(Продовження. Початок — в «УМ» від 18, 19, 26 січня та 2 лютого)

Минулого тижня секретаріат Президента оголосив публічний конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців СП. Оновлюючись, Банкова планує посилити чимало позицій фактично в усіх департаментах. Зокрема, як повідомила прес-служба глави держави, кваліфіковані фахівці можуть претендувати на посади головних консультантів служб зовнішньої політики та підготовки виступів Президента. Крім «церемонімейстера» й спічрайтера, розумних людей кличуть у служби правової політики; з питань звернень громадян; ситуативного аналізу; регіональної та кадрової політики; комісію з питань помилування. В переліку також є вакансії в службах забезпечення зв'язків із Верховною Радою, Кабміном, Конституційним Судом, у службі оборонної політики, політики інституційного розвитку, службі соціально-економічної політики.
Документи приймають упродовж місяця в будні дні за адресою: Шовковична, 26. Можна також вислати їх поштою просто до секретаріату: вул. Банкова, 11, Київ, 01220 (з позначкою «на конкурс»).

Давно позаду той час, коли Віктор Медведчук вважався «сірим кардиналом» усієї країни. Його як демонізували на початку століття, так не можуть позбутися негативних емоцій при словах «лідер СДПУ(о)» й тепер. Головного есдека країни, який став главою Адміністрації Президента у 2002 році, підозрюють у багатьох нечестивих справах. Пригадуються розмови про те, як у розпал Помаранчевої революції у дворі АП палили купи документів. Мабуть, спалили все, що потрібно. Та й, очевидно, свій підпис пан Медведчук використовував обачно. Принаймні жодна з підозр криміналістами не доведена: недарма Медведчук вважається кваліфікованим юристом.
Так що «спадкоємцям» залишаються легенди і «музейні експонати». Як відомо, Віктор Ющенко, прийшовши в головний кабінет на Банковій, суттєво змінив його внутрішнє наповнення. Чимало дорогих і занадто пишних меблів узагалі були запропоновані для розпродажу. Деякі «залишки життєдіяльності» попереднього Президента залишаються в кабінеті Ющенка й тепер — «УМ» писала про це в детальному репортажі з офісу нового глави держави в травні минулого року. Після цього екс-кабінет Кучми впускав багатьох цікавих із числа журналістів, які мали змогу вивчити в ньому ледь не кожну золоту цятку на стелі. А ось із колишніми володіннями Медведчука — інша справа. Ці апартаменти розкрили свою останню таємницю лише через рік після приходу нової влади, і знову — «Україні молодій».

Якщо перефразувати одкровення голови секретаріату Президента Олега Рибачука, то він фактично називає себе «другою ступінню президентської ракети», передбачаючи, що й сам відпаде, «відпрацьований», як його попередник на посаді «головного канцеляриста» Олександр Зінченко. Але повірити в це складно. Адже Рибачук — один із небагатьох людей у нинішньому оточенні Президента, який іде під руку з Ющенком понад десять років. Якщо бути точним, то Олег Борисович із Віктором Андрійовичем уже 14 років — із часу спільної роботи в Національному банку. Так що «відпрацьована ступінь» Рибачук може хіба перейти на іншу посаду. До речі, за перший рік «помаранчевої» влади пан Олег встиг побути уже й віце-прем'єром (з питань європейської інтеграції).
Ми розмовляємо з Рибачуком у його кабінеті на Банковій — тому самому, де раніше сидів Медведчук. Пан Олег ніби заочно полемізує з «сірим кардиналом» Кучми, розповідаючи про нові порядки. Нам приносять чай у чашках із сервізу, тоді як Рибачук п'є своє питво із помаранчевої кружки з написом «Так! Ющенко». Це сувенір ще з «революційних», штабних часів. Звідти й починаємо інтерв'ю.

