У суботу Віктор Ющенко втридцяте піднявся на найвищу точку України — Говерлу. Навчений досвідом минулого року, коли лідер партії зелених Віталій Кононов звинуватив (явно не без вказівки «згори») «Нашу Україну» та її лідера в нищенні унікальної природи заповідника «Говерла», цього разу Віктор Андрійович зробив упереджувальний крок: нинішнє сходження проходило під гаслом «Очистимо Україну від бруду!», і його метою було не лише зійти на вершину, приурочивши це до дати прийняття Декларації про суверенітет, а й прибрати на засміченій туристами протягом багатьох років горі. Не відомо чи зеленіли «зелені» від люті, адже ініціативу в них «нашоукраїнці» таки перейняли, але дозволити проводити у себе під носом екологічну акцію, з їхнього боку, було б явним програшем. Сам Кононов на Говерлі не з'явився, а от своїх поплічників таки прислав. Останнім нічого не залишалося, як озброїтися разом із «ющенківцями» пакетиками і збирати сміття.

Коли колишній «лівий опозиціонер» і соратник Олександра Мороза по керівництву спільною фракцією у Верховній Раді минулого скликання, голова Селянської партії України Сергій Довгань із кабінету заступника міністра переселився у крісло голови Херсонської облдержадміністрації, вердикт політичних експертів був однозначним: «здав» партію Банковій в обмін на тепленьке у прямому й переносному значеннях місце. Тим паче що низові організації СелПУ ще раніше почали бити на сполох, розповсюджуючи заяви про те, що Довгань веде якусь-там свою гру, схиляючи партію на підтримку Віктора Януковича всупереч бажанню самих «селян».

Тому, хто раз збрехав, наступного разу вже не повірять. Вочевидь, лідер Народно-демократичної партії Валерій Пустовойтенко раніше про цю хрестоматійно-біблейну істину не думав, тож тепер бідоласі буде нелегко довести, що він не верблюд, а вірний служака Банкової, Кучми, ПУКу та Януковича. Валерій Павлович дуже навіть щиро заявляв, що партія може висунути в президенти свого представника (прізвище якого, звісно, Пустовойтенко) замість підтримати «єдиного кандидата». Зрештою, НДП таки не змогла, а Пустовойтенко не захотів, і все сталося саме так, як і мало бути: з'їзд НДП схвалив рішення підтримати Віктора Януковича, а лідер «двічі народних» на доказ того, що усвідомив усі свої помилки, кинувся ревно служити новому панові.

Майже одночасно дві найвідоміші дослідницькі структури Закарпаття — Карпатський центр полінгових досліджень та Закарпатський інститут політичних досліджень — провели опитування ужгородців про їхні політичні сипатії. В цілому цифри збіглися, що свідчить про об'єктивність отриманих результатів.

Із колишньої опозиційної четвірки у форматі «НУ» — БЮТ — СПУ — КПУ на майбутніх виборах буде представлено троє політиків — Віктор Ющенко, Олександр Мороз та Петро Симоненко. Принаймні наразі всі вони носять у кишенях посвідчення кандидатів у президенти. Але тішить те, що навіть у статусі конкурентів опозиціонери намагаються досягти якихось домовленостей між собою. «УМ» уже згадувала угоду про чесні вибори, яку всім кандидатам запропонував підписати Ющенко, і про подібне за змістом звернення Мороза до лідерів КПУ та «Нашої України». Листування між опозиціонерами триває. Днями начштабу Мороза Йосип Вінський відповів Ющенкові та Тимошенко на їхнє прохання долучитися до «Сили народу».

Попри те, що два головні конкуренти на майбутніх президентських виборах, Віктор Ющенко та його тезка Янукович, переконані у своїй перемозі ще в першому турі (а для цього треба заручитися щонайменше підтримкою 50 відсотків + 1 голос тих, хто прийде на вибори), другий тур наразі виглядає справді неминучим. За результатами опитувань, перемогу в ньому здобув би Віктор Ющенко. Однак влада продовжує переконувати населення, що ні, мовляв, у другому турі беззаперечним лідером «глядацьких» симпатій стане нинішній Прем'єр. При цьому політичні пророки посилаються на те, що перемогти в другому турі Віктору Федоровичу допоможуть голоси лівих — їхній електорат нібито ближчий до світогляду Януковича.

Не пощастило Вікторові Януковичу з політтехнологами. Надто вже вони загальмовані — щойно придумають якийсь непоганий хід, аж раптом виявляється, що «геніальною знахідкою» ще кілька тижнів тому скористався головний конкурент по передвиборчій боротьбі. Звісно, не виключено, що насправді команда «тихого дона» на роботі займається тільки тим, що п'є каву й чекає, доки штаб Віктора Ющенка не підкине свіжу ідею (навіщо ламати голови, якщо можна отримувати гроші за елементарний, хай і запізнілий, плагіат?). Але вірити в те, що «єдиного кандидата» «кидають» ще й у цьому плані, якось не хочеться. Тому організацію в Харкові «стотисячного мітингу» (так порахували правоохоронні органи) на підтримку Прем'єра, який дуже вже скидається на спробу змавпувати «ющенківську» маніфестацію 4 липня, будемо вважати давно продуманим піар-заходом, але аж ніяк не спробою переляканої любов'ю мас до лідера «Нашої України» влади довести, що і в її кандидата підтримка народу «має місце бути».

«Використання екстремістських угруповань під час президентської виборчої кампанії як зразок брудних технологій» — саме такою була тема прес-конференції, яку провели вчора в Києві народні депутати-«нашоукраїнці» Микола Катеринчук та Володимир Бондаренко, відповідно, заступник керівника центрального виборчого штабу Віктора Ющенка та керівник київського міського штабу. Власне, йдеться про удар «ющенківців» на випередження, адже по Києву вже тривалий час гуляє інформація про те, що проти кандидата в президенти Віктора Ющенка готується чергова провокація — 16 липня в столичному Будинку вчителя планується проведення заходу, організованого Українською національною асамблеєю, а також факельний похід центральними вулицями міста нібито представників УНА, котрі вигукуватимуть антисемітські гасла, закликатимуть до міжнаціональної ворожнечі та чинитимуть інші протиправні дії «на підтримку Ющенка».

За роки перманентного розслідування найгучнішої в Україні кримінальної справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе на наші голови було вихлюпнуто стільки приголомшливих фактів, версій, припущень, що здивувати чимось уже, здається, просто неможливо. Бракувало тільки оприлюднення безпосередніх «кадрів» зі святая святих будь-якого слідства — томів кримінальної справи. Тепер з'явилися й вони. У вигляді опублікованих у британській газеті «Індепендент» витягів із протоколів допитів співробітників міліції, причетних до «опіки» невгодного можновладцям журналіста, котрі, по суті, підтверджували схему «замовлення» Гії у найвищому владному кабінеті держави. Згадане «відкриття» на сенсацію претендувати навряд чи може. А от звідки ростуть ноги у справді сенсаційного перетікання цілком таємної на час слідства «протокольної» інформації у пресу? Чи могла трапитися її «розгерметизація» без відома вищих посадових осіб тієї ж Генеральної прокуратури? Зрештою, сприяють «прориті» кимось шпарки для витоку конфіденційних матеріалів розслідуванню чи навпаки — «добивають», компрометують його остаточно?