Сьогодні, по обіді, на батьківщину повернеться український «Руслан», заарештований у Бельгії за борги нашої держави у серпні 2004 року. Ан-124 транспортного підрозділу АНТК імені Антонова, авіакомпанії «Авіалінії Антонова» став другою «жертвою» судової тяганини між кіпрською компанією «ТМR Energy Limited» та Фондом держмайна України. Нагадаємо, у 2003 році першого «Руслана» затримали у Канаді, іншого, через рік, заарештували у Бельгії, в Брюсселі. Канадський «в'язень» після 19-місячного арешту в січні 2005 року повернувся в Україну, бельгійський же приземлиться під Києвом лише сьогодні.

Подружжю Наталі та Сергія Гедзь судилося вписати свої імена у книгу благородства та милосердя: їхня родина стала першим у Києві дитячим будинком сімейного типу. Насправді, як каже Сергій, вони з дружиною ніколи раніше не думали про формальний статус їхньої сім'ї — просто завжди хотіли мати багато дітей. Народивши двійко своїх (Іллі вже нині 10 років, Каті — 9), 29-річна Наталя та 34-річний Сергій вирішили взяти на виховання дітей, обділених батьківською любов'ю. Тепер у родині семеро малюків (серед них двоє всиновлених, троє під опікою). Доля і шлях до родини Гедзів — у кожного свої. Наймолодший, 3-річний Антоніо, з'явився у Сергія з Наталею два роки тому. «Ми забрали його з першої міської лікарні, де лежать тяжко хворі діти-сироти, — розповідає Сергій. — Відвідували ми там діток, гралися з ними, приносили солодощі. А потім побачили Антоніо і більше вже не розлучаємося». Антоніо у минулому — «інтернатівський». Але за станом здоров'я (у дитини — ДЦП) він практично завжди був у лікарні...

Чи діє на вас реклама на кшталт «Допоможіть безпритульним дітям!»? Чи хочеться вам покинути курити від заклику «Нікотин — це шкідливо!»? Отож-бо й воно. А чи подіє на вас реклама американского фонду допомоги голодним сомалійським дітям: «Ми не просимо у вас грошей. Ви не любите цього. Ми тільки просимо у вас коробки з-під взуття. Нам не вистачає трун, щоб хоронити наших дітей». Таке не може не зачепити! Це називається просто — креатив. І йому тільки починають навчатися українські рекламісти. Благо, крига скресла: у Києві днями відбувся перший національний фестиваль соціальної реклами, який засвідчив: є у нашій державі світлі голови та небайдужі люди. Близько 650 робіт представили як досвідчені рекламісти, так i початківці — було на що подивитися. Усе це дійство відбувалося під патронатом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, за підтримки Спілки рекламістів України та провідних рекламних агентств.

Коли у родину приходить горе, хвороба з'їдає найдорожчу людину, а лікарі безсило розводять руками й готують до найгіршого, хіба тоді є в душі місце скептицизму? На будь-які методи лікування згоден! Атеїсти починають молитися, а імениті науковці вірять екстрасенсам. Саме тоді чорні від горя люди починають шукати її — народного цілителя, лікаря від Бога, що знає й може більше за звичайних смертних. Неймовірно, але ця на вигляд земна і проста жінка, Людмила Герасимова, криє в собі феноменальну силу — дар лікувати важкохворих, «бачити» болячки руками. «Повертати життя і здоров'я людям — хіба це не щастя?» — запитує вона. Людмила Герасимова вже 30 років ставить на ноги, здавалося б, безнадійних хворих. Серед її пацієнтів — найвідоміші зірки естради, політичний бомонд та люди з найбідніших верств.

Контрабандисти, вочевидь, — люди без совісті та ще й без почуття міри. Саме таку, «безсовісну» за своїми масштабами та історичною цінністю, «мегаконтрабанду» затримали майже три роки тому на українському кордоні працівники Kиївської регiональної митної служби та СБУ. Пікантність інциденту полягала в тому, що 10-тонна вантажівка, в якій виявили унікальну колекцію антикваріату, перевозила «особисті» речі... бельгійської дипломатки Елізабет Пірло. Цю безперечно шикарну колекцію старовини поважна особа збирала в Україні протягом шести років і планувала вивезти на батьківщину. Сьогодні перший заступник голови Служби безпеки України Володимир Тимошенко зізнається: якби оперативна інформація про величезну партію цінностей виявилася неправдивою, скандалу б не уникли — дипломати ж користуються недоторканністю особистих речей (і, як бачимо, користуються сповна). Тому затриманню передувала серйозна робота, подробиці якої, очевидно, залишаться у стінах відомства. До слова, відповідальності за скоєне бельгійка так і не понесла (її лише оголосили в Україні персоною «нон-грата»), а українських спільників дипломатки не знайшли.

