Україна взяла позику у Світового банку в 86,587 мільйона доларів США на проект «Рівний доступ до якісної освіти», який стартував цього року. Крім того, з держбюджету буде виділено 9, 673 млн. доларів США. Ці гроші буде спрямовано на три основні завдання.
В Україні закрито 5 базових вищих навчальних закладів та 121 філію ВНЗ. Причина — низький рівень освітніх послуг, які надавали ці навчальні заклади. Перевіряючі оцінювали рівень матеріально-технічного забезпечення (наприклад, філії деяких ВНЗ навіть не мали сталих приміщень, в інших — критично не вистачало підручників, не було бібліотеки та виходу в інтернет), рівень підготовки викладацького складу та рівень знань студентів, який визначали з допомогою тестів. З'ясувалося, що найнижчим був рівень освіти у новостворених комерційних ВНЗ, де за гроші «швиденько вчили» і видавали дипломи престижних на сьогодні спеціальностей.
Попри указ Президента, яким Ющенко дав завдання всіляко сприяти книговидавничій та книгорозповсюджувальній сферам, тиск на найповажнішу столичну книгарню «Сайво» не зменшився. Директорка «Сяйва» Марина Довга переконана, що їхню книгарню намагаються закрити, а саме приміщення прибрати до рук для того, щоб відкрити комерційно вигідніші проекти. Така ж ситуація і у «Знання», другої книгарні, розташованої на Хрещатику. Їх намагаються виставити з приміщення через те, що в ньому будуть робити чи то реконструкцію, чи повну перебудову. Книгарні не пропонують іншого приміщення навіть у найдальшому районі столиці.
Чи є в нашій країні якісь молодіжні клуби, за допомогою яких дітей можна було б відірвати від комп'ютера, телевізора, привчити до самостійності та дисципліни, зацікавити спортом та утримати від поганих компаній? Чи є «тусовки», в яких водночас весело і захоплююче, в яких усі рівноправні, але можна чимось виділитися, в яких можна пережити якісь пригоди і не потрапити за це до дитячої кімнати міліції?
Виявляється: така організація — український скаутський рух, що зветься «Пласт», — існує в Україні 94 роки. Її забороняв тоталітарний радянський режим і водночас активно використовував скаутські прийоми у своєму виховному процесі, відкинувши одну, але суттєву деталь — свободу особистості. Піонери трансформували скаутське гасло готовності прийти на допомогу тим, хто потрапив у біду, в «К труду и обороне будь готов!». Патріотизм та любов до своєї країни, яку плекають скаути, у піонерії отримали ознаку шовіністичного неприйняття усього «загниваючого капіталістичного світу». І якщо пластуни носять свою форму кольору хакі з гордістю, то нас, покоління, яке жило в постбрежнєвські часи, червоні галстуки та значки з «Іллічем», салютування до прапора держави, що була на півкроку від розпаду, відверто «напружувало» та нервувало.
Можливо, саме тим, що люди «переїли» викривленого, фальшивого скаутингу, і пояснюється дещо насторожене ставлення до «Пласту» — «совки» і досі асоціюють цю організацію з «махровими націоналістами», а люди проукраїнські та мислячі з Центральної та Східної України (на західній пластунська традиція краще збереглася) побоюються того, що їхню дитину почнуть «фарширувати» ідеологемами.
До складу групи ввійшли представники громадських організацій, відомі вчені та педагоги, а також спеціалісти з Міносвіти та Міністерства у справах сім'ї, молоді і спорту. Головою обрано першого заступника секретаря Ради національної безпеки й оборони Василя Крутова.
Останнім часом в Україні з'явилися дві книги, головною героїнею яких є леді Ю чи просто Юля (за якою безпомилково можна вгадати екс-Прем'єра Юлію Тимошенко). Йдеться про книгу Юрія Рогози «Убити Юлю» та Марії Матіос «Містер і місіс Ю в країні укрів». Невеличку книгу Матіос видала поважна львівська агенція «Піраміда», Рогози — не менш відоме та успішне харківське видавництво «Фоліо». Схоже, що видавництва, відчуваючи кон'юнктурність моменту, вирішили заробити на цікавості людей до досить закритих та неприродно підгримованих у рекламних роликах політиків.
Андрій Окара — російський політолог і політтехнолог, доцент Російської академії державної служби при президентовi РФ, народився в Україні й тісно співпрацює з нашими полiтиками. Окара добре розуміє як українську, так і російську ментальність, йому близькі настанови геополітики євразійства та філософії неоплатонізму. В Росії Андрія вважають прихильником консервативно-революційних стратегій державного розвитку та одним із провідних фахівців з українського питання. Саме тому з ним було цікаво поговорити про українсько-російські стосунки та їх вірогідні перспективи, пов'язані з нашими виборами-2006.
Автор цього грандіозного проекту під назвою «Пектораль» — заслужений архітектор Едуард Більський.
Містечко буде розташоване в Голосіївському районі, недалеко від Виставки досягнень народного господарства (її збираються перетворити на сучасний виставковий центр), іподрому (який, як обмовився головний архітектор, стане сучасним футбольним полем) та аеропорту Жуляни. Під новобудову виділяють
Україна — земля талановитих винахідників, унікальних програмістів, наші люди вміють і овочі вирощувати, і космічну техніку проектувати. Проте чомусь на світовому ринку нових технологій ми пасемо задніх. Чи легко зареєструвати свій винахід, кого в нашій державі це може зацікавити та чи правда, що в Україні почали охороняти інтелектуальну власність — про все це ми вирішили розпитати голову Держдепартаменту інтелектуальної власності Миколу Васильовича Паладія.
Боротьба за будинок по вулиці Володимирській між Академією наук України й Київською міськрадою та міською адміністрацією триває вже більше 10 років. Схоже, київська влада не може погодитися з тим, що в центрі Києва розташована неприбуткова наукова установа, яка і грошей у міський бюджет не вносить, і «на лапу» місцевому начальству не дає.
