Цей понеділок мав стати останнім в існуванні торгових площ на вулиці Замковій у Луцьку. Ще задовго до світанку сюди прибула муніципальна міліція зі спецтехнікою, але підприємці на територію ринку їх не пустили, звечора перекривши обидва в’їзди на Замкову. Переговори результатів не дали. Обіцяні безкоштовні місця на інших міських ринках торговий люд не привабили. Того ж дня Луцький міськрайонний суд своїм рішенням призупинив дію рішення міськради від 10 червня про облаштування території, прилеглої до Центрального ринку. Муніципали змушені були відступити, пообіцявши оскаржити судове рішення у Львівському апеляційному суді.

Вітаючи молоді рівненські родини з отриманням нового житла, Віктор Ющенко зазначив, що протягом останніх чотирьох років підтримка молодих сімей, матерів, дітей–сиріт мала певні позитивні зрушення. Водночас, на сьогодні найслабшим місцем в економічній діяльності влади залишається недостатньо ефективна молодіжна житлова політика. Йдеться, зокрема, про відсутність фундаментальної національної програми, яка б вирішувала ключові питання у цій сфері.

Хоча Горохівщина не належить до зони Полісся, а непрохідні болота тут зустрічаються вкрай рідко, селу Старостав у цьому плані не пощастило. Бо неподалік цього населеного пункту таке небезпечне болото є. І саме туди забрели трійко місцевих школяриків. З дому діти пішли ще зранку, а їхній крик випадково почули люди, які поверталися додому з городів, вже аж увечері.

На одному з хімічних підприємств Луцька працівники обласного управління СБУ викрили підпільну нарколабораторію, що маскувалася під звичайнісіньку фотолабораторію. У справі, порушеній за цим фактом, нещодавно було затримано десять осіб. Як повідомляють в обл­управлінні СБУ , лабораторія діяла кілька місяців. За день «алхіміки» могли без проблем виготовити від 50 до 150 грамів амфетаміну.

Усе почалося з... кожуха. З банального кожуха, якого умів пошити чи не кожен чоловік цього села. Пардон, міста, бо Нова Вижва селом стала вже за влади нової, радянської. До того від часів незабутньої королеви Бони, яку й досі шанують і пам’ятають у цих краях, вона звалася містом. Його мешканці ніколи не знали, що таке неволя і панщина, бо завжди були вільними людьми. І саме цей дух свободи надихнув, напевне, вижівських кожухарів, або шнайдерів, як називали їх колись, на захист своїх інтересів. Тому вони й винайшли свою особливу мову, шнайдерську, яку розуміли тільки вони...

Цьогорічний червень знову зіграв злий жарт як і з тими, хто в ці ягідні дні вибрався у відпустку на Шацькі озера, так і з мешканцями озерного краю, які з нетерпінням чекають відкриття курортного сезону. Бо відпочивальники — чи не єдине джерело прибутку озерян. Не по–літньому холодний і мокрий червень відлякав навіть любителів екстремального відпочинку, і на Світязі поки що тихо й безлюдно.

Матеріал «Катерина по–волинськи», який був надрукований у нашій газеті 3 червня, викликав чималий резонанс. Нагадаємо, йшлося в ньому про 47–річну жінку, яка в хліві народила четверту дитину та, злякавшись осуду, віднесла маля до річки. Сама ж викликала міліцію та медиків, щоб доньку «знайшли», а поки ті їхали, пильнувала, аби з дівчинкою нічого не сталося. Наступного дня вона зізнається в тому, що це її дитина і... напише відмову від маленької. А ще через день прийде в лікарню, щоб залишитися зі своєю донечкою. Назавжди...

Повідомлення про наругу над пам’ятником співачки «Досвітніх вогнів» швидко облетіло Луцьк і зібрало у Центральному парку культури та відпочинку чимало люду, який переконався на власні очі: скульптуру Лесі Українки у повний зріст невідомі розвернули спиною до пішохідної доріжки. Слава Богу, не скинули з постаменту й не розбили. Працівники парку без проблем поставили Поетесу на місце, але сам факт викликав хвилю іронічних думок та обурень. І не тільки хуліганською витівкою.

Немає добрішої, ніжнішої істоти на землі, як мати. Немає жорстокішої, егоїстичнішої істоти, як мати. У цьому протиріччі й увесь парадокс. Хоча наділив Бог людину здатністю мислити, та, може, саме цей дар і затуманює деяким мамам розум, штовхаючи на страшні речі — дітовбивство? Може, їхній розум біжить у критичних ситуаціях попереду почуттів, емоцій і навіть вроджених інстинктів?

...Уявіть, маленький хлопчик залазить у коробку з–під телевізора й цілими днями вовтузиться там із коліщатками від дитячого авто. І йому для щастя більше нічого не треба. Аби тільки його не чіпали. Це його маленький світ, у якому йому комфортно, там він почувається захищеним.