Минуло чотири місяці з часу відкриття одного з найбільших центрів сучасного мистецтва у східній Європі. Нагадаємо, торік, 16 вересня, презентацію PinchukArtCentre та першої виставки «Новий простір» супроводжував незапланований «спецефект» у вигляді займання сценічних декорацій. Служби PinchukArtCentre стверджують, що першу виставку відвідало більш як тридцять п'ять тисяч осіб. У створенні такого ажіотажу навколо центру не в останню чергу варто дякувати засобам масової інформації, які надали події безпрецедентного значення і ваги. Медійний маховик мав такий потужний поштовх, що його цілком вистачить іще принаймні на кілька чергових змін експозиції Центру, а українські видання за інерцією надаватимуть свої шпальти під екзальтовані журналістські «охи» з «ахами». Тож, очевидно, маркетингові служби галереї зробили цілком логічний висновок, що з вітчизняними журналістами панькатися годі. Краще запрограмувати їхні газетярські потуги не на змалювання естетського релаксу екзотичних західних митців та вітчизняного мистецького й політичного бомонду, а на тлумачення «маленьким» українцям ролі та значення сучАрту.

Із цього села на Сибір та в інші «места не столь отдаленные» було вивезено мешканців 30 хат, 46 чоловік заарештовано і засуджено. Сьогодні із репресованих боголюбців залишилося лише кілька чоловік. Одна з них — ця невеличкого зросту жіночка, яка вже розміняла дев'ятий десяток. Лідія Іванівна Граділь — чудовий оповідач. Її пам'ять зберегла такі деталі дитинства та юності, що дивуєшся, як усе те можна було запам'ятати, не кажучи вже про прізвища та імена односельчан, бойових друзів. Вона бачила Пілсудського і владику Полікарпа (Полікарп Сікорський у роки війни був владикою УАПЦ), читала біля насипаної коло Боголюбської церкви символічної могили борцям за волю України вірші, які й досі ще пам'ятає. Вона просила вчителя, щоб дозволив прочитати «Розриту могилу» Шевченка, але Сергій Павлович Філіпов, син поміщика зі Сходу України, який утік на Західну Україну від радянських порядків, дав їй зовсім інший вірш невідомого автора. В українських строях учні декламували біля могили українську поезію. Це був 1941 рік. Від тієї могили пізніше й сліду не залишиться — прийдуть знову совєти і тракторами зрівняють її з землею. Боголюбським дітям пощастило не лише з учителем, а й зi священиком: із 1927 по 1939 рік у селі правив отець Йосип Василів. Він читав дітям Закон Божий, але встигав, окрім усього, ще стільки розповісти цікавого з історії України, що діти після четвертого класу, які йшли вчитися до Луцька, відразу йшли у шостий, пропустивши п'ятий клас. Святий отець разом з учителями примножував той український дух, який завжди був присутній у селі Богом любимим, і саме за цей дух його мешканці жорстоко поплатяться понівеченими долями, винищеними цілими родинами...

Певно, некомфортно на небесах Василю Симоненку від того, як черкащани «шанують» його пам'ять: у місті демонтували пам'ятник поетові, що його навесні урочисто встановили на Хрещатику, навпроти редакції газети «Черкаський край», де свого часу той працював. Причиною знесення гіпсової скульптури стало те, що обласна спілка архітекторів визнала творіння антихудожнім. Натомiсть на створення пам'ятника Симоненку та на облаштування площі, на якій він мав стояти, з 2004 року вже витрачено 681 тисячу гривень.

Якщо й існують люди, народжені у сорочці, то це, певно, житель волинського Горохова Василь Терновик. Два роки тому з ним сталася неймовірна і страшна пригода — він, електрик за фахом, витримав удар у 10 тисяч вольт. Однак доля була ласкава до чоловіка — Василь не тільки вижив, а й врятувався від каліцтва: лікарі змогли врятувати його пошкоджені ноги. Цікавим у цій історії є і той факт, що страшну аварію, в яку потрапив Василь, за кілька місяців перед тим передбачила народна віщунка. Тоді ж вона напророкувала молодому чоловіку не тільки щасливе закінчення каліцтва, а й... народження сина. І все збулось!

