Якщо тривалий час живеш у свинарнику, невдовзі перестаєш звертати увагу на його запах і вміст. Якщо живеш в Україні, то поведінці Леоніда Кучми (який любить згадувати свинарники в постановочних інтерв'ю як приклад поворотів інформаційної політики) дивуєшся дедалі менше. Якщо працюєш на провладному телеканалі, ставишся до диктату президентської канцелярії як до вибриків канцелярії небесної, і твоя совість з кожним днем все менше опирається слову «темник». Людина — істота універсальна, вважали мислителі епохи Відродження, і в деякій мірі мали рацію. Але пристосуватися до затхлих запахів зовсім не означає їх побороти: у свинарнику треба прибирати. І якщо тележурналісти припинили галасувати про «темники», як робили це восени позаминулого року, а глядачі звиклися з існуючим ф(о)рматом телевізійних новин, це зовсім не свідчить про те, що «темники» на адресу телеканалів не надходять. І аж ніяк не означає, що з цим явищем треба мовчки миритися.

Навряд чи пересічному українцю до снаги було розібратися в суті чергового повороту політреформи 3 лютого. У здогадах губляться навіть обізнані люди й безпосередні учасники дійства. Позавчорашній бліц із голосуванням нового ситуативного складу парламентської більшості (плюс до Компартії ще й Соцпартія) майже всі депутати, журналісти, політологи тощо витлумачують передусім із погляду фракційно-виборчих пертурбацій: чи справді соціаліст Мороз «кинув» «нашоукраїнця» Ющенка; чи розкололася «трійка»; хто кого перехитрив — Мороз Медведчука чи Медведчук із кількома членами СПУ Мороза; що далі робитиме і чому пручатиметься «Наша Україна», якщо пункт Конституції про всенародне обрання Президента залишатиметься в силі... Й у вирі цих міжособистісних розборок майже не говорять про суть злощасного законопроекту 4105. Як саме він у разі схвалення Конституційним Судом та в останньому читанні, постатейно, Верховною Радою змінюватиме реалії політичного життя? Який розклад сил та владних важелів ми отримаємо в «сухому залишку»?

Відкриття п'ятої сесії ні народні депутати, ні журналісти та «гості Верховної Ради», ні радіослухачі та телеглядачі, яким обіцяли пряму трансляцію першого пленарного засідання, так і не дочекалися. Втім як і співаки хорової капели «Думка», запрошені для урочистого виконання Державного гімну, який завжди звучить при відкритті та закритті сесій ВР. Побачивши, як чоловіки у фраках та жіночки в концертних туалетах рвонули до виходу, необізнані з подробицями кулуарних депутатських домовленостей, відвідувачі парламенту вже було вирішили, що засідання не відбудеться взагалі. Але помилилися.

Членові Соцпартії Юрію Луценку — 39 років, він не обтяжений особливими парламентськими та партійними регаліями, але є дуже цікавим співрозмовником як поінформований політик без комплексів, непримиренний опозиціонер-практик, блискучий стиліст і трибун. У 2000-2001 роках він увійшов до обойми впливових політичних активістів як співкоординатор акції «Україна без Кучми». Зараз знову настає «зоряний час» Юрія, адже на носі — нова і, судячи з усього, значно серйозніша та сильніша хвиля протестних виступів, і вона знову не обійдеться без «двигуна» Луценка. Про передумови та особливості «вулиці-2004» Луценко чимало розповів в інтерв'ю «УМ».

Про це ще мало говорять у масах, але цього вже дуже боїться влада, бачачи, що трапилося в Грузії. Ідеться про нуртування в жерлі опозиції планів підняти народ на потужний виступ. І якщо з літа 2002 року всі чекали 16 вересня як проби сил прихильників «четвірки» і перед Українським домом тоді зібрався стотисячний мітинг, то тепер ідеться про значно більшу кількість протестантів, і не лише у вигляді мітингу за принципом «постояли й розійшлися», і навіть не тільки в наступальній формі демонстрацій. Головне, що змушує ставитися до цих анонсів серйозно, — це час. Політичний момент року виборів, коли є підстави гадати, що цих самих планових всенародних виборів не буде. Голос вулиці, про яку говорять навіть найкомпромісніші опозиційні лідери, — це відповідь на 276 піднятих більшовиками рук за політреформу в першому читанні. Чи буде їх 300 включно з ногами, хвостами тощо в другому? Своє право обирати мають заявити принаймні по тисячі демонстрантів на кожного депутата більшості — учасника повзучого конституційного перевороту.

Миколі Кульчинському зараз 56, але він є фактично «наймолодшим» депутатом цього парламентського скликання, бо пройшов у ВР лише у липні минулого року за списком «Нашої України» (як 73-й номер, замість Володимира Щербаня). З іншого боку, лідер полтавських обласних організацій НРУ та товариства «Просвіта» має за плечима великий політичний досвід, адже ще наприкінці 60-х — на початку 70-х років відсидів у таборах за «наклепи на радянську дійсність», працював у парламенті минулого скликання (став депутатом за списком Руху). Незважаючи на «обраність» Миколи Георгійовича за партсписками, із ним цікаво розмовляти як із політиком, що перебуває в гущі народу, добре знає його настрої й вимоги. Наше інтерв'ю з Кульчинським ми почали, виходячи з оцінки Голови ВР Литвина про те, ніби в останніх колізіях навколо політреформи відбувся розрив у розумінні й інтересах між лідерами фракцій та простими депутатами.

Учора Верховна Рада знову не працювала, тож Тарас Чорновіл — львівський «мажоритарник» із «Нашої України», який відверто нудиться без активної діяльності, — охоче погодився поспілкуватися з «Україною молодою». Його погляд на політичні події завжди відзначається чіткістю, говорить він незавуальовано, а причетність радикального члена партії «Реформи і порядок» до останніх подій, пов'язаних із протистоянням опозиції та податкової адміністрації у Львові, підказує додаткові теми для розмови...

Суботні випуски новин, зокрема «Вісті» на Першому національному, згрібали у свої цукрово-трояндові обійми і переносили у часи телевізійних возвеличень «дорогого Леоніда Ілліча». Вшановували тезку Брежнєва — екс-Президента Кравчука, нині лідера фракції СДПУ(о) у парламенті, який побачив світ у селі Великий Житин на Рівненщині рівно 70 років тому. УТ не побоялося передати куті єлею, зробивши святкові репортажі про дитинство ювіляра, його заслуги, його відзначення держнагородами та вшанування однопартійцями головною новиною дня — у вечірньому випуску цьому присвятили майже 20 хвилин, при тому що звіт про решту українських та світових подій втиснувся максимум у 400 секунд.

На зустрічі з журналістами «УМ» лідер «Нашої України» говорив про безперспективність реалізації в нашій державі нинішнього варіанту політреформи, своє бачення «грузинського сценарію» для України, про власнi очікування від «вулиці», виборчої кампанії