Чергова спроба команди Віктора Януковича зібрати в центрі столиці бодай трохи чисельний натовп на підтримку свого кандидата знову завершилася провалом. У суботу на Європейській площі, де тиждень тому Віктор Ющенко та кілька українських виконавців зібрали багатотисячний натовп, знову було порожньо. Звісно, можна припустити, що масовості заходу перешкодила холодна й волога погода чи паралельні заходи, що проводилися в рамках святкування 70-річчя столичного статусу Києва, або ж і перше, і друге одразу. Але факт залишається фактом: головною причиною жалюгідної явки на агітаційні заходи за кандидата від влади є тотальна нелюбов киян до Януковича. У результаті (вельми невтішному для штабу великого Я.) на Європейській площі не було й п’яти тисяч бажаючих послухати Йосипа Кобзона, Наталку Корольову, Надію Бабкіну та інших «зіркових» гастролерів із сусідньої держави. Молодь не дуже вабили навіть «шарові» шарфики «Вибір-2004», якими можна було принаймні закутати шию в холодну погоду.

Інформація про те, що першокурсник економічного факультету Прикарпатського університету Дмитро Романюк, який влучним кидком поклав Прем'єра на асфальт, є сином декана того ж таки ВНЗ, яка промайнула в телевізійних сюжетах про падіння Віктора Януковича внаслідок ураження курячим яйцем, для багатьох телеглядачів стала підтвердженням підозр щодо театральності всієї цієї комедії. Проте, згідно з даними, які зібрав про Романюка-молодшого сайт «Майдан», ніхто з його знайомих не вірить у те, що Дмитро міг продатися чи свідомо взяти участь у провокації. Друзі та знайомі студента запевняють, що він — дуже порядний та вихований хлопець, досить спокійний і не схильний до емоційних вчинків. Дмитро ніколи не належав до жодної із діючих у місті політичних організацій і взагалі в політичній активності помічений не був, проте за переконаннями є щирим прихильником Віктора Ющенка.

Луганський апеляційний суд під головуванням Галини Канигіної почав розгляд справи щодо вбивства головного редактора телекомпанії «Тор» (Слов'янськ, Донецької області) Ігоря Александрова 3 вересня. Тоді відбулися попередні слухання. Суду була представлена справа з дев'ятьма епізодами, по яких проходило 11 підозрюваних. Ще тоді дружина загиблого журналіста Людмила висловлювала здивування щодо перенесення засідань до Луганська — адже 80 відсотків свідків перебувають у Слов'янську та Краматорську.

Скандал, пов'язаний із затриманням вишгородського мера Олександра Кімлача, набирає все більших обертів. Ця новина потрапила в інформаційні випуски телеканалів, поштові скриньки яких часто отримують «темники»: сюжети «Інтера» та Першого Національного («в миру» — УТ-1) про скандал у Вишгороді були фактично ідентичними. Сумлінні виконавці вказівок «темникописців» демонстрували однакові синхрони заступника керівника МВС Михайла Маніна та обурених вишгородців, не залишаючи сумнівів у тому, що за цією «важливою та актуальною» темою криються «чиїсь» політичні інтереси.

Стан здоров’я Вiктора Ющенка покращується з кожним днем. Як повідомила журналістам прес-секретар опозиційного кандидата в президенти Iрина Геращенко, В.Ю. почувається вже значно краще, працює i при цьому продовжує амбулаторне лікування. Зрештою, всі, хто цими днями зустрічається з Віктором Андрійовичем, який поточний тиждень працював у Києві, констатують: лідер «Сили народу» виглядає набагато краще. У моральному ж плані зламати Ющенка не вдасться нікому. «Він упевнений у своїй перемозі, — запевнила представників преси Геращенко, підкресливши, що народний кандидат «по-філософськи ставиться до цієї жахливої історії i не живе негативом».

