповідність їхньої продукції держстандартам. Висновок, принаймні для споживачів, невтішний: у 2003 році 24 з 30 водоканалів стандартів не дотримувалися. Мало того, співробітники центру з сумом констатували, що в останні роки спостерігається погіршення якості питної води в кранах луганців і мешканців області.

У п'ятницю ввечері нарешті завершилася операція з порятунку двох «діггерів» з селища Ленінське (Свердловськ Луганської області). Ще 27 лютого двоє мешканців селища, 36 і 38 років, вирушили на полювання за металом. Для цього вони пробили лазівку в бетонних плитах перекриття, що закривало вхід до шахти «Харківська», закритої ще в 60-ті роки минулого століття, і почали спускатися вниз похилим стволом, відшукуючи рештки металевого кріплення підземної виробки. Очевидно, знайшли вони його десь на глибині 25 метрів від поверхні землі. Принаймні в цьому місці покрівля обвалилася, і шукачі скарбів опинилися відрізаними від світу.

Проблема всезростаючої дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств загалом якось мало хвилювала керівництво Луганщини, і в цьому воно, швидше за все, наслідувало своїх київських начальникiв. Пригадую, три роки тому обидві «перші особи» області зібрали журналістів на прес-конференцію, аби похизуватися з приводу нечуваного зростання промислового виробництва в краї. До того воно (виробництво) разом зі всією Україною котилося вниз, і треба було якомога урочистіше відзначити довгоочікуваний злет. Представникам мас-медіа навіть роздали брошури з цифровими показниками нечуваних успіхів. Серед іншого там стояли й такі дані: сукупна дебіторська заборгованість підприємств — приблизно 5 млрд. грн., кредиторська — понад 10 мільярдів. Однак, коли я попросив прокоментувати це, на мій погляд, не зовсім нормальне становище, з'ясувалося, що «вожді» навіть не чули про нього. Вони довго шукали відповідний розділ у брошурі, але коли й знайшли такий, на більш-менш розбірливу відповідь не спромоглися.

Якщо вивчати етнографію винятково по анекдотах, можна встановити, що в світі існує лише два племені скнар: шотландці та габровці. Я б до цього переліку сміливо додав луганців. Габровці, кажуть, рубають своїм котам хвости — щоб ті взимку швидше в хату заходили. Луганці до такого звірства не дійшли, натомість вони свою гіпертрофовану заощадливість реалізували в архітектурі.

У кожному українцеві сидить селянин, і це його певною мірою рятує від перманентної економічної кризи. Навіть тих городян, що до Кучми у різновидах лопати не розбиралися, а за його правління таку картоплю вирощують, що й ви позаздрили б! Біда — вона, звичайно, навчить, однак для цього треба мати щось не тільки в голові, а й у спинному хребті — безумовний набір землеробських рефлексів.

Шахтарське місто Антрацит важко назвати культурним або хоча б промисловим центром. Навіть у межах Донбасу. Однак щось таке невловимо «центральне» присутнє в його атмосфері. Ознакою чому є вже друга (за останні три роки) успішна операція Управління СБУ в Луганській області з викриття організованого злочинного угруповання, яке спеціалізувалося на продажу за кордон «живого товару». Утім особливо дивуватися не доводиться — в місті та на його околицях позакривали не тільки шахти, а й інші промислові підприємства. А виживати місцевому люду якось же треба. От і виживають, хто як може. І завжди знаходяться такі доброзичливці, хто готовий і пораду дати, й допомогти із працевлаштуванням. Дещо, правда, специфічним.

З 1 лютого обласне комунальне підприємство — компанія «Луганськвода» — змінило тарифи на свої послуги. Централізоване водопостачання подорожчало. Тариф збільшили з 1, 63 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) до 3,15 грн. За водовідведення ж одного кубометра стоків компанія-монополіст тепер бере 1,95 грн. замість 1, 56 грн. Щоправда, керівництво компанії з неприхованим задоволенням наголошує, що підвищення відбулося «лише» для споживачів якоїсь «другої групи», тобто для підприємств Луганська і області. Мовляв, «перша група» поки що може спати спокійно. Однак навряд чи навіть економічно неписьменні верстви обивателів спатимуть спокійно. Адже новітню українську політекономію вони вже з десяток років вивчають «у польових умовах» і хребтом відчувають: якщо у будь-якому сегменті народного господарства ціни поповзли вгору, хвиля подорожчання життя їх рано чи пізно все одно накриє.

Історичні документи ще треба навчитися читати. Відкриєш, наприклад, «Літопис руський», а там: «Прийшли іноплемінники на Руську землю, безбожні ізмаїльтяни, окаянні агаряни, нечисті виплодки диявола...» За біблійною традицією «агаряни» — це араби, нащадки Ісмаїла та матері його Агарі. Звідки вони могли взятися у причорноморських степах?.. Однак вчитаєшся в текст — а то йдеться про майже рідних половців, які на той час жили поруч із нашими предками вже більше століття і на Землю Руську частіше ходили як союзники Мономаховичів проти Ольговичів. Або навпаки. Очевидно, в конкретній ситуації князю (чи митрополиту) знадобилася саме така «постановка питання». Пропаганда — вона й у Київській Русі пропаганда.

На Луганщині, за даними обласної санітарно-епідеміологічної станції, за другий тиждень нового року гострими респіраторними вірусними інфекціями захворіло відразу 13080 чоловік. Якщо брати стандартний показник — 39 випадків захворювання на 10 тисяч населення, — то поріг, за яким оголошується епідемія, в області вже подолано. Однак, очевидно, епідемія йде в наступ не суцільним фронтом, а окремими рейдовими угрупованнями. Тому її оголошено в 11 містах обласного підпорядкування з 17 і всього в шести районах з чотирнадцяти. До речі, в обласному центрі віруси ще не подолали епідемічного порогу, на превеликий жаль для місцевих двієчників. Якщо ж подивитися на перелік інших міст, можна помітити, що в першу чергу хворіють там, де особливо розвинені хімія з металургією.

Зайву роботу довелося виконувати оперативникам Управління СБУ в Луганській області. Хоча — як подивитися...
Наші підрозділи спеціального призначення укомплектовані сьогодні дуже непогано. Причому не лише стрілецькою зброєю та боєприпасами, а й засобами так званого балістичного захисту. Тобто бронежилетами та спеціальними шоломами. Останні в Україні — на рівні світових стандартів, якщо не вище — випускає науково-виробниче підприємство «Темп-3000» в Ірпені Київської області. Шоломи ці виготовлені не з броневої сталі, а з полімерного матеріалу — кевлару. Застосування новітніх технологій дозволило зробити шоломи не лише легшими за сталеві, а й більш міцними.