Світлана Поваляєва, автор книжки «Замість крові», яку наприкінці минулого року видала львівська «Кальварія», худенька дівчина з ледь помітними зморшками досвіду в куточках очей, емоційно коментує моє запитання, в якому я намагаюся дізнатися, навіщо люди йшли від так званого «цивільного» життя, що шукали в неформальстві, чому зважувалися пробувати наркотики? «Б...во все це, а не пошук своєї самості», — каже вона, додаючи, що так звані «діти квітів» інерційні, ліниві й часто жахливо депресивні. Ті, для кого неформальство не було юнацьким максималізмом, хто жив відповідно до неписаного статусу Системи, хто пірнув у це і дістався до дна, зараз виглядають не краще, ніж ті самі бомжі, свободою яких вони колись наївно захоплювалися, а звичаї зневажали...

У вже відомій любителям пригодницької літератури серії «Лауреати конкурсу «Коронація слова» цього року вийшла книга Лесі Демської «Жінка з мечем». Це не розповідь про жінку-воїна, яка у напівголому вигляді (класика сьогоднішініх серіалів) хвацько орудує мечем, палицею чи ще чимось відверто нежіночним. (До речі, мене завжди дивувало: невже в такому спокусливому вигляді красуня краще захищена чи так їй зручніше «боротися за діло праве»?). Але все ж книга Лесі Демської не про все це. В сучасному житті монстри носять не роги й хвости, а вишукані костюми. Вони поневолюють своїх жертв не силою, а з допомогою грошей, граючи на їхніх слабинках та прикидаючись добрими друзями. Проти таких «друзів» боротися важче, бо навіть жінці інколи легше дати фізично відсіч нападнику, ніж образити людину, яка «тисне» на тебе, але відверто не нападає.

Минулого року Шевченківську премію з літератури отримала Марія Матіос за книгу «Солодка Даруся». Цього року львівська «Кальварія» видала книгу Леоніда Кононовича «Тема для медитації». Це вказує на те, що українці нарешті почали осмислювати тяжкий «радянський» період власної історії.

Не так давно на полицях книжкових магазинів з'явився третій роман молодого тернопільчанина Анатолія Дністрового «Пацики» (видало київське видавництво «Факт» у серії популярної української прози «Exceptis excipiendis»).

1 червня, в Молодому театрі відбувалося щось середнє між театралізованим видовищем, науковою дискусією, молодіжно-письменницькою акцією протесту та вечором гумору — мовна інквізиція XXI столітття «Суд над суржиком», організована асоціацією захисту української культури «Український світанок».