— Пане Вікторе, на вашу думку, чи не краще було й справді затвердити виборчий список не в алфавітному порядку, а у відповідній черговості, як того вимагали чимало делегатів, і таким чином уникнути звинувачень у недемократичності?
— Мені здається, що це нічого не змінило б. Є принципи, за якими людей обирають до списку. Ці принципи не мінялися й поки що витримуються, тому немає ніякої загрози, що президія може їх порушити й при затвердженні місць у списку повестися якось не так.

«Вам це питання треба — ви і займайтеся! Навіщо мені створювати вам інформаційний привід, який я не хочу?». Так відповів найпалкіший борець із корупцією й захисник ідеалів Помаранчевої революції Юрій Луценко на прохання кореспондента «Української правди» прояснити, де працює його дружина. Йдеться про такий собі «корупційний скандал» — днями «УП» розповіла, нібито під час керівництва Луценка в Міністерстві внутрішніх справ Юрій Віталійович був зацікавлений у тому, щоб фірма «Українські новітні телекомунікації», в якій Ірина Луценко значиться фінансовим директором, стала посередником у наданні МВС послуг мобільного зв'язку. Ідеться про дуже солідні суми, і якби така інформація була оприлюднена десь на Заході, без розслідування б не обійшлося.

Комуністична партія України — сучасна і прогресивна. Вона захищає інтереси трудового народу, веде в парламент новітніх ударників виробництва, колгоспників і представників інтелігенції і нізащо не відступиться від своїх принципів, які підтримувала — чи не єдина в продажному українському політикумі — послідовно і безкомпромісно. Саме в цьому вчора намагався переконати журналістів, а також користувачів інтернету лідер Компартії Петро Симоненко. Із представниками преси перший секретар КПУ спілкувався у приміщенні інтернет-холдингу «Оглядач», який організував Петрові Миколайовичу й веб-спілкування з виборцями у «прямому ефірі» «всесвітнього павутиння».

Мабуть, це несправедливо: незважаючи на те, що у двох минулих скликаннях Верховної Ради Богдан Костинюк активно працював і в законодавчому, і в політичному сенсі, чи не найбільше уваги преси до нього привернуто саме тепер. Ще б пак — депутат, який найменше пробув у складі парламенту. Костинюк як член Народного руху і, відповідно, виборчого списку блоку «Наша Україна» пройшов до нинішньої ВР замість призначеного міністром від коаліції Анатолія Кінаха, але одразу ж склав мандат. Залишається сподіватися, що в наступному парламенті йому пощастить більше, адже Богдан Іванович достойний посісти значно вище місце у списку. Він ніколи не зраджував рідну фракцію й партію і не раз доводив свою принциповість. До речі, незважаючи на можливість стати киянином (адже як і всі парламентарії попередніх скликань, він отримав квартиру у столиці), член політради НР Костинюк залишається в рідному Івано-Франківську. «Можливо, у мене якісь консервативні погляди на це питання, але мене завжди тягне додому, — пояснює політик. — А Київ... Там я — на вахті».

Президентові набридло дивитися на те, як усупереч його указам та політичним домовленостям лідерів у сесійній залі Верховної Ради тривають зібрання колишніх народних депутатів. Учора Віктор Ющенко вже без усіляких еківоків закликав Верховну Раду «закритися». «Ми домовилися, що парламент завершує свою роботу. Колеги, завершіть цю роботу! Дайте спокій країні! — звернувся до парламентаріїв глава держави. — Ці щоденні заяви просто дезорганізують політичне життя, політичний порядок у суспільстві. Вони не дають очки ні комуністам, ні соціалістам». Ющенко наголосив, що треба «набратися політичної совісті, не знущатися з нації і виконувати домовленості». «Я розумію, що зараз парламент для багатьох нагадує епізод з анекдоту про дембелів, які загулялись так, що прогуляли свою станцію», — поіронізував Президент. І запевнив: без жодних сумнівів, вибори відбудуться 30 вересня. «Питання про дострокові вибори на правовому і політичному рівнях вирішене. Все інше — спекуляції дрібних політиків і авантюристів від політики».
Проте у Верховній Раді багато хто, схоже, думає інакше. Дивна річ: іще якихось два тижні тому, після оприлюднення «нічних домовленостей» Ющенка, Януковича і (NB) Мороза, здавалося, що глухий кут, у який внаслідок багатьох причин зайшов український політикум, нарешті розчахнув «запасний вихід». Але з кожним днем, який минає відтоді, у політиків (причому з різних таборів) знаходяться все нові й нові причини давати задній хід. І вже дедалі реальнішою стає ситуація, за якої в сесійній залі парламенту все ще 5-го скликання разом із комуністами, соціалістами й «регіоналами» засідатимуть ті, для кого ще рік тому мандат народного депутата був доступний хіба у «мріях ідіота» — за межами другої сотні списку «Нашої України» до Верховної Ради потрапити було зась.

