Фестиваль мистецтв «Слобожанський Спас» проводять у містечку Сватовому (на сільськогосподарській півночі Луганщини) уже вшосте, а в статусі міжнародного його порядковий номер — четвертий. Райцентр найсхіднішої області держави самочинно проголосив себе столицею Слобідської України — при тому, що до цієї історичної території відносяться кілька українських регіонів і до десятка районів на прилеглих теренах Російської Федерації. У тому числі такий мегаполіс, як Харків. От тільки Харків не здогадався якось формалізувати свій статус, а сватівчани не посоромилися навіть ввести почесні звання заслуженого та народного артистів Слобожанщини. Звісно, в цьому є велика доза нахабства, але мені таке нахабство подобається. Зрештою, хто проголосив Донецьк столицею Донбасу? І чому представники більш «древніх» Луганська, Бахмата (нині Артемівська) чи того ж Маріуполя боягузливо промовчали? От нехай тепер мовчать Харків із Бєлгородом...

Власну історію ми хіба тільки починаємо пізнавати. І нову, і древню. Хто сказав, що цивілізація на Землі зародилася в Єгипті або Месопотамії (Шумер, Акад, Вавилон)? А що є ознакою цивілізації, скажімо, в долині Нілу? Історики кажуть: піраміди. Мовляв, на якому ступені організації суспільства мали стояти давні єгиптяни, аби при тому рівні техніки зводити такі грандіозні споруди! Хто б сперечався. От тільки коли засновника III династії фараона Джосера 2760 року до н.е. ховали в першій надземній кам'яній домовині, святилище на Мергелевому Пасмі (поблизу сучасного села Степанівка Перевальського району Луганської областi) встигло «розміняти» третє століття.

Уся потужна пропагандистська машина «біло-блакитних» на Луганщині не займалася критикою своїх «помаранчевих» опонентів — вона просто півтора року поспіль, по кілька годин на добу, готувала населення до соціально-економічного апокаліпсису. Тому коли в травні поточного року промисловість краю вперше за багато місяців продемонструвала суттєвий приріст (6,5 відсотка в порівнянні з травнем попереднього року), головні «теоретики» обласної ради сприйняли цей статистичний феномен як особисту образу. Інакше важко пояснити, для чого було радниці голови облради Валентині Татарчук скликати термінову прес-конференцію і півтори години переконувати представників «четвертої влади» в тому, що той незрозумілий приріст — абсолютна випадковість. І намічений на осінь економічний колапс відкладати не стала.

Вибух на шахті «Суходольська-Східна» стався 13 серпня о 8-й ранку на горизонті 700 метрів. У цей час під землею перебував 171 шахтар. Загинуло шестеро гірників; ще сімох із травмами та опіками доправили до опікового центру в Луганську. Уже за годину гірничорятувальники почали піднімати на поверхню живих шахтарів; тіло першого загиблого вони вивезли опівдні. Пошук інших померлих тривав протягом дня. Найстаршому з них 30 років, молодшому — 23.

Правопорушники на Луганщині навчилися шкодити рідній державі не лише на землі й під землею. Співробітники Управління Служби безпеки України в Луганській області викрили махінації, що здійснювалися... під водою! Що доволі складно, враховуючи посушливий клімат і дефіцит водоймищ у степовій зоні. Проте голова однієї селищної ради вкупі з мешканцем Слов'яносербського району області примудрилися понишпорити у бюджетній скарбниці саме в «підводний» спосіб.

Центр громадських зв'язків Управління МВС у Луганській області розповсюдив інформацію про досить нетривіальну кримінальну справу, якою займається місцеве УБОЗ. Борцями з організованою злочинністю виявлена маса фактів незаконного призначення пільгових пенсій. Вони проводили планове «відпрацювання» установ ПФУ з початку нинішнього року і виявили доволі-таки банальну схему: посадові особи Пенсійного фонду та вуглевидобувних підприємств, користуючись сфальсифікованими документами, призначали підвищені пенсії особам, які того явно не заслуговували.

Жнивує Луганщина в доволі сприятливих умовах. Принаймні великих злив не було, вітри теж помірні до сильного, і десь поділася традиційна липнева спека під 40. Так, градусів двадцять — двадцять п'ять. Не знаю, як збирати ранні зернові, а їздити по полях, збираючи матеріали про героїчну працю селян у таких погодних умовах — суцільне задоволення. Утім воно швидко розвіюється, коли черговий голова колгоспу... чи то пак, директор СТОВ починає розповідати про свої проблеми.

Є на світі така велика транзитна країна — Україна, а в ній — велика транзитна область — Луганська. Як кажуть деякі політично стурбовані громадяни, історично склалося так, що мало не половина всіх рідких та газоподібних енергоносіїв потрапляє до нас саме через Луганщину. Цікаво от що: у той час, як у всьому світі війни ведуть за нафту, Україна з Росією сваряться через газ. Тьху-тьху-тьху, великого нафтового протистояння між «стратегічними партнерами» сьогодні не спостерігається. Що, втім, геть не означає спокійного життя для підприємства, яке керує всіма нафтотранспортними потоками в Україні. ВАТ «Укртранснафта» нині перебуває в стані війни, так би мовити, із ворогом внутрішнім. Точніше, проти цієї компанії ведуть запеклу «партизанську війну» загони крадіїв. Настирних, нахабних і досить непогано озброєних. Принаймні технічно.

Cхоже на те, що мода на безперервне ниття та скарги (невідомо на кого і одразу на всіх) минає. Принаймні за два дні виїзної колегії Державного комітету лісового господарства, що проходила нещодавно на Луганщині, закидів у бік держави — мовляв, недооцінила, не зрозуміла, недофінансувала і тому подібні «недо-» — чути якось не довелося. Хіба що пролунало повідомлення, буцімто скнара-Пинзеник хотів «зарізати» відповідну статтю бюджету, але ж Президент як ніхто інший розуміє значення лісівництва...
Це вже не така й сенсація, однак повідомляю: на Луганщині є ліси. Звичайно, це не Закарпаття, де ними вкрито більш як половину території, і навіть не Полісся (більше третини зелених шат) — тут усього лише 10,6% території — пiд лісовими насадженнями. Більше, ніж на Донеччині, однак на звання лісостепу область не тягне. То чому лісівники з усієї України зібралися обговорювати свої проблеми саме тут? Голова Держкомлісгоспу Віктор Червоний пояснив дуже переконливо: з 16 тисяч гектарів свіжостворених навесні українських лісів на Луганщину припадає 4,5 тис. Більше за всіх інших.

Цікавий різновид бізнесу виявили в Луганську співробітники місцевого Управління СБУ. Тут спритні ділки навчилися перетворювати на золото... золото. Незрозуміло? Усе просто, адже в Туреччині стосовно дорогоцінних металів діють правила, які суттєво відрізняються від наших. У південного сусіда немає ні пробірної палати, ані якоїсь подоби української системи держстандартів, а тому грунтовне в нас поняття проби там має дуже відносний характер. Зрештою, то справи самих турків, тим більше, що їхні золоті вироби на батьківщині й коштують відповідно.