Хліб від Лесі — як гостинець від зайця
Якщо обов’язок посадової служби чи вітри мандрів заносять когось в Осмолоду — найвіддаленіше гірське село Рожнятівщини, то друзі й знайомі зазвичай просять привезти від тамтешнього зайця хоча б один пшеничний буханець. Слава випеченого на дровах осмолодського хліба ручної роботи сягнула не тільки Івано–Франківська, мешканці якого в ажіотажі мало не зім’яли «легковик», що привіз на місцевий базар сонячні хлібини за сотню кілометрів від місця їхнього випікання. Коли на постій до пані Лесі попросилися польські туристи, то не на запропоновані господинею шинку й ковбаси накинулися зголоднілі підкорювачі вершин — за обидві щоки наминали свіжоспечений хліб. Окрім захопленого «бардзо смачно», закордонні гості стверджували, що нічого подібного в житті не їли. Годі порівнювати з тим, що продають у їхніх маркетах, і з тим, що продають у наших. Проте, не хлібом єдиним, навіть таким розхваленим, дивує подорожніх горянка Леся Шутка.