Марк Шимановський — кандидат педагогічних наук, науковий співробітник Інституту проблем виховання АПН України, проводить експеримент із розвитку інтелектуальних здібностей дітей і водночас є практикуючим педагогом — викладає у столичному Голосіївському ліцеї історію та право. Тренує команди з інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?» та «Розумовський». Саме Марк Мусійович готував ліцеїста Олександра Вєтчінова, який переміг у телегрі «Найрозумніший».

Уже майже десять років під грифом Міністерства освіти виходять підручники English through Communication («Англійська через спілкування»), написані авторським колективом під керівництвом професора Київського лінгвістичного університету Надії Скляренко. Навчаючись за цим підручником, діти не просто читають і перекладають тексти та вчать правила граматики. Вони також тренуються говорити англійською, розігрують на уроках різні сценки та ситуації, що можуть виникнути в людини, яка опиняється в англомовній країні.

Чотири місяці триває політична криза в Бельгії, яка може призвести до розпаду країни на дві окремі держави. Такий кінець королівства політологи прогнозували вже давно. Головною причиною конфлікту, що розриває країну, є її двомовність і двокультурність. Північ Бельгії заселяють фламандці, які говорять нідерландською мовою, а південь — франкомовні валлони. Обидві мови — нідерландська і французька — мають статус державних. Конфлікт між двома громадами на мовному ґрунті триває з самого початку заснування королівства в 1830 році, і, як бачимо, нейтралізувати його так і не вдалося.

Якось після «круглого столу», на якому чиновники Міносвіти обговорювали престижність професії вчителя та його велику відповідальність перед суспільством, я запитала студенток Педінституту ім. Драгоманова, в приміщенні якого все це урочисте обговорення і відбувалося: «Дівчата, а чи підете працювати учителями?» Студентки спочатку знітилися, а потім зізналися: хіба у крайньому випадку, якщо не знайдеться іншої роботи.
Багато хто погодиться з цими студентками — у столиці 200 доларів на місяць (середня зарплата вчителя ) є просто сміховинною. Навіть двірникам пропонують на третину більше. Тим часом в інших країнах, наприклад в Японії, стати вчителем може лише кращий з кращих. Професія є престижною. І не лише через цілком достойний рівень оплати, а й завдяки давній традиції, коли Вчителя, сенсея, вважають найдостойнішою людиною — як батьків.

Знавці освітнього ринку України стверджують: для того, щоб «поступити» свою дитину до престижного вузу, батькам так чи інакше доведеться викладати гроші. І йдеться не про банальні хабарі, і навіть не про наймання репетиторів, а про узаконений вузівський бізнес — підготовку до «абітури». Законодавство, попри задекларовану безкоштовну освіту, дозволяє знімати плату за додаткові навчальні послуги, зокрема, і за факультети довузівської підготовки (ФДП у народі — «підготовчі курси»). У виграші від цього практично всі: вуз та викладачі заробляють додаткову «копійку», майбутні абітурієнти «підтягуються» до потрібного для вступу до вузу рівня, а також отримують критерії, за якими їх будуть наступного літа оцінювати вже як абітурієнтів.
Переважна більшість підготовчих курсів розрахована на одинадцятикласників або на тих, хто «провалився» на вступних екзаменах цього року.

Ісак Аркадійович Кушнір — викладач майже з 50–річним стажем. Заслужений учитель України, двічі соросівський учитель, автор близько 50 книжок та понад сотні наукових статей. Стверджує, що його учні знають математику краще за багатьох шкільних учителів. На книгах–посібниках Кушніра немає штампа Міністерства освіти, проте їх моментально розкуповують.

Нещодавно в Державному університеті інформаційно–комунікаційних технологій 700 першокурсників урочисто прийняли до лав студентства, вручивши їм символічний ключ до знань та студентський квиток. Щоб стати студентами ДУІКТ, вони пройшли серйозний відбір, адже конкурс на найпрестижніші факультети становив до 10 осіб на місце.

Нещодавно Рада економічних і соціальних досліджень оприлюднила результати опитування, згідно з яким діти відчувають стрес за 3—6 місяців до початку занять та ще кілька місяців після того, як переступили поріг школи. Адже не всі з прописних істин, очевидних для дорослих, може зрозуміти шестирічна дитина. Що означає «гарно себе поводити» — піднімати руку та намагатися відповісти на всі запитання вчительки чи, навпаки, сидіти тихенько і не заважати проводити урок? Незрозумілість вимог та тривожність батьків можуть бути причиною стресу «першачків». Як цього уникнути — радять психологи.

Традиційна серпнева конференція педагогічних працівників Київської області, що вiдбулася у Будинку культури Київського політехнічного інституту, тематично складалася з двох частин — ділової та урочисто-привітальної.
Під час першої частини на розгляд учасників (серед яких були голови районних державних адміністрацій, начальники районних, міських відділів освіти, керівники закладів освіти, заслужені вчителі) заступники голови Київської обласної державної адміністрації Віри Ульянченко представили Програму розвитку освіти Київщини на 2008—2012 роки. Мета Програми — забезпечення якісної та доступної освіти для всіх дітей області.

Не встигли, як-то кажуть, й озирнутися, а на календарі — фактично кiнець серпня. Тобто відкривається сезон спустошення батьківських гаманців, адже потрібно зібрати дитину до школи. У яку ж суму обійдуться всі ці покупки? Чи кожна середньостатистична родина з сьогоднішніми цінами здатна гідно «обмундирувати» дитину в школу? Отож кореспондент «УМ» вирішила це з'ясувати і вирушила на столичні шкільні базари.