Учора в Міністерстві будівництва та архітектури яблуку було ніде впасти. На заанонсовану прес-конференцію міністра Павла Качура з приводу скандалу по «елітній» будівельній «піраміді» зібралося дуже багато журналістів. Мінбуд хоч і має опосередковане відношення до скандалу, але саме від нього хотілося почути, як розв'язати проблему, і що треба зробити, аби в майбутньому не попастися на подібний «гачок». До того ж у це відомство звернулися обмануті інвестори, які просять внести зміни до законодавства, аби надалі унеможливити подібні афери. І публічну відповідь вони хочуть почути уже за тиждень.

Газета «Сегодня», яка днями відзначилася передруком скандальних карикатурних зображень пророка Мухаммеда, публічно принесла свої вибачення мусульманам. «Редакція нашої газети висловлює жаль з приводу того, що наші дії могли викликати невдоволення з боку віруючих, і, підтверджуючи свою глибоку повагу до ісламу та його традицій, приносить вибачення тим людям, чиї релігійні почуття ми мимоволі зачепили», — йдеться у вчорашній редакційній заяві газети. Однак журналісти зазначають, що «їхні читачі мали право знати, через що розгорівся конфлікт навколо публікації карикатур у європейській пресі».

Про справжню релігійну війну між мусульманським світом та Європою, яку спричинили карикатурні зображення пророка Мухаммеда, надруковані у данській газеті «Юландс постен», «УМ» докладно писала у минулих номерах. Християнський світ не на жарт переляканий агресією ображених мусульман (за їхніми релігійними канонами, будь-яке зображення пророка заборонене) — напруження не спадає. Тим часом, поки європейські посольства палають у мусульманських країнах, десятки тисяч гостей пакують валізи й виїжджають на батьківщину з неспокійних держав, прем'єр Данії Андерс Фог Расмуссен приносить публічно свої вибачення, а європейці-пацифісти влаштовують мирні акції з плакатами «Пробачте нам», українська преса теж не стоїть осторонь релігійного скандалу. Днями, приміром, газета «Сегодня» надрукувала «ті самі карикатури», через які ображені мусульмани трощать все на своєму шляху.

...Сергію зараз 14 років. Два роки тому він пішов із рідного села неподалік від Вишгорода, що на Київщині, і повертатися «через маму, яка п'є», не збирається. Тепер його домом стала столиця, точніше — вулиця. «Я знаю увесь Київ як п'ять пальців», — каже хлопчик. І я йому вірю. Він за цей час обійшов усе місто власними ногами й знає про нього чимало таємниць — як проходити безкоштовно в метро, наприклад. Де він жив увесь цей час? «Самі знаєте де...» — каже Сергій і опускає очі. «Тільки не на вокзалі! Там небезпечно — можуть побити або ще й гірше...» — розповідає хлопець. Збирав пляшки, люди щось давали поїсти. «Лише Харківський масив! І тільки. Там я жив, — запевняє Сергій, — там спокійно».

На Буковині, батьківщині відомого українського актора та режисера Івана Миколайчука, є красива й зворушлива бувальщина про лебедів. Розповідають місцеві мешканці, що на озеро в селі Чортория Кіцманського району, де народився геній, того ж року, коли Іван Миколайчук помер, прилетіла сила-силенна білих лебедів. Із того часу вони стали тут постійними мешканцями. І буковинці називають їх Івановими.

Скандал навколо миколаївського Чорноморського суднобудівного заводу увійшов у п'ятірку найрезонансніших економічних «розборок» минулого року. І хоча до масштабів популярності «справ» із НЗФ та «Криворіжсталлю» ЧСЗ далеко, державі вже зараз є над чим замислитися. Колись це підприємство було знане у всьому світі — тут спускали на воду потужні авіаносці. Тепер, коли ЧСЗ за безцінь (за оцінками експертів, щонайменше у 27 разів дешевше його вартості) придбали російські інвестори, очевидно, про суднобудівельну славу можна забути. Багато фахівців стверджує, що і про завод — теж. Із початку року на підприємстві, яке перебуває у процедурі банкрутства, через катастрофічні борги відключено воду, адміністративна споруда «відрізана» від світла, вже й без того невеликий колектив не отримує офіційну зарплату, держава — податків. У нинішніх працівників ЧСЗ, народних депутатів є численні факти про те, що унікальне обладнання заводу ріжуть і продають, як металобрухт. Про які кораблі може йтися? Фонд держмайна має намір розірвати угоду купівлі-продажу із власниками холдингу й через суд повернути підприємство у державну власність. Однак інвестори запевняють: завод працює у нормальному режимі, заробітну плату виплачують, замовлення виконують.

У ці дні Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи воiстину працює у надзвичайному режимі. То на вулиці лютує мороз, а у рятувальних підрозділах і в кабінетах міністерства — наче справжня спека. Навіть їдучи на інтерв'ю до «надзвичайного» міністра Віктора Балоги, ми стали свідками цього — на вулиці Борщагівській кілька пожежних авто приборкували вогонь у житловій багатоповерхівці. А вже у приймальні зустріли директора Укргідрометцентру Миколу Кульбіду — оперативні прогнози погоди міністр отримує з перших рук. На жаль, поки що маловтішні — морози відступають неохоче. Тому втиснутися у щільний графік міністра було дуже непросто. Одначе для «України молодої», яку, зізнався Віктор Балога, він здавна передплачує і регулярно читає, міністр з питань надзвичайних ситуацій таки знайшов трішечки часу.

У цьому дитячому будинку немає «совкової» їдальні й «інтернатівських» спалень. Бо навіть і дитячим будинком «Дім милосердя», що відкрився у вересні минулого року на околиці Ужгорода, назвати важко — це справжня велика родина у затишному, гарно оздобленому будинку: на стінах професійні портрети кожної дитини, малюнки, у кімнатах — сучасні завіси та меблі.

На Закарпатті (так уже склалося історично) унікально переплетені різні культури та народності, тут зібрано найкращі зразки мистецтва та науки не тільки самого карпатського регіону та України, а й інших держав. Однак уже хронічно у нашій країні культурні об'єкти — театри, бібліотеки, картинні галереї — перебувають в аварійному стані й потребують негайної допомоги. Закарпатська область — не виняток.

У неділю, 22 січня, карпатські горяни відзначатимуть символічне утворення Закарпатської області. Тоді, у 1946 році, Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ про введення на території Закарпаття законодавства Української Радянської Соціалістичної Республіки.