Ще до початку гарячої виборчої осені Генеральна прокуратура точно знатиме, справжніми чи фальшивими є записи, зроблені майором Мельниченком у кабінеті Президента Кучми. Там фігурує чимало інформації, яка, м'яко кажучи, не на користь кандидатові від влади, хто б ним не був. Щоправда, експерти міжнародної групи, яка здійснює аналіз «плівок» опального майора, зовсім не певні, що досліджують оригінали. «Те, що нам дали, те і є. Ми досліджуємо оригінали. А які оригінали — ті самі чи ні? Що отримали, то й отримали. Ми ж не можемо вимагати інших», — відповів на запитання Інституту масової інформації щодо того, працюють вони з оригіналами чи з копіями записів, литовський експерт Дернардас Шална, який входить до складу групи.

«Може, його вже давно «прибрали»? — Та ні, мабуть, десь переховується, аби не повторити долю Гонгадзе. — А що, як йому просто соромно, що зрадив честь мундира, от і сховався?». Це лише кілька з численних припущень, які висловлювали журналісти «УМ» та наші колеги ще кілька днів тому, згадуючи про героя вже трохи призабутого скандалу на тлі політреформаторсько-бюджетно-передвиборчої лихоманки в українському політикумі. Про долю генерал-майора Валерія Кравченка, який прославився на початку цього року завдяки гучним заявам про те, що українські спецслужби отримують вказівки стежити за опозиційними політиками під час їхнього перебування за кордоном, нас іноді запитують і читачі. Справді, якщо, скажімо, від майора Мельниченка, котрий отримав політичний притулок у США, з-за океану періодично надходять «привіти» Кучмі й Ко, то про Кравченка нічого не чути відтоді, як «нашоукраїнський» парламентарій Микола Томенко привіз із Німеччини надані ним докази есбеушного стеження за політичними діячами.

Учора в Шевченківському райсуді столиці відбулося перше слухання у справі проти «України молодої». Нагадаємо, екс-юрист Інституту масової інформації, нині безробітна Марія Самбур та редактор колись опозиційної, а зараз близької до СДПУ(о) черкаської газети «Антенна» Валерій Воротнік вважають, що, опублікувавши 11 березня інтерв'ю Олени Зварич з директором радіо «Континент» Сергієм Шолохом, наша газета завдала їм душевних страждань та моральної шкоди. Наразі в судовому засіданні оголошено перерву до 11-ї години 30 червня.

Нечасто Голова Верховної Ради звертається до Президента України з листами. Тим більше, одна справа — коли ці епістолярії стосуються долі держави у світлі політреформи. Й інша — коли йдеться про боротьбу навколо конкретної громадської організації — Національної спілки письменників, розквартированої на вулиці Банковій — там же, де й Адміністрація Президента. У листі до Леоніда Кучми Володимир Литвин фактично лобіює інтереси НСПУ, в структурі якої намагаються організувати переворот діячі з-під крила все тієї ж АП.

У травні Шевченківський райсуд Києва (той самий, який сьогодні розглядатиме «справу «УМ») змінив запобіжний захід колишньому головному бухгалтеру «Єдиних енергетичних систем України» Антоніні Болюрі з підписки про невиїзд на утримання під вартою. (Як відомо, президентом цієї корпорації свого часу була Юлія Тимошенко). Після цього Болюру, котра зараз має дуже серйозні проблеми зі здоров'ям, правоохоронці забрали просто з лікарняного ліжка і доставили у СІЗО. А все це було зумовлене тим, що пані Антоніна напередодні не з'явилася на судове засідання. Сторона обвинувачення в особі прокуратури вважала, що Болюра умисне не прийшла до суду. Шевченківський суд повірив прокурорам, хоча адвокати пояснювали, що екс-бухгалтер «ЄЕСУ» не може з'явитися через різке погіршення стану здоров'я.

