Пропозицію зобов’язати керівників підприємств, установ і організацій Полтавщини «забезпечити вивішування» у своїх вотчинах «червоних прапорів Перемоги» тепер уже «щорічно», до 9 Травня, днями на сесії облради традиційно вніс провідник місцевого осередку Компартії. Однак голова обласної ради, «регіонал» Іван Момот спершу взагалі відмовлявся ставити її на голосування — мовляв, це питання не обговорювалося в комісіях. А потім показав, хто в цьому домі справжній «хазяїн»: більшість депутатів проголосувала проти.

Для 40–річного інваліда другої групи, котрий мешкав у власному будинку на околиці Полтави, знайомство з цим метким земляком, здавалося, стане дарунком долі. Адже останній шукав тимчасового прихистку на короткий термін, а господар зі своєю пенсією, що не сягала навіть 800 гривень, був зовсім не проти бодай невеликого доважку до неї. Тим паче що квартирант одразу брався допомогти обділеному долею чоловіку ще й у вирішенні задавнених проблем. Чи не найпекучішою серед них була необхідність підготувати легковик господаря до технічного огляду. При цьому з’ясувалося, що приятелі нового знайомого працюють саме на станції технічного обслуговування, тож вони «відрихтують» старенькі «Жигулі» восьмої моделі так, що за них можна буде виручити досить пристойну суму.

Активісти полтавського осередку партії «Наша Україна», які позавчора разом із соратниками з інших міст проводили пікети проти підвищення цін, вимагають від влади «припинити спотворення показників інфляції». На їхню думку, уряд мусить підвищити всі соціальні виплати з урахуванням не «намальованого» можновладцями, а реального знецінення наших грошей — щонайменше на 30 відсотків. Ще краще — «нашоукраїнці», які зібралися біля будівлі Полтавської облдержадміністрації, закликали уряд подати у відставку.

У лісах Полтавщини, якими опікується держава, встановлюють спеціальні «протипожежні» відеокамери. Розташовують їх на високих спостережних вежах, де раніше у спекотні дні змушені були стояти, вдивляючись у далину по 12 годин поспіль, самі лісівники. Їм належало помітити найменше задимлення і, щоб не допустити переростання «іскри» у масштабну пожежу, одразу повідомити про небезпеку колегам та вогнеборцям. Удавалося це не завжди. Адже навіть озброєне об’єктивом бінокля людське око не може змагатися iз сучасною технікою.

Як відомо, весняні, себто останні в цьому навчальному році, канікули школярі мали «відгуляти» з 21 по 27 березня. Однак у Полтаві їх вирішили «посунути» фактично на тиждень і влаштувати з 4 по 10 квітня.

Одягнутого лише у футболку та шкарпетки трирічного хлопчика, котрий після 22–ї години стояв на узбіччі завжди наповненої транзитними автівками траси, першою помітила, повертаючись із придорожнього кафе, мешканка села Абазівка, що поблизу Полтави. Тож першим прихистком нічного знайди, який вимовляв лише два слова — «бабай» і «вовк» — стала згадана «кафешка», звідки одразу зателефонували до міліції. Після втручання правоохоронців упізнали хлопчика місцеві медики, котрі неодноразово допомагали маленькому землякові — вихідцеві з неблагополучної родини. Як з’ясувалося, виховували його 22–річна ненька та її сестра. Обидвi ніде не працювали, жили на «інвалідську» та «дитячу» грошову допомогу від держави. От тільки про належний догляд за дитиною нерідко «забували», залишаючи хлопчика вдома голодним і холодним серед сміття та бруду.

Минулої п’ятниці відзначали День Служби безпеки України. Напередодні на центральній вулиці Полтави, біля будинку обласного управління СБУ, з’явилися одразу три сіті–лайти, що нагадували про це професійне свято. Таке прагнення публічності місцевих співробітників зазвичай закритої для стороннього ока, але надважливої державної спецслужби можна було б тільки вітати. Якби не, м’яко кажучи, дивна символіка, обрана полтавським СБУ для згаданого «виходу в люди». Адже «центральною фігурою» зображення на тих рекламних носіях став... російський імперський орел із блискавками в кігтях та лавровим вінком у дзьобі. Саме той, який вгніздився у центрі Полтави на так званому монументі Слави ще на початку ХІХ століття й ось уже 200 років поспіль прославляє перемогу російського царя Петра І у найтрагічнішій для України битві.

Днями під час робочої поїздки до Полтави міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник відвідав два місцеві університети — економіки і торгівлі (донедавна кооперативний інститут) та технічний, який раніше іменувався інженерно–будівельним. Попри те, що пан Дмитро історик за фахом і очолює освітнє міністерство, альма–матер істориків і, власне, освітян краю, що дала світові й Україні Антона Макаренка, Василя Сухомлинського та Григорія Ващенка, він завбачливо оминув. Певно ж, через те, що нинішня влада вважає Педагогічний університет у Полтаві «неблагонадійним», так би мовити, «антитабачним»... Тож під час свого першого міністерського візиту до обласного центру Табачник поїхав до «своїх». Нагадаємо: ректор одного зі згаданих вишів працював «гуманітарним» заступником голови ОДА в часи розвинутого кучмізму з його безмежною «дімократією», а згодом став одним із головних тамтешніх «багнетів» «біло–блакитного» вождя на президентських виборах 2004 року. Інший університетський провідник під час тих же буремних перегонів керував вишем, у якому найжорсткіше «пресували» полтавських студентів, потім із переляку притулився до помаранчевої коаліції в обласній раді у списку соціалістів, а тепер знову повернувся у «рідне» лоно облрадівської фракції Партії регіонів. З такими «перевіреними» кадрами в їхніх «вотчинах» одіозний міністр–українофоб, звісно, почувався найкомфортніше.

Прокинувшись уранці, 70–річний полтавський пенсіонер не побачив біля будинку в центрі міста свого старенького «Запорожця», але спершу сприйняв усе за чийсь невдалий жарт. Бо хто ж, здавалося, спокуситься на крадіжку «горбатого»? Як з’ясувалося, мисливцями за «раритетом» стали двоє неповнолітніх земляків. Після чаркування у 16–річного товариша вони «гуляли» містом майже до другої години ночі — доки не закінчилося спиртне та гроші. Щоб продовжити «банкет», почали приглядатися до автомобілів у дворах багатоповерхівок. Однак викрадати «круту» іномарку з надійною сигналізацією не стали, бо ж небезпечно... Тому зупинилися саме на «Запорожці», який, вважали, можна одразу «сплавити» знайомому приймальнику металобрухту.

Днями звичайна службова поїздка селами Новосанжарського району для в. о. начальника сектору дільничних інспекторів місцевого райвідділу міліції Олександра Замули та помічника дільничного Якова Сергєєва стала «найгарячішою». У селі Мала Перещепина вони помітили на дорозі схвильовану молоду жінку, котра буквально волала про допомогу.