Україна, на відміну від європейських країн, лише нещодавно почала освоювати ази соціальної реклами (у США, наприклад, її використовують майже сто років). Тому й не дивно, що особливою якістю та кількістю у нас ця реклама не вирізняється. Однак фахівці, причетні до благородної справи, вирішили ситуацію змінити — започаткувати в Україні традиційний Національний фестиваль соціальної реклами, аби, виявивши гідний продукт, успішно «просувати» його в маси.

Українці — народ, загартований трагедіями та політичними табу на них... І забута богом і людьми упродовж майже трьох століть гетьманська столиця Батурин та її трагедія, 297-му річницю якої днями відзначають в Україні, — яскраві тому свідчення. Лише нещодавно зі зміною влади в державі сакральні місця України почали потроху оживати. Батурин — один із перших. За задумом «реаніматорів» гетьманської столиці, це селище має стати Меккою допитливих українців та іноземців уже в 2007 році — саме тоді й планується закінчити основні будівельні роботи з відродження Батурина. Тут буде на що подивитися, послухати і де відпочити. І соромно за державу, обіцяють проектанти, більше не буде!

Україна знову опинилася під пильним оком іноземних фахівців уже як «пацієнт». Світовий банк досліджував у нашій країні ринок праці, аби допомогти українському уряду подолати проблему зайнятості населення. Відтак фахівці Світового банку під час дослідження дійшли не надто втішних для нас із вами висновків: незважаючи на відносно низький офіційний рівень безробіття, ринок праці в Україні перебуває у стані застою, а робочу силу використовують не ефективно, а тому й продуктивність праці низька. Про це йдеться в офіційному звіті Світового банку, який днями оприлюднили українським журналістам знані закордонні спеціалісти. За словами Яна Рутковскі, провідного економіста Управління економіки розвитку людських ресурсів Світового банку, керівника групи з підготовки дослідження, ринок праці в Україні перебуває у депресивному стані через обмеженість «нового» приватного сектору економіки, який представляє малий та середній бізнес. «Це пояснюється несприятливим інвестиційним кліматом, який обумовлений великими ризиками, втратами та перепонами, що заважають підприємницькій діяльності», — каже пан Рутковскі. Тому більшість економічно активного населення працює на державних підприємствах, де «роздутий» штат і відносно невисока зарплата, як правило, означають невисоку продуктивність праці. До того ж це означає, що нова хвиля звільнень і безробіття — ще попереду. Недаремно ж, до речі, серед «бюджетників» популярний жарт: «Якщо держава думає, що вона нам платить гроші, то нехай думає, що ми працюємо» — мовляв, яка зарплата, така й робота.

Міністерство праці та соціальної політики знову підбиває підсумки своєї роботи — цього разу за останні вісім місяців. Міністр праці Іван Сахань (який, до речі, вже обіймав цю посаду в 1998 році) констатує: одним із нинішніх головних завдань уряду є підвищення рівня оплати праці. І хоча, за офіційними даними, за 8 місяців цього року (в порівнянні з аналогічним періодом минулого року) номінальні доходи населення зросли на 44,2 відсотка, а реальні — на 24,4, і середня зарплата становить понад 750 гривень, усе ж достатки українців далекі від бажаних. Це визнає і міністр праці, зазначаючи, що в Україні 10 відсотків працюючих (а це близько мільйона людей!) отримують зарплату нижчу від мінімальної. Заробітки ж третини українців не «дотягують» до прожиткового мінімуму.

Новий, віце-прем'єрський кабінет В'ячеслава Кириленка вочевидь менш затишний, аніж колишній, міністерський. У приміщенні Кабміну пан В'ячеслав має такий собі класичний совдепівський «полігон» із характерними меблями, допотопними телефонами й картинами. Що ж зробиш — державний спадок. Однак тепер на мiсцi деяких полотен уже висить з десяток фотографій помаранчевого Майдану в дерев'яних рамках. А ще новий головний гуманітарій країни у свій кабінет приніс портрет молодого Івана Мазепи — це, напевно, щоб надихав. Адже роботи — хоч греблю гати! Традиційно проблемна в нашій державі соціально-гуманітарна ділянка, п'ять міністерств, сила-силенна держкомітетів й сподівання мільйонів українців на краще — ось «матеріал», з яким доведеться віднині мати справу В'ячеславу Кириленку. Про те, що в Україні незабаром має змінитися медична та освітня галузь, а соціальні обіцянки виконаються, віце-прем'єр розповів кореспонденту «України молодої».