Україні пощастило мати кардіохірурга, якого шанує світова медична спільнота. Директора Науково–практичного медичного центру дитячої кардіології і кардіохірургії, доктора медичних наук Іллю Ємця недарма називають лікарем із золотими руками і серцем. Про це найкраще могли б розповісти батьки діточок, яких лікар буквально повернув з того світу. Утім мало хто знає, що людина, яка кожен другий день за рік проводить в операційній, могла і не потрапити в медицину. Якби доля повернула інакше, Ілля Миколайович сидів би в оркестровій ямі або вів щоденник орнітолога...

Сьогодні, у Міжнародний день довкілля, світова спільнота вкотре згадає про жахливий стан рідної планети. Науковці і політики казатимуть, що сучасним гомо сапієнс треба якось очищувати забруднене повітря й токсичні грунти, відроджувати мертві водойми, «латати» озонові дірки і вчити нащадків берегти природу. А в Україні, яка понад 20 років тому пережила вибух «зірки на ймення Полин», обговорюватимуть ще й питання радіаційної безпеки території.

Сьогодні українським лікарям живеться набагато важче, ніж за радянських часів. І нехай півстоліття тому люди в білих халатах не могли і мріяти про сучасну діагностичну техніку та генну інженерію, але тоді слово «лікар» звучало гордо. І пацієнти, і держава з повагою ставилися до своїх янголів–охоронців. З роками це кудись поділося. «Айболитів», які поспішають на допомогу хворим, тепер безкарно б’ють п’яні молодики. Лікарі та медсестри заражаються на роботі ВІЛ–інфекцією, гепатитом, туберкульозом, але не отримують від держави компенсації за втрату здоров’я. Щоб змінити стуацію на краще, лікарі вирішили об’єднались у Всеукраїнську громадську організацію «Український медичний союз». Першим кроком організації стала розробка законопроекту «Про соціальний захист медичних та фармацевтичних працівників, працівників галузі охорони здоров’я». Бо вже наболіло...

Всесвітня організація охорони здоров’я спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) звернулася до влади України із закликом довести до кінця вакцинацію проти кору та краснухи. Директор Європейського бюро ВООЗ Марк Данзон укотре наголосив, що індійська вакцина є безпечною, а смерть українського школяра після щеплення не пов’язана з імунізацією. Пан Данзон аргументує свої слова тим, що симптоми, які проявлялися у дитини, не збігаються з описом побічних ефектів у інструкції до вакцини. «Немає більш ефективного механізму, ніж імунізація, для покращення здоров’я населення», — переконаний він. А у випадку відмови від щеплення, каже, наших співвітчизників очікує епідемія кору і краснухи.

Звідки у людей беруться хвороби? Чому одні з нас щасливо доживають до старості, не випивши жодної таблетки, а інші регулярно навідуються до аптеки? Чому патогенні віруси когось обминають п’ятою дорогою, а по комусь б’ють без упину? Ці питання непокоїли людей завжди. Первісні люди вбачали у своїх недугах волю богів, давні греки пов’язували захворювання з особливостями темпераменту, а сучасна медицина вважала головними чинниками хвороб спадковість, погані звички, забрудненість довкілля і недосконалу систему медичної допомоги. Утім багаторічні спостереження, ініційовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я, засвідчують: наше здоров’я безпосередньо залежить від психологічної атмосфери, яка панує в сім’ї. Якщо любові немає, будуть хвороби...

У ситуації, яка склалася навколо щеплень проти кору і краснухи (які ще називають «какою» — від скорочення КК), пересічним українцям розібратися дуже не просто. Те, що МОЗ призупинив масову вакцинацію, ще не означає повну відмову від грандіозного задуму. Цілком можливо, що через місяць–другий, коли скандал ущухне, «недоколотих» молодих людей запросять до медкабінетів, щоб ввести у перепліччя індійський препарат. Чи буде це безпечним для здоров’я українців?

Національна кампанія вакцинації проти кору та краснухи, яка вже встигла охопити понад 72 тисячі українських хлопців та дівчат, перебуває під загрозою. Причина — смертельний випадок, який трапився цього вівторка у Краматорську, що на Донеччині, та госпіталізація 18 школярів Краматорська, які відчули себе зле після планових уколів у передпліччя.

Сьогодні, у третю п’ятницю травня, Україна відзначає День обсерваторії — установи, без якої було б неможливо ані почитати прогноз погоди, ані погортати кліматичну карту областей, ані побудувати надійний міст, ані визначити хронічну токсичність річкової води. У далекому 1855 році метеорологічна обсерваторія Київського університету відкрилася, щоб вести регулярні спостереження за станом повітря, хмар, кількістю опадів та мінімумом температури вночі. За 153 роки, які минули відтоді, обсерваторія значно розширила коло своїх досліджень. Сьогодні до її складу входять сім відділів: від метеорології до радіаційно­екологічного контролю. Чим займаються працівники обсерваторії? Хто такі спостережники і що вони роблять із променевими «стрілялками»? У яких українських містах найчистіше повітря? Про це та багато іншого «УМ» розповідав Олександр Косовець — спеціаліст, який майже 20 років очолює Центральну геофізичну обсерваторію МНС України, найстарішу методичну організацію гідрометслужби України.

Експерти б’ють на сполох — в Україні мільйони підлітків вживають ліки не за призначенням і цим вкорочують собі віку. У першу чергу йдеться про сумнозвісний трамадол та інші препарати, які зазвичай виписують важкохворим для зняття больового синдрому. Окрім того, сучасні хлопці й дівчата видобувають «ширку» з ліків, які виписують без рецепта. Молоді добре відомий специфічний ефект окремих мікстур від кашлю (випив три пляшечки — і колотися не треба) та пігулок від застуди (додав нехитрих реактивів — і маєш «кайфовий» розчин для ін’єкції). Про те, чому заборонені ліки вільно розповсюджуються серед молоді, чим закінчується для підлітків зловживання такими препаратами і як можна виправити ситуацію, журналістам розповідали представники МОЗ, МВС та служби в справах неповнолітніх, благодійних та громадських організацій.

Після розлучення з дружиною одесит Олександр Матвійчук самотужки виховував доньку Аліну. Упродовж шести років дівчинкою опікувався тільки батько. Ірина — мама дитини — жила в цей час у своєї матері, цілими днями була на роботі й дуже рідко провідувала Аліну. За шість років Ірина, за її власними свідченнями в суді, витратила на доньку аж цілих... 150 доларів! Учителі Аліни бачили її маму тричі, тоді як батько щодня забирав малу зі школи. Назвати жінку гарною матір’ю не повертався язик ні в кого, хто знав цю родину. Але з якогось дива жінка вирішила відсудити доньку, коли тій виповнилося 8 років. Одеський суд всупереч бажанню дівчинки вирішив забрати малу в тата і передати на виховання мамі. Обурений батько шукає правди...