Усю минулу добу, зокрема й уночі, працівники Київської регіональної спілки споживчої кооперації перебували у своїх службових кабінетах. А позавчора зранку в коридорах цієї громадської організації було темно, як уночі: через те, що приміщення заповнили кремезні служиві люди обласного УБОЗу в чорних масках, зі зброєю на боках, у бронежилетах, тобто при повній бойовій амуніції, а також велика група оперативних працівників. Грубий підрахунок показав, що на кожного коопспілчанина (переважна їх більшість — жінки передпенсійного віку) припадало по одному убозівцю. Цей захід обласні «силовики» — «борці з організованою злочинністю» — вирішили вчинити зненацька, ніби стояло завдання «накрити» бандитську малину чи взяти на гарячому небезпечного маніяка.

Генеральна прокуратура нарешті визнала те, про що всі давно знали, але що ніколи не сходило з вуст високих посадовців: міліція стежила за Георгієм Гонгадзе. Ми знали про це ще iз заяв редактора «Української правди» влітку 2000 року на ім'я тодішнього керманича ГПУ Михайла Потебенька; невдовзі це підтверджували плівки майора Мельниченка; згодом — інформація, яку колишній убозівець Ігор Гончаров розповів редактору «України кримінальної» Олегу Єльцову; про це свідчив арешт начальника «наружки» Олексія Пукача. Але тільки позавчора Генпрокурор Геннадій Васильєв визнав: за Георгієм стежили працівники міліції.

Дивні речі кояться в «більшовицькому» таборі. Можна, звісно, зрозуміти безпосередніх і тіньових босів ПУКу (парламентсько-урядової коаліції) — вони опинилися в дуже складній ситуації. З одного боку, їм понад усе треба зберегтися при владі, і сама думка про те, що доведеться розлучитися з нагрітим кріслом або спостерігати за пересиханням потоку до кишені поцуплених у держави мільйонів, змушує цих панів боротися за свою шкуру до останнього. Проте всі вони чудово розуміють, наскільки штучною й вимученою є ця боротьба, яка змушує всі «більшовицькі» сили стати на бік «єдиного», хоча багатьом із них і вельми несимпатичного кандидата. Але іншого виходу немає: — опозиція наступає. Тому провладні сили, зціпивши зуби, мужньо крокують поруч із Прем'єром, утворюють на його підтримку блоки й коаліції, розповідають про його достоїнства на телебаченні і... продовжують «за кадром» гризтися між собою, принагідно клянучи на всі заставки ще недавно оспіваного ними ж претендента на звання «Кучми-3»...

Центральна виборча комісія поставила ще дві позначки у своєму «плані з набору кандидатів» (нагадаємо, що, як розповів в інтерв'ю «5-му каналу» голова ЦВК Сергій Ківалов, усього комісія розраховує максимум на 20 кандидатів у президенти). У вівторок Центрвиборчком зареєстрував лідера Комуністичної партії робітників і селян Олександра Яковенка та лідера«Народного руху України за єдність» Богдана Бойка. Обидва кандидати обізнаному електоратові вже відомі: товариш Яковенко з партією — тим, що один раз уже намагався ухопити бодай шмат лівих виборців (на минулих парламентських виборах КПРС набрала аж 0,41 відсотка голосів), а пан Бойко, у свою чергу, ілюструє вже давно знаний проект з дискредитації Руху як такого і правих сил загалом. У 2002-му результат специфічного утворення під назвою НРУ(є) був навіть жалюгіднішим, ніж у клона Компартії, — 0,16 відсотка. Не пощастило Богданові Федоровичу, і тепер у його декларації про доходи за минулий рік (її вже оприлюднено на сайті ЦВК) значаться всього лише 9 тисяч 129 гривень. Мав би депутатську зарплату — заробляв би принаймні утричі більше...

Сьогодні Соціал-демократична партія України (о) переживатиме, мабуть, наймасовіший внутріпартійний «демарш». У Сімферополі близько трьохсот есдеків, які вже написали заяви з проханням виключити їх із лав партії, оголосять про своє рішення. Для лідера СДПУ(о), глави Адміністрації Президента Віктора Медведчука, втрата стількох соратників буде вдвічі неприємнішою, оскільки свій вихід із партії вони мотивують симпатією до головного політичного опонента «Нарциса» — Віктора Ющенка.

Сьогодні розпочинається чергове судове засідання за позовом Антифашистського комітету, поданого проти газети «Сільські вісті». Місце зустрічі позивачів та відповідачів не змінилося — як і півтора місяця тому, вони побачаться в Апеляційному суді Києва. Проте деяка новація все ж наявна: справа слухатиметься новим складом суду. На даний момент іще не відомо, чи йдеться про заміну всієї колегії, чи лише однієї головуючої — з різних джерел iз цього приводу надходить різна інформація.

Нинішня влада панічно боїться перспективи бути скинутою зі своїх нагрітих крісел і поступитися ними опозиції. Тому чиновники різного калібру, які бояться вказівних «перстів» із «центру», намагаються зробити все, аби в їхній вотчині (райадміністрації, кабінеті, підприємстві, присадибній ділянці тощо) й близько не звучало слово «опозиція». Ця невисокопарна істина вкотре підтвердилася нещодавно на Буковині.

Невдовзі в Україні з’явиться політичний блок на підтримку кандидатури Віктора Януковича на президентських виборах. Позавчора в Києві відбулося перше засідання коордради політичних партій та громадських організацій. Про створення подібного блоку, нагадаємо, на своєму суботньому з’їзді говорили делегати Народно-демократичної партії. Вони навіть реко-мендували призначити свого лідера Валерія Пустовойтенка керівником «координуючого органу координаційної ради». Тому не дивно, що так воно й сталося — саме Валерій Павлович керував на позавчорашній коордраді пропрем’єрських сил.

З’їзд Соціалістичної партії, який відбувся 4 липня, «відзначився» не тільки висуванням Олександра Мороза кандидатом у президенти, а й певним інцидентом у керівних органах СПУ. Після з’їзду секретар політради з питань агітації та пропаганди Юрій Луценко відмовився від займаної посади. Подейкували, що причиною такого кроку Луценка стало обрання керівником центральної ревізійної комісії Соцпартії Анатолiя Грязєва. Луценко нібито вважав, що його не зовсім чесно протегував перший секретар політради СПУ Йосип Вінський. Що саме відбувається навколо Луценка в СПУ, «Україна молода» дізналася в самого пана Юрія.

Голова Всеукраїнського об'єднання «Свобода», народний депутат Олег Тягнибок зазнав поразки в судовій тяганині з львівськими об'єднаними соціал-демократами. Суд Личаківського району міста задовольнив судовий позов Львівської обласної організації СДПУ(о) до Олега Тягнибока, визнавши відомості, поширені останнім у сесійнiй залі Верховної Ради ще 16 травня 2003 року щодо діяльності СДПУ(о), такими, що не відповідають дійсності.