«Бідний Вітя» — так дотепники з народу охрестили сльозоточиве «кіно» про нібито несправедливі судимості юного Віктора Януковича, яке протягом кількох днів наполегливо крутили всі центральні телеканали держави. Творчість Прем'єрових іміджмейкерів знайшла свого глядача — розповідь про нещасливу юність донбаського хлопчини хоч-не-хоч переглянув кожен, хто цікавиться телевізійними новинами. Команда потенційного «єдиного кандидата» старалася недарма — про те, що в одного з найголовніших претендентів на президентство кримінальне минуле, тепер відомо навіть якомусь украй аполітичному дідові з найглухішого села. Але ефект кампанії з «відмивання» гріхів Януковичевої молодості вийшов трохи інакший, ніж на це сподівалися її ідейні натхненники (якщо вони, звісно, не «заслані козачки»). Як свідчать дані соціологічного опитування Центру імені Разумкова, проведеного на замовлення тижневика «Дзеркало тижня», принаймні в Києві після «рекламної кампанії» судимостей В. Я. ставлення до нього тільки погіршилось.

Президент Леонід Кучма своїм указом призначив Тараса Козака заступником голови Державної митної служби України. Якщо в масштабі держави ім'я Козака пересічному громадянину мало про що говорить, то в одному з регіонів західної України воно, що називається, на слуху. «Сірий кардинал Львівщини», — так назвав Козака народний депутат Олег Тягнибок («Наша Україна»). «Це призначення водночас і очікуване, і ні, — прокоментував він подію для «України молодої». — Очікуване, бо нині як ніколи гартуються вірні Президенту кадри. Їх плекають і укріплюють... Проте очевидно, що навряд чи Тарас Козак на своїй новій посаді сприятиме укріпленню зовнішніх рубежів держави».

Доки в заокеанському Сан-Франциско чекає на вирок судді каліфорнійський в'язень Павло Лазаренко, у сусідній з Україною Європі добігає кінця ще одна резонансна справа, пов'язана з нашими співвітчизниками. Як повідомляє Українська служба радіо «Німецька хвиля», учора земельний суд німецького міста Гільдесгайм мав оголосити вирок у справі колишнього депутата Верховної Ради України, президента «Градобанку» Віктора Жердицького та одного з екс-керівників компанії «Нафтогаз Україна» Ігоря Діденка, судовий процес над якими триває вже два з половиною роки.

День журналіста в Україні фактично збігся з днем початку чергової розправи над словом правди. У неділю, 6 червня, на Хрещатику чекали «офіційного» вечірнього рок- і поп-концерту в рамках програми «Золоте перо», перед тим цілий день навпроти Спілки журналістів на очах у перехожих видавали «Живу газету» переслідувані в судах представники «УМ», «Української правди» та «Львівської газети». А вже сьогодні о 14.00 у Шевченківському райсуді має відбутися перше засідання у справі за позовом двох маріонеток Банкової до «України молодої». Їхня мета – не просто відшкодувати по 10 тисяч гривень за не знати яку образу честі й гідності, а й накласти арешт на рахунки та майно «УМ».

Як «більшовики» не впиралися, а на один «багнет» у їхньому «війську» в четвер стало менше: уже майже під кінець вечірнього засідання Верховна Рада таки відправила в уряд нардепа Анатолія Толстоухова. Як уже повідомляла «УМ», зранку питання про припинення депутатських повноважень міністра Кабінету Міністрів Толстоухова ставили на голосування тричі, але представники більшості вперто не хотіли відпустити свого «однокашника» разом з його голосувальною карткою у виконавчу владу. І це при тому, що в разі відмови парламенту припинити його депутатство, Толстоухову довелося б або й далі порушувати законодавство, або розпрощатися з міністерською посадою. Вочевидь, ні першого, ні другого Анатолієві Володимировичу робити не хотілося, оскільки він, на відміну від деяких інших сумісників, написав заяву з проханням звільнити його від виконання депутатських повноважень. Як нагадав, доповідаючи відповідний проект постанови, голова Регламентного комiтету ВР Валентин Матвєєв, згідно зі статтею 78 Конституції України «народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі і не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі», а у статті 81, яка регламентує дострокове припинення повноважень народного депутата, є, зокрема, і пункт про складення повноважень за особистою заявою парламентарія.