У Дніпропетровську почалася нова хвиля боротьби за перейменування вулиці одіозного натхненника трагедії 1932—1933 років Станіслава Косіора. Перша, як писала вже «УМ», завершилася нічим — ініціативу громадськості рішуче провалила провладна більшість у міськраді.

Депутатська більшість у Дніпропетровській міській раді «відв’язалася» по повній. Мало того, що проголосили російську мову так званою регіональною, так ще й гімн обласного центру затвердили.

Олександр Лобач, як і всі жителі вулиці Гвардійської, що в Ленінському районі Дніпропетровська, потерпав через відсутність люків на проїжджій частині. За зізнанням чоловіка, куди він тільки не звертався з проханням вирішити проблему, яка загрожує не лише автомобілістам, а й перехожим.

День міста у Дніпропетровську минулих вихідних відзначали, як завжди, з розмахом. І вже упродовж бозна–скількох років під знаком незаперечно фальшивої дати заснування нинішнього обласного центру — 1776 року. Як кажуть у таких випадках, ні сіло ні впало вона виникла, коли першим секретарем обкому тут був сумнозвісний Олексій Ватченко, що прославився своїм переслідуванням роману Олеся Гончара «Собор».

Як повідомили iнтернет–джерела, приблизно опівночі з 31 серпня на 1 вересня під Дніпродзержинськом сталася страшна аварія, внаслідок якої мікроавтобус із людьми тричі перевернувся. Двоє пасажирок загинули.

Проте, як вдалося з’ясувати автору цих рядків, все сталося не зовсім так. І насамперед — місце аварії «під Дніпродзержинськом» не можна назвати навіть з натяжкою. Біда сталася на шляху з міста Прометея — під віадуком автомагістралі Кривий Ріг — Дніпропетровськ, на яку «Мерседес–спринтер» мав вирулювати, здійснивши лівий поворот. Однак авто у поворот не вписалося і покотилося шкереберть, тричі перевернувшись.

Нинішній рік у Російській Федерації проходить під знаком 200–річчя легендарної Бородинської битви і Вітчизняної війни 1812 року. Але й в Україні мало не кожен школяр розповість про визначальну роль у ній Михайла Кутузова. І, звісно ж, непереможних російських військ, які дали відкоша Наполеону.

Проте дніпропетровський дослідник Андрій Карнаух доводить, що сприймати Бородинську битву в такому ракурсі — абсолютно неправильно. Бо й у радянські часи, і нині замовчувалося те, що широкомасштабну роль у ній відіграли українці. Більше того, французькі війська були зупинені саме артилерією під командуванням нашого співвітчизника, полководця, графа, генерал–лейтенанта Михайла Милорадовича.

Коли відпочивальники скромної туристичної бази під Дніпродзержинськом побачили відразу дев’ятьох молодих і до смерті голодних негрів, які буквально благали дати хоч щось поїсти, то мало не зомліли. Спершу спробували пошукати ради у персоналу, але його уособлювала тільки пенсіонерка — в одній персоні і адміністратор, і сторож.

У місті на Дніпрі починають приходити до тями після обнародуваної днями інформації про намір влади вже до 10 вересня помпезно відкрити площу на честь 80–річчя Дніпропетровської області. Особливо ж багатьох збентежив перелік знакових осіб, яких мають тут увічнити у бронзі. До них, зокрема, потрапили Іван Сірко, Дмитро Яворницький, Леонід Брежнєв, Леонід Кучма. Хоча здоровим глуздом не збагнути, який стосунок до цього 80–річчя може мати останній кошовий отаман Запорозької Січі, що, певна річ, про існування якоїсь Дніпропетровської області навіть не здогадувався. Але при цьому забули про першого керманича Дніпропетровщини Чернявського.

Учора з’явилася сенсаційна інформація, що управління культури та мистецтв Дніпропетровської міськради уклало угоду з Дніпропетровською обласною організацією Спілки художників на придбання поліптиху «Люди та події» вартістю 1,94 мільйона гривень. Досi, за даними журналу «Форбс–Україна», найдорожчою картиною українського художника вважали роботу «Степ» Анатолія Криволапа, продану на аукціоні в Нью–Йорку майже за 100 тисяч доларів США.

На перехресті вулиць Артема і Димитрова з’явився дорожній знак, якого в народі вже назвали «Обережно, ексгібіціоністи!». Проте в Державтоінспекції від знаку відхрещуються і все списують на самодіяльність дотепників.