Мікроавтобус повільно пробирається вгору звивистою та розмитою карпатською дорогою. «Цей центр створено для ведмедів, а не для туристів, — пояснює фахівець прес–служби Національного природного парку «Синевир» Марія Шетеля. — Тому про асфальтовану дорогу наразі не йдеться. Тим більше що напіввільні умови утримання клишоногих тут максимально наближені до їхнього природного середовища». Уже за кілька хвилин переконуємося у правоті цих слів: на галявині посеред струнких смерек та щедрих плантацій чорниці і малини розкинувся ведмежий притулок. Територію центру хоча й огороджено на площі у 12 гектарів, але ведмеді почуваються тут украй вільно. З тісними клітками, у яких вони перебували ще донедавна, розважаючи відвідувачів придорожніх ресторанів, звісно ж, не порівняти. На відміну від важкого минулого, яке довелося пережити цим тваринам, тут їм гарантований великий простір, санітарне, ветеринарне і харчове забезпечення.