Цей процес можна без перебільшень назвати процесом століття — важко відшукати аналоги у новітній (і не тільки) історії України. Хоча поки що важко передбачити, яким буде рішення суду. Адвокати одного з підозрюваних, Дмитра Реви, порушують справу паралельно — про бездіяльність органів прокуратури, які начебто без жодних доказів пред’явили звинувачення ні в чому не винній людині.

Задум у молодої команди «кіношників» амбітний — створити перший в Україні художній фільм про Голодомор. А поки що — це «короткометражка» «Червоне намисто», теж перша в Україні, зі скромним бюджетом у 55 тисяч гривень (утім і цієї суми повністю ще немає). Місцем зйомок, які щойно розпочалися, стало село Рудька у Царичанському районі Дніпропетровщини. В основу фільму покладено реальні спогади 87–річної уродженки Кіровоградщини Антоніни, чий голос звучатиме за кадром. У 1932–му жінці виповнилося сім років. І її роль у стрічці гратиме також маленька дівчинка — 10–річна Маргарита Заяць.

Кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету Іван Патриляк презентував у Дніпропетровську дві свої книги — «Встань і борись! Слухай і вір!» та «Перемога або смерть» (видавництво «Часопис»), присвячені українському повстанському руху 1939—1960 років. При цьому науковець звернув увагу, що саме місто на Дніпрі було центром Південно–Східного краю Організації українських націоналістів, крайовий виконавчий орган якої тут з’явився ще в 1941 році з відходом радянських військ і перед приходом німецьких.

Його незаперечно знають в усіх дніпропетровських судах, з яких Володимир Заїченко буквально не вилазить упродовж уже понад добрих п’ятнадцять років. З іншого боку, дехто його вважає диваком. Бо спробуйте ще знайти людину, яка б стільки часу ходила до судів, як на роботу. Проте сам Володимир Георгійович пояснює свій спосіб життя прагматично: «Я судову систему досліджую, бо вона є органічною частиною нашого суспільства». Хоча, як він зізнається, дійшов до цього не від доброго життя.

Дніпропетровщину сколихнула звістка про затримання Олега Плачкова. Проте у прес–службах обласних структур СБУ, прокуратури та міліції на дзвінки «УМ» дружно відповіли, що цю інформацію не коментують. Водночас інтернет–простір уже заполонили численні розповіді про діяння Плачкова, в яких ідеться і про начебто хабар у сумі 11 тисяч доларів, і про знайдені в оселі високопоставленого міліціянта ще 150 тис. «зелених», а також кілька одиниць вогнепальної зброї, золото. Але поки що все це — неофіційна iнформацiя.

«Кат, що виринув із пекла» — так називалася стаття у газеті «Вечірні Черкаси», що побачила світ ще 10 грудня 2003 року. Її підзаголовок — «Розшукуваного Інтерполом ката упізнав офіцер Черкаського СІЗО» — морозу по шкірі додавав ще більше. Йшлося у тій публікації про Андрія Жуковського, одного з синів доволі відомого черкаського медика, нині вже покійного. А висновок авторки статті на двозначність не претендував: «У Черкасах на лаву підсудних він потрапив, маючи за плечима страшний багаж, кривавий слід від якого тягнеться чи не від краю землі — засніженої тундри, а також перебуваючи у розшуку Інтерполу… Він готовий був убивати й далі, бо нічого іншого не вмів робити».

На лаві підсудних у цій гучній кримінальній справі, що слухається в Індустріальному районному суді Дніпропетровська під головуванням судді Вікторії Ігнатенко, четверо молодих людей — донедавна старший викладач кафедри політології Дніпропетровського Національного університету Віктор Сукачов, асистент iз цієї ж кафедри Віталій Федоряк, а також Лев Просвірнін та Дмитро Рева.

Село Запорізьке, що в Софіївському районі, нині перебуває в шоці. Минулої п’ятниці тут знайшли вбитими 48–річного місцевого фермера Віктора Давиденка з дружиною. Подружжя мешкало у крайній хаті на околиці села, а їхня 24–річна донька працює у Дніпропетровську.

До Долинського району на Кіровоградщині, куди мене журналістська доля закидала неодноразово, цього разу я, без перебільшення, їхав, як до зони бойових дій. Адже ще не вивітрилися з пам’яті місцевих жителів не такі вже й давні події, коли за землю–годувальницю у тутешньому селі Гурівці один фермер застрелив другого... Отож земельна тема тут особливо болюча. І навіть із плином років конфлікти не згасають.

Рідня 34–річного Лева Просвірніна, одного зі звинувачених у здійсненні дніпропетровських терористичних актів у квітні нинішнього року, з позавчорашнього дня оголосила голодування. Однією з причин стала чергова відмова матері притягнутого до кримінальної відповідальності поспілкуватися із сином, з яким вона не бачилася вже 5 місяців.