У четвер на розі Олександровського проспекту і вулиці Успенської облцентру постав перший на півдні України пам'ятник великому письменникові і мислителеві Івановi Франку. В урочистій церемонії взяли участь письменник Дмитро Павличко, в.о. міського голови Одеси Анатолій Ворохаєв, інші представники влади і громадськості. Як наголосив глава облдержадміністрації Іван Плачков, «про геніального поета Івана Франка одеситам нагадують однойменна вулиця і міська бібліотека, названа на його честь». Франко бував у причорноморському місті на схилі віку, лікувався від паралічу рук на курорті Куяльник. До речі, за свідченням очевидців, уже через тиждень після початку процедур на «болотах Ланжерона» зміг ворушити пальцями лівої руки. Іван Франко жив у місцевому готелі «Версаль», на вул. Грецькій, 42. На жаль, через пізнішу забудову поряд із будинком, де бував поет, встановити монумент не вдалося.

У Черкасах набирає обертів скандал, пов'язаний зі встановленням на вулиці Хрещатик пам'ятника Василю Симоненку. Річ у тім, що напередодні виборів, у березні, цей пам'ятник поету з метою піару врочисто відкрив тодішній черкаський міський голова Анатолій Волошин. Між помпезними виступами чиновників, приуроченими більше до виборів, ніж до історичної миті, той пам'ятник навіть освятили. При цьому влада міста клялася, що вже незабаром гіпсову скульптуру буде замінено на бронзову.

«Колекцію» пам'ятників вождю світового пролетаріату у відділі культури Нікопольської міськради вважають такою, що втратила «свою естетичну, ідеологічну та історичну значимість». А тому і винесли доцільність їх існування в місті на загальне обговорення. Щодо трьох з цих шедеврів, то і проблем начебто не повинно бути. Як пояснюють у Нікопольській міськраді, вони, виготовлені свого часу з гіпсу або бетону, фактично зруйнувалися від старості. До того ж пам'ятники розташовані на території нині приватизованих підприємств, господарі яких не переймаються заслугами Ілліча в історії України.

Як писалося ще в темниках зразка 2001 року, Віктор Медведчук — «справжній мужик». Певно, що в цьому він та залишки його есдеківської команди переконані й зараз, коли СДПУ(о) програла фактично все, що можна було програти. Але тепер, коли титул «антикризового менеджера» перейшов до зовсім іншого політика, причому — «кревного» ворога пана Медведчука (ідеться про Віктора Балогу, який «забрав» у свого колишнього «патрона» його вотчину, Закарпаття), тепер, коли цей «антикризовий менеджер-2» взявся перетворювати Банкову з контори «Роги й копита» на фортецю такого Президента, який має зберегти вплив на судьби Вітчизни, лідер есдеків вважає справою принципу втрутитися в перебіг політичних подій. Зализавши рани після поразок на двох виборах і досхочу навідпочивавшись у Монте-Карло, «сiрий кардинал» режиму Кучми, «князь тьми i темникiв» запланував повернення. Якщо не на білому коні, то принаймні на якійсь кобилі постбальзаківського віку.

Із дитинства ми чули, що для зміцнення кісток треба їсти зелень і сир, пити молоко, йогурти й кефір, словом, насичувати організм кальцієм — головним будівельним матеріалом кістяка. Паралельно зi споживанням молочних продуктів або таблеток з мікроелементами терапевти зазвичай рекомендують вживати морепродукти, яєчний жовток та оливкову олію — джерело вітаміну Д, який допомагає клітинам цей самий кальцій засвоювати. Особливо, як стверджують медики, такої «дієти» мусять дотримуватись діти (їхній організм стрімко росте) та люди похилого віку (для профілактики остеопорозу — захворювання, в результаті якого кістки стають тонкими й крихкими, а тому ламаються за першої-ліпшої нагоди). Традиційна медицина розглядала дефіцит кальцію та вітаміну Д як основну причину виникнення переломів при остеопорозі, тому з профілактичною метою літнім людям і дотепер призначають препарати, що містять ці мікроелементи.

«Поганому дівчиську» й вельми непоганій актрисі Ліндсей Лохан зі здоров'ям щастить як утопленику. Тобто трохи більше, звісно, але все одно проблем вистачає. По-перше, кінозірка страждає на астму й геть не може обходитися без медичних препаратів та інгаляторів. По-друге, після різкого схуднення (була у Ліндсей така мулька — гарненьке пухкеньке дівча вирішило, що треба «виглядати відповідно до голлівудських стандартів», і дієтами геть занапастило свою красу) в актриси почалися неабиякі проблеми з системою травлення.