Охоплена епідемією страху за власне здоров’я, Україна якось ураз забула про те, що останнім часом було в центрі уваги суспільства. Це й справа Лозинського, й затримання Пукача, і справа педофілів. Повернутися до останньої з них ми вирішили не для того, щоб укотре полоскотати нерви вразливого обивателя. А щоб зробити його грамотним у юридичних нюансах. Адже ця справа — класичний приклад того, як права юридично не підкованого українця можуть потуратися юридично безграмотними правоохоронцями. Недарма народний депутат Григорій Омельченко каже, що на основі цієї справи зробить посібник для учнів Академії внутрішніх справ, аби подібного в Україні більше не було...

«Усереднений українець» — це те, що починається зі школи. Прохання «не висовуватися» — щоденна трагедія тисяч школярів. «Середній» — це ж «ніякий». Чи не родом із дитинства наше доросле скраюхатство?» Цей пролог до перформенсу абсурду, представленого театральним центром Києво–Могилянської академії, — красномовне свідчення того, що відбувається з мовою у наших школах та й у державі в цілому. Ми наче живемо в Україні й наче маємо повне право говорити рідною мовою. Але спробуйте, скажімо, в Криму запитати продавця, скільки коштують його кавуни. Реакція в бідолахи буде рівнозначна запитанню, чи є життя на Марсі. А очі — ну, може, трішечки менші, ніж його товар.

Ще якийсь десяток років тому про Острозьку академію знали лише з підручників історії. Адже наприкінці XVI століття цей навчальний заклад був єдиним не лише в Україні, а й у всій Східній Європі. Й користувався неабиякою шаною. Окрім семи вільних наук (граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, музика й астрономія), спудеї академії опановували ще й п’ять мов: слов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Сьогодні Острозька академія знову в авангарді освітнього процесу. Стати її студентом — мрія багатьох школярів. Адже ВНЗ дуже нагадує зарубіжні університети, коли навчальний заклад розташовується у віддаленому містечку і є такою собі «державою в державі». До речі, саме студенти вдихнули життя і в провінційний Острог, який поступово занепадав. Як такого розквіту ВНЗ вдалося досягти всього за 15 років, «УМ» поцікавилася у ректора Національного університету «Острозька академія» Ігоря Пасічника.

Учора під стінами Київського державного інституту прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука було красиво і гамірно. Красиво, бо довколишні дерева та східці інституту прикрашали мистецькі вироби студентів. На одній із гілок теліпалась і стара обдерта валізка з написом «Ляхоцький, пора додому!». Власне, пан Ляхоцький, він же ректор ВНЗ, і став причиною галасу. Саме його відставки вимагали студенти, озброївшись каструлями, дудками, гучномовцями, а хто й просто голосовими зв’язками. До речі, студентство в цьому питанні підтримала переважна частина викладачів вишу.

Про це вчора повідомив міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. «Справа щодо звинувачення у розтлінні двох неповнолітніх перебуває в активній стадії слідчо–оперативних дій. Можу лише повідомити — відбулися обшуки. Друга частина обшуків зараз відбувається з 6–ї години ранку. Відбулося відтворення подій, а також кілька допитів. Заплановані ще допити. Справа рухається так, як належить рухатися за Кримінально–процесуальним кодексом. Більше ніяких деталей про хід слідства я давати не буду», — цитує міністра УНІАН. Юрій Луценко не уточнив, у кого саме з фігурантів справи відбулися обшуки.

Такого у нашому політикумі ще не було: політиків звинувачували в рукоприкладстві, розкраданнях, отруєнні, навіть убивстві (згадайте Лозинського), але щоб у педофілії... Наскільки прогнилою є наша верхівка, коли вже маніпулює не тільки нашими мізками, а й нашими дітьми! Суспільство шоковане: у справі розбещення неповнолітніх вигулькнули прізвища трьох депутатів. Випадковість чи закономірність?

Для випускників, які отримають атестати наступного року, у нас є не надто втішна новина: літніх канікул у них практично не буде. У травні вони здаватимуть державні іспити й отримуватимуть на руки атестати. У червні та першій половині липня на них чекає зовнішнє незалежне оцінювання й тривожне очікування його результатів. І тільки з середини літа розпочнеться, нарешті, прийом документів у «виші». Кульмінація вступної кампанії–2010 припаде на серпень: у ці дні абітурієнтам та їхнім батькам доведеться пережити найтривожніші дні — пройшов чи не пройшов? Словом, чергова вступна кампанія буде проходити зовсім інакше, ніж було досі. Це підтвердив у понеділок на прес–конференції і міністр освіти Іван Вакарчук, посилаючись на нові умови прийому до вищих навчальних закладів, які були зареєстровані в Мін’юсті 6 жовтня. «УМ» спробувала розкласти всі нововведення по поличках...

Мені навіть страшно уявити, як це — щодня, щохвилини жити в суцільній темряві? Тому коли побачила, що Володимир Петровський приїхав до редакції «УМ» сам, здивувалася. Відтак не втрималася від запитання, як він самотужки добрався на Шулявку аж із Харківського масиву? «А що тут до вас їхати? — не менше здивувався Володимир Борисович. — Пішки до «підземки», потім на метро, вийшов — а тут же поруч». Я все ніяк не могла второпати: велике місто, транспорт, натовпи людей... і всього цього не бачиш! «Та я Київ як свої п’ять пальців знаю! Що зі мною в місті може статися? Ну, можливо, впаду. Але якщо на такі дрібниці звертати увагу, то можна взагалі ніколи не вийти із дому!» — мудро зауважує мій співрозмовник.

Він не дожив до свого дня народження всього тиждень — 5 жовтня Павло Попович відсвяткував би своє 79–річчя. Він навмисне втік із гамірної Москви до Криму. Тут, в одному з гурзуфських санаторіїв, планував відпочити і підлікуватися. Але в ніч на середу серце космонавта зупинилося. Як повідомляє УНІАН, Павло Попович помер від інсульту на руках лікарів.

Хоча окремі українські ВНЗ уже давно поперейменовувалися на університети та академії, до світових освітніх стандартів ближчими, однак, не стали. Вітчизняну вищу школу треба змінювати комплексно. І Кабінет Міністрів із цією метою схвалив запропонований Міністерством освіти законопроект про внесення змін до Закону «Про вищу освіту», повідомляє прес–служба МОН. «Закон потрібно прийняти — без цих змін, як би ми не підбадьорювали себе криками, ми не увійдемо до освітнього простору Європи, — вважає міністр освіти і науки Іван Вакарчук. — Його ухвалення забезпечить міцний ґрунт для всіх наших новацій та реального входження вітчизняної вищої школи до світового та європейського освітньо–наукового простору».