«Трудова Україна» — один із тих проектів на виборах-2006, чиї шанси на успіх неспівмірно малі у порівнянні з «кредитною історією» цієї партії. «ТУ» існує з 2000 року. Це досить відомий бренд, який послідовно підтримували й розкручували такі одіозні величини, як Андрій і Леонід Деркачі, Ігор Шаров, Віктор Пінчук, Сергій Тигіпко, Дмитро Табачник, багато інших заможних діячів епохи кучмізму. Звісно, «пролетарська» назва не могла затулити собою явний олігархічний імідж партії, тож не дивно, що на попередніх виборах «Трудова Україна» не ризикувала балотуватися самотужки, а була однією з цеглин блоку «За єдину Україну!» (сукупний результат — 11,77%). Після 2002 року «Трудова Україна» на певному етапі мала у Верховній Раді власну фракцію, однак уже невдовзі «трудовикам», щоб зберегтися на парламентській карті, довелося об'єднуватися то з ПППУ, то з НДП, і насамкінець навіть такому «половинному» представництву настав край. На той час продовжувалася епідемія відходу від партії багатьох її грошовитих активістів, зокрема, пан Шаров обрав участь у команді спікера Литвина. Доля пана Тигіпка — керівника виборчого штабу кандидата в президенти Януковича — ще сумніша: екс-керівник Національного банку взагалі пішов із великої політики. А на посаді голови партії, якщо пригадуєте, його замінив народний депутат Валерій Коновалюк — ще один чільний «штабіст» невдалого «Вибору-2004».

Богдан Бенюк — уже не просто улюблений актор і народний артист України. Тепер він насамперед політичний пропагандист. Бенюк каже, що всі до єдиної ролі, будь-коли зіграні ним у театрі чи в кіно, для нього однаково дорогі. Утім нинішня іпостась пана Богдана — кандидата у народні депутати — явно виділяється із загального переліку.Йдеться не про сценiчний образ. Бенюк — четвертий номер виборчого списку Всеукраїнського об'єднання «Свобода». І коли він каже, що потрапив до цієї націоналістичної партії не випадково, а за покликом душі, — цьому можна вірити. Принаймні наприкiнцi розмови з відомим актором журналісти «УМ», вражені запалом «крайньо правого» Бенюка-політика, розгубили майже всі «неполітичні» запитання. Можливо, посприяло цьому ще й те, що під час інтерв’ю панові Богдану постійно телефонували зі штабу ВО «Свобода» колеги по партії.
Наш діалог відбувся у гримерці Театру ім. Лесі Українки одразу після чергової успішної вистави рок-опери «Біла ворона». До речі, на розмову з «Україною молодою» Бенюк проміняв навіть артистичний «бенкет»...

Важко сказати, чи знає Володимир Путін, що партія імені його, улюбленого, бере участь у виборах до Верховної Ради України, але ця сама політична сила — «Партія політики ПУТІНА» — дуже розраховує на потужність іміджу господаря Кремля. Чому заповітне прізвище пишеться великими літерами? А це така хитрість. По-перше, чинний закон забороняє називати суб'єктів виборчого процесу іменами-прізвищами історичних осіб та людей, не представлених у партсписку.

Докторові політичних наук Сергію Телешуну — 43 роки, але за плечима в нього вже довгий шлях по коридорах влади. Переважно по горизонталі: Телешун працював на Банковій ще з Кравчуком, довгий час консультував і Кучму, був керівником управління внутрішньої політики Адміністрації Президента та автором багатьох (задіяних і не дуже) політичних сценаріїв. Недавно Сергія Олександровича покликали на Банкову від імені нового Президента, Ющенка. Там він — позаштатний.

Сьогодні «УМ» починає проект «Вони прагнуть нами керувати». Під цією рубрикою ми знайомитимемо читачів із персоналіями, ідеями та намірами всіх без винятку учасників нинішньої парламентської кампанії. Партій та блоків, чиї списки зареєстровано в ЦВК, уже 46, а бажаючих стати нардепами за партійними списками — понад 7 тисяч. Зрозуміло, що «Україна молода» як непрофільна газета не може згадати всю цю армію. Але головні моменти та родзинки з різних списків — гарантуємо. Починаємо з тих, кого Центрвиборчком зареєстрував в останні дні перед «дедлайном».