Усі щасливі, і давайте жити дружно — таким був лейтмотив позавчорашньої вечiрньої прес-конференції Володимира Литвина. Йдучи на «зустріч» зі спікером, журналісти боялися почути від облитого вранці водою й закиданого законопроектами Литвина ображені вислови на зразок розповідей про «звіряче обличчя» опозиції, але Володимир Михайлович був на диво, у непоганому настрої. Мабуть, на благодушний лад Голову ВР налаштував вечірній «блок» вівторкових сесій, коли всі депутати нарешті заспокоїлися й повернулися до виконання своїх прямих законодавчих обов'язків. Спікер навіть вибачився за «звіряче обличчя», про яке сказав «на хвилі емоцій», і насправді не хотів нікого образити. Просто йому дуже хочеться працювати. Настільки, що Литвин готовий... залізти на люстру!

Наш Президент у прекрасній формі. Леонід Данилович з легкої руки В'ячеслава Піховшека не лише осоромив усіх, кому не терпілося його поховати, а й довів, що може дати фору багатьом молодшим за нього заздрісникам. Не так уже й багато в Україні 65-річних дядьків, які так жваво, виразно й без жодних окулярів змогли б прочитати текст так званого телесуфлера перед камерою. Та й виглядав Л.Д. у своєму, як сказали б на Західній Україні, «ясному» светрі просто як янголятко. Недаремно, вочевидь, ведучий програми «Епіцентр» («Студія 1+1») В'ячеслав Піховшек одягнув чорний джемпер — на контрасті Президент здавався таким лагідним, добрим, світлим... Шкода тільки, що розрекламоване паном Піховшеком інтерв'ю, яке відбувалося, судячи з усього, в гостях у гаранта, виявилося звичайнісіньким спектаклем. Ну не може наш Кучма так гарно й зв'язно говорити, не може розповідати про капосну опозицію або безсовісну Верховну Раду без жодних властивих йому вставок на зразок «т'к ск'з'ть» і проковтнутих закінчень. Між іншим, кабінет із прапором України й президентським штандартом теж чомусь виглядав як декорація, а співрозмовники здавалися «накладеними» на «картинку»...

Так зване «втручання Європи у внутрішні справи України» досягло апогею — позавчора 46 голосами «за» Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила жорстку й дуже критичну щодо дій української влади та парламентської «комуно-олігархічної» більшості резолюцію. «Проти» виступили тільки 13 членів ПАРЄ, попри те, що дебати з цього питання були дуже напруженими й тривалими.

Зітхнувши — хто з полегшенням, а хто з суперечливими почуттями, народ таки погодився повірити в те, що наш Президент Леонід Кучма живий і навіть майже здоровий. Але запитання про те, які ж капосні зловмисники розповсюдили чутку про найгірше, з порядку денного не знято. І якщо дехто лише подумки перебирає всі можливі версії щодо ініціаторів «смерті» гаранта, інші прагнуть продемонструвати дорогому Л.Д. свою відданість, вимагаючи провчити безсовісних наклепників, аби іншим до таких жартів було зась. Скажімо, на думку координатора парламентської більшості Степана Гавриша, розповсюдження чуток про смерть Президента країни є злочином, який треба розслідувати, а винних, природно, покарати. А кому ж такими розслідуваннями й займатися, як не Службі безпеки?

«Заявляю відповідально і професійно: Азаров та «азаровщина» представляють ідеологію й політику, несумісні з розвитком підприємництва, інвестицій, економічної свободи, євроінтеграційного курсу України, з повагою до власного народу і прав людини, дотриманням закону та соціальною справедливістю. Я переконана, що кожен мешканець України стикався з такою «азаровщиною» у своєму місті, області, селі. Це — хвороба. Її треба лікувати. Радикально».

«Та ви що, про це ж уся Україна говорить! — обурено жестикулюючи, доводив увечері минулої п'ятниці своєму сусідові по маршрутці істинність «сенсаційної новини» якийсь чоловічок «сумнівної», як сказали б у Радянському Союзі, «наружності». — «Не вірю, — мотав головою його співрозмовник, котрий явно підпадав під категорію «гнилої інтелігенції». — Не зробив би він нам такого подарунка...»
Повірити у «сенсацію» про, не мало не багато, смерть (!) Леоніда Кучми і справді було важко. Але народ чомусь вірив, і чутка про те, що гарант нас «осиротив», умить облетіла всю країну. Одразу зазначимо: відділ політики «УМ» у «качиній» сутності цієї «новини» не засумнівався ні на мить.

Усе, довели парламент до ручки — вже навіть «більшовики» втратили будь-який інтерес до «запрограмованої» їхнім вождем Леонідом Кучмою політичної реформи. Принаймні таке враження склалося у змученого безрезультатними спробами Голови Верховної Ради Володимира Литвина бодай про щось «домовити» більшість із опозицією. «Я, може, зроблю дещо емоційний висновок, — і справді емоційно проголосив на прес-конференції після дострокового закриття сесії спікер, — але складається враження, що інтерес до політреформи у її ініціаторів зник».

Парламентська середа нічим не відрізнялася від вівторка – «пересічні» парламентарії тихо сиділи на своїх робочих місцях у сесійній залі, більш «засвічені» обличчя роздавали журналістам коментарі з приводу свого подальшого бачення ситуації, а лідери фракцій та груп засідали в кабінеті у спікера, намагаючись дійти бодай якогось спільного рішення. Зрештою, сесію знову ніхто так і не відкрив, давши деяким ЗМІ зайвий привід нагадати, що до розпуску Верховної Ради залишилося 28 днів (нагадаємо, що, за Конституцією, для того, аби Президент мав право розігнати нинішній парламентський корпус під три чорти, треба, аби нардепи не починали засідання протягом 30 днів).

Учорашнього засідання Верховної Ради усі, хто бодай трохи цікавиться політикою, не кажучи вже про самих політиків та журналістів, чекали з нетерпінням — як-не-як, парламентарії мали вперше після довготривалої «блокади» президії й «ручного» голосування за зміни до Конституції зібратися в сесійній залі. Усіх цікавило, чи блокуватиме опозиція трибуну знову і як на це реагуватимуть «більшовики». Тому, заходячи до ложі преси до початку засідання, журналісти зітхали — хто полегшено, а хто й розчаровано: наявні в залі нардепи спокійно сиділи на своїх місцях, ручкалися, вітаючи один одного зі святами, або мирно розмовляли, явно не маючи жодного наміру блокувати чи захищати президію.

Дарма деякі політологи й політики час від часу іменують коаліційний уряд «так званим» – мовляв, ніякої коаліції насправді не існує, і більшість свариться з Кабміном не менше, ніж міністри з більшістю. Бо Прем'єр-міністр Віктор Янукович переконаний, що все з точністю до навпаки: за рік уряд і парламентська більшість із «примарної коаліції» перетворились на «міцний союз однодумців».