Позавчора ввечері працівники УБОЗу (принаймні так вони себе назвали) вдерлися зі зброєю у приміщення Вишгородської міської ради, що на Київщині, затримали мера Володимира Кімлача та його заступника і відвезли їх у невідомому напрямку. Як розповів учора з парламентської трибуни народний депутат Євген Жовтяк (він є довіреною особою кандидата у президенти Віктора Ющенка на Київщині), люди в масках шукали гроші, які нібито передали міському голові як хабар. «Вони навіть зламали сейф у кабінеті мера, але грошей, звичайно, там не знайшли», — додає Жовтяк.

Як не старається влада підвищити рейтинг свого кандидата, промиваючи за допомогою телебачення й підконтрольної Банковій преси мізки електорату безперервним потоком повідомлень про ідеальність, працьовитість та турботу про народ Віктора Януковича, нічого з того не виходить. І, ніби насміхаючись із керівника виборчого штабу провладного «Я.» Сергія Тигіпка (він, нагадаємо, ще у серпні обіцяв, що вересневий рейтинг Прем'єра не лише дожене, а й переросте Ющенків показник), соціологічні дослідження свідчать про зовсім протилежну тенденцію. Згідно з даними наймасштабнішого з усіх досі проведених опитувань, у якому взяли участь 6 тисяч респондентів, у другому турі за Віктора Ющенка готові проголосувати 40,9 відсотка опитаних. Тоді як показник Віктора Януковича становить 31,8 відсотка.

Якщо попередні місяці були своєрідною «розминкою», то період від 60 днів до дати виборів і ближче можна назвати початком загострення різноманітних процесів, пов'язаних із проведенням в Україні «великих перегонів». З фактів порушення на виборах і Конституції, й іншого законодавства можна було б складати багатотомники. Але оскільки наше суспільство за останні роки призвичаїлося навіть до кричущих виявів антидемократичного «безпредєлу» і все це діється в умовах не стерильної правової держави, а реальної замурзаної України, де, до того ж, усі зайняті в доленосних колізіях, ідучи назустріч 31 жовтня, то вгору глянути особливо й ніколи. І перекоси виборчої кампанії, хоч би якими вони були, сприймаються як даність, котрої нібито ну ніяк не уникнути. Такі вже «умови воєнного часу».
Прояви національної виборчої специфіки-2004 явно відмінні від особливостей попередніх електоральних кампаній — різноманітніші, грубіші, серйозніші, однак ідуть «по наростаючій», тому здаються банальними й очікуваними. І лише якась Ханне Северінсен може адекватно цивілізованим стандартам оцінити застосування в Україні владного адмінресурсу та «довгограючих» політтехнологічних комбінацій, ігнорування відповідними контролюючими установами багатьох норм законодавства та інформаційну блокаду опозиції, неспроможність цієї опозиції добитися сатисфакції через суд. У нас же — вибори, від яких так багато залежить.

Черговий наїзд, спрямований проти одного з лідерів передвиборчої коаліції «Сили народу» Юлії Тимошенко, вилився в оголошення «леді Ю» в міжнародний розшук. Таке рішення днями виніс... усього лише Московський військовий гарнізонний суд, щоправда, за клопотанням Головної військової прокуратури РФ. Остання так і не дочекалась появи пані Юлі у Москві, де їй планували виголосити обвинувачення нібито в дачі хабарів російським військовим чинам, ще коли Тимошенко очолювала корпорацію «Єдині енергетичні системи України». Тепер російські «силовики» збираються шукати одного з лідерів української опозиції через Інтерпол.

Керівник виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Януковича Сергій Тигіпко називає передчасними обвинувачення влади у спробі замаху на Віктора Ющенка, зазначивши, що «з точки зору політтехнології більше від цього втрачає саме влада». Також Тигіпко вкотре підкреслив, що за останніми даними соцопитувань різниця в рейтингах двох кандидатів у президенти складає «лише» 4,5% на користь Ющенка.