Нас розділяють півтори тисячі кілометрів. І хоча Схід і Захід України лежать приблизно на одній широті, у Донбасі наприкінці червня вже чорніють вишні, а в Галичині черешня тільки-но починає рожевіти. На Луганщині сонце вже встигло випалити південні схили Донецького кряжу до бруднувато-жовтого кольору, а карпатські полонини, здається, так і залишаться смарагдовими аж до перших снігів. І взагалі, на Галичині абрикоси не ростуть, а на Сході — в кожній лісосмузі. То ж які ще потрібні докази нездоланної нашої інакшості?

Чудовий Донець за тихої погоди. І хоча більшість місцевих птахів запросто перетне його в будь-якому місці, є на берегах найбільшої річки Донбасу такі краєвиди, яким і оспіваний Гоголем Дніпро позаздрить. А от чому нема підстав заздрити, то це санітарно-епідеміологічному стану Сіверського Дінця. Як повідомив заступник головного санітарного лікаря Луганської області Володимир Герус, у нинішньому році продовжує діяти розпорядження його шефа про заборону використання річки в рекреаційних цілях. «Не можна все-таки її назвати каналізаційним колектором, однак показники мікробного обсіменіння в десятки, сотні й тисячі разів перевищують нормативи. Ми висіваємо патогенну мікрофлору, а отже, купання, особливо дітей, категорично заборонено».

Контрабанді таки дійсно прийшов «стоп». Принаймні на луганському відтинку державного кордону, що, як відомо, найбільший в Україні і сягає близько 750 кілометрів. Аби уявити собі обсяги проблеми, голова Луганської облдержадміністрації Олексій Данилов нещодавно навіть вирішив сісти у гелікоптер і облетіти кордон. І то не весь, а лише південно-східний його відтинок. «Мне сверху видно все...»

За гучними, загальноукраїнського масштабу, судовими процесами — типу «боделанівського» в Одесі — відомості про аналогічні справи в провінції й не дочути. Ситуація ускладнюється ще й тим, що стара влада паскудила на муніципальній ниві, так би мовити, «точково» у просторі й у часі. Якщо того ж Гурвіца «кинули» ще в ході виборів 2002-го, то, скажімо, мера Красного Луча Сергія Лук'яненка запроторили до буцегарні аж через два роки після його обрання. А відновлювати справедливість усі кривджені почали майже одночасно — після падіння кучмівського режиму. І сьогодні зведення про «бої місцевого значення» просто губляться у зливі інформації про битви київських «титанів» із донецькими. Або — між собою.

Протягом десятиліть візитною карткою Донбасу були терикони. Є підстави очікувати, що скоро місце цього доволі сумнівного символу займуть теперішні «копанки». Проблема доволі популярна на шпальтах газет і на телеекранах. Проте справжні масштаби наслідків напівдикого вуглярства нам ще тільки належить усвідомити.

Чесна влада в Україні прийшла всерйоз і надовго. Настільки надовго, що не надто поспішає з наведенням ладу. В усякому разі складається стійке враження, що шахраї всіх мастей до цього часу особливого психологічного дискомфорту не відчувають. Мабуть, з точки зору вічності підстав для хвилювання небагато. Хіба що трохи посумувати про обмеженість конкретного людського життя. Або про життя підприємств. А те, що з долями заводів дуже часто й тісно переплетені долі людей — просто застарілий пропагандистський штамп. От тільки коли впритул стикаєшся з такими долями, подібні штампи починають набувати свіжості, а подекуди й очевидного драматизму.

З усіх керманичів Луганщини останніх часів (включно з секретарями тутешніх обкомів КПУ) Данилов — фігура найбільш, скажемо так, неоднозначна. Він не є вихідцем із комуністичної номенклатури (як сказали б давні римляни, homo novus), однак був помічений у дружбі з нині покійним «першим» ще хрущовської доби Володимиром Шевченком. Теж фігурою суперечливою. У залежності від поглядів співрозмовника Шевченка в Луганську вам назвуть першим будівничим (і покажуть вокзали, театр, цирк) або першим кримінальним авторитетом краю. Що ж до Данилова, то однозначно можна стверджувати, що він обожнює пресу. Домовитися з ним про зустріч не є жодною проблемою, але вицідити з нього інформацію на такій зустрічі практично неможливо. Якщо в даному інтерв'ю не вистачає більш значущих питань, то це означає тільки те, що ті питання кореспондент «УМ» голові обласної держадміністрації — представникові партії «Яблуко» — вже ставив. У тому числі й у вигляді офіційного запиту. Але за місяць отримав туфту найвищої проби. Новий «губернатор» уміє сховати інформацію за бурхливим потоком слів. Отже, головне, що вдалося показати в цьому інтерв'ю, — так це оту саму даниловську неоднозначність.

Те, що в деяких українських ЗМІ, особливо електронних, сьогодні виникають проблеми, ще зовсім не означає підступність нової влади. Доволі часто це всього лише наслідки дурості влади старої. Ось, наприклад, в.о генерального директора Луганської обласної державної телерадіокомпанії (ЛОДТРК) Олег Небольсін минулого тижня розірвав угоду про співробітництво із ЗАТ «Луганська обласна телерадіокомпанія» (ЛОТ). Як і слід було очікувати, керівництво останньої підняло гвалт: «Рятуйте! Політичні переслідування! Нова влада монополізує інформаційний простір!..» Ну й таке інше. Приміром, позавчора у Верховній Раді Голова ВР оголосив запит «регіоналів» Равіля Сафіулліна та Олега Царьова до Президента України «щодо політичних репресій проти незалежного телевізійного каналу ЗАТ «ЛОТ» (щоправда, отриманих голосів не вистачило — лише 125). Але що ж із тим ЛОТом відбувається насправді?

У Луганську утворилася нова тоталітарна секта. Вона має дещо задовгу назву «Луганська обласна організація партії «Народний союз «Наша Україна». Дуже схоже на назву «партії влади», яку очолює віце-прем'єр Роман Безсмертний, але це ще нічого не означає. Як було проголошено на установчому з'їзді НСНУ, партія Ющенка — сила народна, демократична й відкрита. Те ж, що породила новітня луганська бюрократія, жодному з цих критеріїв не відповідає. Слід сказати, засоби мімікрії застосували організатори секти повною мірою, однак досвідчене око журналіста завжди відрізнить справжнє від штучного.

Днями в Луганську сталася, без перебільшення, політична сенсація: в обласній раді сформувалася пропрезидентська, тобто «помаранчева», більшість. Вона не лише утворилася де-факто, а й засвідчила своє народження в письмовому вигляді: координатор більшості Едуард Дідоренко підписав угоду з головою обласної державної адміністрації Олексієм Даниловим.