Вони — не раби?

Вони — не раби?

Позавчора Департамент зв’язків з громадськістю МВС України оприлюднив інформацію про те, що співробітники управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Тернопільській області викрили групу викладачів одного з місцевих вишів, які під виглядом навчальної практики вивезли за межі України майже півсотні студентів з метою їх незаконної трудової експлуатації.

За віру... через землю?

Нахабний злочин невідомі вчинили близько десятої ранку, коли біля оселі Михайла Пилипіва, настоятеля храму Української греко–католицької церкви в селі Постолівка Гусятинського району, проїхав легковик, з якого у вікна будинку кинули дві пляшки з займистою сумішшю. Одна з них розбилася об стіну, а інша влетіла в кімнату й призвела до пожежі. На щастя, вдома була дружина священика, яка відразу кинулася її гасити: з опіками й порізами рук, ніг і розривом сухожилля наразі жінка перебуває у травматологічному відділенні Гусятинської лікарні.

І в лемків своя церква буде

І в лемків своя церква буде

Тернопіль уже давно зажив слави міста, де є найбільше церков із розрахунку на душу населення. І це не рахуючи численних каплиць та капличок на території вишів, лікарень, різних установ і навіть військового комісаріату та управління СБУ (до речі, з вікон квартири авторки цих рядків видно куполи аж чотирьох храмів різних конфесій). Попри це тенденція щодо подальшого будівництва церковних споруд під девізом «Хорошого багато не буває» продовжується. Так, нещодавно одержало дозвіл від міськвиконкому на будівництво і своєї невеличкої церкви тернопільське товариство «Лемківщина».

Прорив на смітнику

Прорив на смітнику

За допомогою працівників виконавчої служби та правоохоронців блокування сміттєзвалища біля села Малашівці припинено. Селян–блокувальників ознайомили з судовим рішенням ще від 7 серпня минулого року, в якому йдеться про незаконність здійснення будь–яких перешкод для вивезення твердих побутових відходів у ситуаціях, подібних до тернопільської. В іншому випадку порушникам може світити і кримінал. Мабуть, цього разу «ознайомлення» було дуже переконливим, оскільки раніше такі методи не діяли.

Шлях до Бога як покликання

Сьогодні у Маріїнському духовному центрі біля села Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області (він є однією з найбільших християнських святинь України) почалася традиційна Всеукраїнська проща. Цього року її присвячено монашому покликанню. За словами канцлера Тернопільсько–Зборівської єпархії Української греко–католицької церкви отця Андрія Романківа, це означає, що під час прощі — як, до речі, і під час усіх цьогорічних прощ до Зарваниці — буде робитися акцент на важливості чернецтва та заохоченні до цього покликання.

«Інопланетяни намагаються нам допомогти»

«Інопланетяни намагаються нам допомогти»

Валентину Михайлову в Тернополі знають передусім як парапсихолога та біоенергоінформтерапевта. Саме так значиться її спеціалізація в обліковому списку Обласного центру здоров’я. Однак у її візитці написано ще й «спеціаліст у галузі паранормальних явищ». Довгий час вона проживала дуже далеко від України — у місті Мінусинськ російського Красноярського краю, котрий, як сама каже, є суцільною аномальною зоною. Саме там якось випадково помітила, що може на відстані впливати руками на предмети і людей. Там же почала відчувати присутність своїх ангелів–охоронців та інші незвичайні речі. Все це спочатку дуже лякало і тривожило, аж поки не прочитала в газеті про клуб уфологів. Пішла туди і її записали у групу контактерів.

Трохи пізніше цей клуб став філією Сибірського науково–дослідного центру аномальних явищ, і саме в ньому Валентина Михайлова освоїла ази методики енергетичного впливу на людину. Потім були московський навчальний центр «Елком», де жінка з незвичайними здібностями отримала диплом парапсихолога–цілителя вищої категорії та Всесоюзний науково–координаційний уфологічний центр, а також здобуття початкової медичної освіти, без чого неможливо було займатися з хворими людьми. А спеціальність біоенергоінформ­терапевта підтверджує диплом уже Української асоціації народної медицини. Крім того, є у неї ще й незвичне «звання»— контактер, про яке вона не дуже розповідає, адже більшість людей просто не готові сприймати таку інформацію. Що ж, у те, про що легко і навіть трошки з гумором розповідає ця розумна, весела і явно наділена високим інтелектом жінка, справді важко повірити...

Глухий і смердючий кут

Сьогодні вже дванадцятий день, як із Тернополя не вивозять побутові відходи, бо міське сміттєзвалище і далі заблоковане мешканцями сусіднього з ним села Малашівці. Для завершення будівництва нового полігону, яке теж блокують мешканці сусідніх сіл, потрібно щонайменше два місяці. Тому проблема зайшла у глухий кут.

Диви, зупинка заговорила!

У Тернополі розпочато створення мережі «розумних» зупинок громадського транспорту. Автори цієї оригінальної ідеї — працівники рекламно–продюсерської агенції «Профі–арт» Олег Нитка та Андрій Грицишин — вирішили, що раз люди вимушені проводити на зупинках певну частину свого часу, то треба допомогти їм не гаяти його даремно. Для цього вони пропонують постійно забезпечувати місця, де тернопільці очікують на громадський транспорт, максимумом корисної та цікавої інформації. Зокрема останніми новинами міського життя, прогнозом погоди, соціальною рекламою тощо. Все це має звучати з ретрансляторів і обходитиметься для мешканців і гостей міста абсолютно безкоштовно.

Войовнича Миролюбівка

Проблема вивезення побутових відходів із Тернополя — вони залишаються в міських контейнерах уже тиждень — ще більше загострилася. Попри те що селяни прилеглого до міського сміттєзвалища села Малашівці не пускають туди сміттєвози, у п’ятницю були заблоковані й будівельні роботи з облаштування нового сміттєвого полігону біля села Миролюбівка Тернопільського району. Нагадаємо, що саме там навесні цього року почали начебто цілком законно споруджувати новий полігон для тимчасового (до вирішення питання із запуском сміттєсортувальної лінії та сміттєпереробного заводу) складування герметично закритих тюків зі сміттям.

Небо прояснилося — видно збитки

Небо прояснилося — видно збитки

Лише впродовж останньої доби на Львівщині підтоплення зазнали 78 населених пунктів у Пустомитівському, Дрогобицькому, Миколаївському, Жидачівському, Стрийському, Городоцькому, Мостиському, Сколівському та Старосамбірському районах області. «Плавають» 228 житлових будинків, 248 господарських будівель, понад 7 тисяч сільськогосподарських угідь. Також негода зруйнувала два мости, інформують рятувальники. А ось тернопільським еменесникам, які допомагали боротися з повінню буковинським колегам, довелося терміново повернутися назад. Позавчорашні зливи надзвичайно погіршили ситуацію на Тернопільщині. Так, у багатостраждальному селищі Коропець Монастирського району, яке чи не найбільше потерпіло під час повені 2008 року, в ніч із четверга на п’ятницю кількість евакуйованих із підтоплених будинків зросла втричі — станом на вчорашню обідню пору більше півсотні осіб із 18 приватних будинків. Наразі вони тимчасово підселені до родичів та сусідів, чиї будинки стоять вище від рівня Дністра. У селі Вістря цього ж району відселено вже 25 осіб.