Перерви — це вже настільки природний стан перманентно розпущеної-легітимізованої-розпущеної Верховної Ради, що вчора депутати навіть роботу свою з цього й почали: з перерви. На порядку денному стояли дуже важливі питання — документи, які входять до пакета домовленостей щодо проведення дострокових виборів (зміни до закону про вибори, зміни до закону про бюджет і постанова про зміну складу ЦВК). Однак без опозиції голосувати за них не було жодного сенсу — коаліція й без виборів спокійно може обійтися. Опозиційні ж фракції приходити в парламент не збиралися, оскільки його повноваження, вкотре продовжені черговим указом Президента, збігли напередодні о 24-й годині.

— На мій погляд, коаліція втратила здатність раціонально аналізувати поточну ситуацію. Оскільки саме для коаліції будь-яке затягування зараз контрпродуктивне, тому що руйнуються ті інститути управління — економікою, соціальними процесами, — які потім дуже важко відновлювати. А це, природно, є найбільшою проблемою саме для тих сил, які перебувають при владі. Кожен серйозний політик завжди прораховує можливі ризики. Так от, ризики втрат, на думку багатьох зарубіжних аналітиків, з якими я спілкуюся, для правлячої коаліції в разі затягування кризи набагато більші, ніж вигоди, навіть у разі кінцевої перемоги. І якщо, скажімо, Морозові втрачати нічого, тож йому вигідно тягнути нинішню ситуацію якомога довше, то про Партію регіонів цього аж ніяк не скажеш.

Недаремно у деяких «коаліційних» нардепів були такі іронічні посмішки, коли у вівторок вони розкривали свої широкі обійми блудним колегам по опозиції, вітаючи їх із поверненням «під купол». «Я не вірю, що це вже кінець. У них своя гра, і так просто вони не відступляться», — хитав головою депутат-«нашоукраїнець», який у розмові з кореспонденткою «УМ» побажав залишитися невідомим. Під «ними» опозиціонер мав на увазі соціалістів і комуністів, які «щось мутили». І «домутили» до того, що вчора вранці залишилися в сесійній залі самі.

Про те, як він ставиться до призначення в. о. Генерального прокурора Віктора Шемчука, у коментарі «УМ» розповів Юрій Луценко. Юрій Віталійович добре знає, хто чого вартий у Генпрокуратурі, яка гальмувала переважну більшість справ, спрямованих до неї міліцією за часів перебування Луценка на посаді міністра внутрішніх справ. Тож, очевидно, лідер «Народної самооборони» знав що робив, коли запрошував у список своєї політичної сили ймовірного наступника Святослава Піскуна на посаді Генпрокурора.

Блок Тимошенко посилив свої позиції у владі, а Президент продемонстрував, що його наміри серйозні, а настрій на дострокові вибори — вкрай рішучий. Учора своїм указом Віктор Ющенко призначив першим заступником секретаря РНБО Івана Плюща «праву руку» Юлії Тимошенко — Олександра Турчинова. Партія регіонів вустами свого штатного речника, нардепа Василя Кисельова вже розцінила цей крок Президента як можливу спробу «силового варіанту розв'язання конфлікту».