Учора парламентська група «Центр» поповнилася новим, 19-м, депутатом — Сергієм Івановим. Нардеп, який у 2002 році був обраний по одному з округів Криму, перейшов до цієї фракції з «Народовладдя» Богдана Губського. Тим самим Іванов ще більше наблизив «Народовладдя» до маргінесу українського парламенту — у групі тепер всього 15 «багнетів», хоча ще півтора місяці тому їх там було 22. Більшість «ренегатів» перейшли від Губського саме до «Центру», а ще кілька розбіглися по інших більшовицьких партіях. Відтак перед «Народовладдям» постала та сама загроза, що й перед НДП Пустовойтенка, ПППУ Кінаха та «Демократичними ініціативами» Гавриша, — нестача депутатів. «Демініціативи», нагадаємо, переживають теж не найкращі часи: протягом цієї весни їх залишило троє нардепів (хто — в «Центр», хто — в СДПУ(о)). Тож координатор більшості Гавриш і Губський вирішили зміцнювати свої фракції так само, як це напередодні зробили народні демократи Пустовойтенка та промислові підприємці Кінаха, — об’єднати фракції. Хоча, скажімо, півроку тому «Демініціативи» декларували намір «злитися» з НДП, їхнім вибором стало «Народовладдя». Відповідне рішення було прийняте на спільному засіданні фракцій ще 11 травня, повідомляє «Українська правда».

З четверга у Гуляйполі Запорізької області править балом нова влада. Протистояння між міським головою Олександром Жигалком і депутатами, про яке «УМ» розповідала цього тижня, завершилося зміщенням «майже одного у полі воїна». Компромісу не вийшло.
Пан Жигалко переконаний у фальсифікації результатів таємного голосування: «На сто відсотків! Моїх людей не допустили до складу лічильної комісії. Тільки опоненти і стежили за підрахунком бюлетенів. Обмежили депутати у правах і присутнього на сесії представника газети «Самостійна Україна». Диригував «оркестром» Бірюков, районний голова». Втім, з'ясувалося, що місцевий прокурор визнав процедуру відставки легітимною.

Як уже повідомляла «УМ», днями Верховна Рада 238 голосами прийняла «мукачівську» постанову, якою рекомендувала Президентові звільнити обласного голову Закарпаття Івана Різака, звернутись до Генпрокуратури, аби та опротестувала результати виборів у Мукачеві, й оцінити «деструктивний» вплив на поствиборчу ситуацію чиновників з АП; міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю, у свою чергу, рекомендували звільнити начальство закарпатської міліції.

Днями, виступаючи на слуханнях у Конгресі США, помічник Держсекретаря у справах Європи і Євразії Стівен Пайфер заявив: «Ми не знайшли радіолокаційних комплексів «Кольчуга» в Іраку, і їх передачі (Україною — Саддаму Хусейну. — Ред.) могло не бути». Проте, зауважив п.Пайфер, адміністрація Джорджа Буша дотепер не може зрозуміти, чому «кольчужна» операція була схвалена Президентом Кучмою (мається на увазі інформація з цього приводу, яка міститься на «плівках майора Мельниченка»). Отже, виходячи з вищесказаного, США фактично закрили справу, поставили крапку в «кольчужному» скандалі. Втім це зовсім не означає, що Вашингтон коригує свою політику стосовно України й українського керівництва зокрема.

Як повідомляла «УМ», нещодавно суддя Північного округу Каліфорнії Мартін Дженкінс відхилив фактично половину обвинувачень, які американська прокуратура висувала Павлу Лазаренку. Серед «скасованих» пунктів виявився й той, у якому йшлося, що свого часу Павло Іванович у вигляді хабара отримував на свій рахунок гроші від корпорації «Єдині енергетичні системи України» (її очолювала Юлія Тимошенко).

У середу в чеському містечку Кромержиж, що неподалік Брно, відбулася перша після вступу до ЄС зустріч прем'єр-міністрів країн Вишеградської групи (Польщі, Чехії, Угорщини та Словаччини). В оголошеній після закінчення засідання Вишеградській декларації зазначається, що співпраця в рамках групи продовжиться і після вступу чотирьох країн до ЄС. «Завдання, які були викладені у попередній декларації від 1991 року, виконано — держави Вишеградської групи стали членами Європейського Союзу та НАТО. Тепер перед Вишеградською групою постають нові виклики», — зазначається у документі.

За останні кілька тижнів хіба що непримиренний оптиміст не визнав того, що парламентська більшість переживає кризу, якщо й існує взагалі. «Капітан» ПБ Степан Гавриш, який днями пообіцяв покинути корабель, що тоне, останнім, свою присягу наразі намагається виконувати. Позавчора ввечері учасники парламентсько-урядової коаліції (скорочено — ПУК) у присутності Прем’єра Віктора Януковича та Голови ВР Володимира Литвина зібралися на засідання координаційної ради парламентської більшості, на якій мали шукати шляхи виходу із кризи. Криза полягає в тому, що у більшості проблеми не лише з одностайністю думки під час голосувань, а й з номінальною кількістю «багнетів»: після того, як півтора десятка «більшовиків» вступили до групи «Центр», парламентська частина ПУКу не налічує 226 депутатів.

Цілком iмовірно, що поточний процес створення-розпуску-переформування сил у парламенті переживе ще один етап у вигляді створення нової фракції. Її планують сформувати нардепи з фракції Народно-демократичної партії та однопартійці голови ПППУ Анатолія Кінаха, які після розпуску фракції партій промисловців та підприємців і «Трудова Україна» залишилися в парламенті без організаційного «даху». Позавчора лідери НДП й ПППУ, екс-прем'єр-міністри Пустовойтенко та Кінах, підписали угоду про співробітництво — стосовно політреформи, діяльності фракцій тощо.

Як зазначив на позавчорашній прес-конференції Генпрокурор України Геннадій Васильєв, його відомство не вноситиме протест на рішення Мукачівського територіального виборчкому, оскільки вважає це незаконним. «Кому протест? Виборчком не працює, його не існує, та й коли це прокуратура втручалася в діяльність тервиборчкому?» — сказав глава ГП. «Прокуратура не може робити висновки. Ми можемо дати інформацію, а рішення буде приймати суд», — додав Васильєв, підкресливши, що на незаконні рішення Генпрокуратура не піде, а якщо депутатам щось не подобається у підході прокуратури до розслідування мукачівських подій, то нехай депутати порушують питання про відставку Генпрокурора.

У Верховній Раді знову настали «блокадні» дні. Цього разу причиною блокування трибуни стала не політреформа, не протести проти свавілля влади й навіть не кадрові питання, а військові дії США в Іраку. Точніше, присутність на території колишньої вотчини Саддама Хусейна українських солдатів під час з'ясування стосунків американців та місцевих партизанів. Оскільки до початку виборчої кампанії залишається все менше часу, комуністичні апологети виведення звідти наших військ, які чомусь прийнято називати «миротворчим контингентом» (тоді як колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк наполягає на тому, що згідно з міжнародними правилами вони такими не є), вирішили напередодні висунення свого лідера в президенти додати собі «очків». І вчора на ранковому засіданні ВР оточили трибуну, вимагаючи знову переголосувати питання щодо включення до порядку денного проекту постанови про відкликання українських солдатів з Іраку. Згадали і про «сльози українських матерів», і про «злочинний режим», який на цих сльозах купує собі індульгенцію в Заходу...