Кілька сотень молодих людей повільно йдуть вулицею. За спинами несуть «вузлики з пожитками»: у кого маленькі, обережно зав'язані, у кого більші — з чоботами, що звисають, та шкарпетками. Був сонячний день. Досить тепло. Тиша, і лише іноді чутно перешіптування серед завмерлих перехожих. «Ви куди?» — хтось запитав хлопця з вузликом у руках. «Мігруємо! Всі йдуть, і я йду!» — сказавши це, він пішов далі. Та вже за десять хвилин диваки зникли: прийшовши нізвідки, повернулися туди ж! «Спочатку нерозуміння, потім здивування, і нарешті якийсь переляк», — розповідає Тетяна, випадковий свідок того дійства. — Не маю ні найменшого уявлення, хто ті люди і куди вони йшли, але виглядало це щонайменше ефектно!».

Напевно, жоден лікар на світі не зможе пояснити, де і чому люди підхоплюють вірус екстріму. Що для цього потрібно — спадкова вразливість чи особлива конструкція мозку? Громадянам звичайним, людям, екологічно «чистим» від зашкалювання адреналіну, цієї «кухні», очевидно, не зрозуміти. Однак спробувати можна. Чи принаймні з роззявленим ротом подивитися, як відчайдухи, балансуючи почасти на межі життя і смерті, виконують свої карколомні трюки. Ще можна їх по-банальному запитати, про що вони думають, коли, наприклад, летять з гори на дельтаплані (а знизу — ліси, люди-мурахи...), й почути вичерпну відповідь: «Думаю про те, що Я ЛЕЧУ!». Питання ще є?...
Шукати відтепер таких людей стане простіше. Чимало з них щоліта і щозими зустрічатимуться у Карпатах, на Боржавському хребті, між Воловцем і Міжгір'ям — на екстрім-фестивалі Fly-in. Днями це дійство відбулося вперше. Те, як воно проходило, бачила кореспондент «УМ».

Справжнього колекціонера, захопленого своєю справою, сьогодні знайти, напевно, досить важко. Але такі є. Знайомтеся: один із них — Михайло Гайдук із Київщини. Сам він людина військова (як кажуть: із суворим гартом), однак це не завадило йому присвятити своє життя незвичайному захопленню. Пан Михайло каже, що завжди хотілося не просто збирати щось нове, а вивчити за допомогою колекційних екземплярів історію нашої країни, всієї землі. Наприклад, знання з географії та історії він здобув саме за допомогою колекції монет і паперових грошей.