Рок–групи зі світовим іменем зазвичай дають концерти в Україні один раз і більше сюди не повертаються. Меломани вкрай здивувалися, коли почули, що американські рокери Limp Bizkit після минулорічного драйвового виступу в Палаці спорту знову їдуть в Україну. Невже їм так сподобалася київська публіка? Ще б пак, у 2009–му, об’єднавшись після трирічної перерви, Limp Bizkit дали такого жару, що їхні фанати просто шаленіли, не відпускали «клоунів» зі сцени і просили співати ще і ще. Але не теплий прийом повернув Limp Bizkit у Київ. Соліст гурту Фред Дорст розповів журналістам на прес–конференції перед концертом, що збирається одружуватися з українкою Ксенією Березіною, яка залишилася у США.

Лауреатом Нобелівської премії з літератури став перуанський письменник, драматург, публіцист, філософ і політичний діяч Маріо Варгас Льоса. Як зазначено в обґрунтуванні Нобелівського комітету, його відзначено за «картографію владних структур та пронизливі картини спротиву особистості, бунту і поразки». Льоса належить до того грона письменників та поетів, які роками претендують на Нобеля. Цього року нарешті настала і його черга.

Неодноразово доводилося бачити, як на фестивалях класичної музики у перших рядах сидить літній чоловік із диктофоном у руках і записує концерт. Якось подруга зауважила: подивись як геніальний композитор Валентин Сильвестров записує свої твори. Ми навіть побилися об заклад, чи це Сильвестров. Я була переконана, що цей чоловік просто схожий на відомого композитора —мовляв, навіщо метру нової музики записувати концерти, на яких грають його твори.

Із 1 по 3 жовтня на Андріївському узвозі проходив німецько–український фестиваль «Вулиця ігор — ігри на вулиці». Його ідея належить директору Ґете–Інституту в Україні Вері Багаліантц, яка поставила перед собою завдання розпочати діалог між політиками, представниками влади, мистецтва та людьми, зацікавленими долею Андріївського узвозу.

«Молодьож нема чим зайняти. П’ють, курять. Хто ще не збухався, рано чи пізно зіп’ється. Колись у клуб всі на кіно ходили, на побаченнях фільми обговорювали. А тепер приміщення клубу хор зайняв, про кіно забули. Нема куди молоді діватися», — каже літня жителька села Білогородка Києво–Святошинського району пані Катерина.

Про те, що на Чернечій горі замість храму національному поету побудували офіс–склеп, «УМ» писала неодноразово. Днями у Будинку літераторів зібралися політики, шевченкознавці й музейники, щоб обговорити питання діяльності музею після реставрації. Втішних відгуків про канівську реставрацію не було жодного. Концепція нової експозиції передбачала «уникнути дублювання експозиції інших музеїв і пам’ятних місць, пов’язаних із життям і творчістю Шевченка». Завдання — розкрити біографію за допомогою відеоряду і мультимедійних засобів, репродукцій автопортретів Шевченка, офортів із серії «Мальовнича Україна», відео з краєвидами Моринців і Кирилівки.

Американська режисерка українського походження Вірляна Ткач — не часта гостя в Києві. Хоча її вистави завжди на слуху. Експериментальну виставу «Скіфські камені», в якій беруть участь народна артистка України Ніна Матвієнко з дочкою Тонею, Ткач поставила у березні цього року. Антоніна розповіла, що зі «Скіфськими каменями» вони гастролювали по США, відіграли одинадцять вистав. В Україні вистава тільки набирає обертів. Минулого року Вірляна Ткач побувала на «Гогольфесті» в «Мистецькому арсеналі». Їй сподобалася концепція фестивалю, тож цьогоріч режисерка вирішила взяти в ньому участь. Як пояснила Вірляна Ткач, для неї важливо, щоб виставу побачило якомога більше людей, а на «Гогольфесті» завжди велелюдно. Отож «Скіфські камені» пройшли минулого четверга на кіностудії Довженка. А з 12 по 16 вересня показ вистави відбуватиметься щовечора о 19.00 у Києво–Могилянському театральному центрі «Пасіка» на Іллінській, 9.

Незважаючи на десятки прекрасних концертів, вистав і фільмів, завершення фестивалю «Гогольфест» залишило після себе неприємне враження. Останнім акордом був концерт–закриття трьох груп Onra, «И друг мой грузовик» та Tricky. Паралельно з їхнім виступом на кіностудії, на Майдані на честь 15–річчя одного з телеканалів грали «Океан Ельзи» з «Бі–2». Та здавалося, що всі меломани України з’їхалися на «Гогольфест». У павільйоні ніде було голці впасти, не те що яблучку. Одні були фанатами групи «И друг мой грузовик». Хлопці не так часто відвідують Київ iз концертами. Тож у перших рядах зібралися ті, хто напам’ять знав усі слова їхніх пісень. Під час виступу діджеїв із групи Onra взагалі більшість вийшла нервово курити в коридор в очікуванні легенди тріп–хопу.

Як відомо, 30 серпня центральну частину полотна Мікеланджело Мерізі да Караваджо «Поцілунок Іуди» або «Взяття Христа під варту» представники прокуратури Берліна передали міністру внутрішніх справ України Анатолію Могильову. Картину було викрадено у серпні 2008 року з Одеського музею західного та східного мистецтва. Вона була по–варварськи вирізана з підрамника і вивезена з України. У червні цього року працівники МВС України спільно з німецькими колегами затримали трьох українців і одного громадянина ФРН із викраденою картиною. З того часу до вересня картина Караваджо зберігалася у Берлінській картинній галереї, де на первинну консервацію і реставрацію полотна витратили близько 30 тис. євро. В якому стані картину повернули до Києва, експерти розповіли в середу в Міністерстві культури і туризму.

На «Гогольфесті» кінозал ніколи не буває порожнім. Більше того, зазвичай глядачів приходить стільки, що стоять у проходах, у коридорі, аби тільки не пропустити кадри на великому екрані. Поміж показами документальних фільмів, які презентував кінофестиваль Docudays UA, анімацією з фестивалю «Білоруська весна», короткометражками кінофестивалю «Молодість» знайшовся час, щоб поговорити. Зустріч із режисером–документалістом Олександром Балагурою, екс–киянином, який з 1998 року мешкає в Італії, назвали майстер–класом. Упродовж години він не вчив, як робити документальне кіно, а розповідав про те, що в житті не буває нічого зайвого і що варто формулювати свої бажання.