З 84–річним Олександром Бичком ми зустрілися у переддень його подорожі до Бухенвальда. Ще юнаком він відчув там смак волі після трьох років концтабірного рабства. Відтоді не раз відвідує колишній концтабір на запрошення німців. Мислить світло і тверезо. Визнає, що до останніх днів залишатиметься «червоним» і що хотів би відчути на собі «тверду руку» правителя. Такі ідеали підживлювали в ньому упродовж багатьох десятиліть. Та від цього не стає менш жахливою розповідь Олександра Бичка про коричневий відповідник червоного «очищення». До пальта літній чоловік прикріпив свій табірний номер — 2216. Розмовляємо неподалік Бабиного Яру, що болюче прозирає крізь освітлене весняним сонцем гілля з бруньками й першими листочками.

Блокнот із різномовними записами про концтабір Бухенвальд харків’янин Еміль Альперін береже упродовж 64 років. На пожовклих сторінках — враження шістнадцяти його побратимів, в’язнів–підпільників. Це учасники інтернаціонального визвольного комітету: троє іспанців, двоє голландців, двоє французів, двоє громадян СРСР, німець, австрієць, бельгієць, поляк, словенець та британський військовополонений. «Треба було бачити стадо обірваних людей, у яких залишилися лише шкіра й кості. Ці люди жадібно кидалися на візок із лушпайками брукви, ніби голодні вовки. Треба було бачити щодня сотні трупів, які вивозили до крематорію», — писав один із побратимів, бельгієць Теодор Гайнц.

Свято звільнення з рабства відзначається упродовж трьох тисяч років. Одним із найбільших дарів того духовно–історичного звільнення стала Свята Книга, що є основою трьох світових релігій — іудаїзму, християн­ства й ісламу. Об’єднує ці релігії також місто Єрусалим, де свого часу було збудовано перший в історії людства храм Єдиного Бога. У тому храмі молився й Христос. Його Воскресіння називається Пасхою, подібно до старозавітного Песаху, який символізує перемогу життя і свободи над смертю і рабством. Довгий час ці однокореневі свята представлялися зовсім різними — через намагання політиків «поділяти і володарювати». Про те, як нині можна оновити розуміння сенсу великого свята, наша розмова з головним рабином Києва та України громад прогресивного іудаїзму Олександром Духовним.

Червоне завоювання України почалося із затвердження більшовиками відповідних нормативних актів. Тривалий час вони були засекречені: мало виглядати, що українці добровільно, охоче і швиденько ставали «радянськими». Утім зведення Червоної Армії, не приховуючи, повідомляли: війська Радянської Росії взяли Миколаїв, Херсон, Київ... Нині оприлюднено архівні документи про направлені в Україну китайські й монгольські полки, узбецькі й калмицькі дивізії. Тим часом «українські» губернські чи районні військові комісаріати «народжувалися» в Росії. Скажімо, чернігівський комісаріат було створено в місті Орел, і лише після завоювання України він переїхав до Чернігова. Ленін писав, що Антонову–Овсієнку слід підписуватися просто Овсієнком, підлаштовуючись під «українське питання». Ілліч радив призначати на вищі щаблі влади в УСРР росіян з українськими прізвищами. Бо Україна чинила комунізації шалений спротив як російській окупації.
Про спротив селянства у 1917—32 роках Київське товариство «Меморіал» нині готує виставку «Народна війна» для Музею совєцької окупації. Упродовж кількох місяців голова товариства Роман Круцик за власний кошт об’їхав майже всі обласні центри України і в архівах скопіював близько 100 тисяч документів, що розкривають замаскований механізм окупації та підтверджують боротьбу українського селянства з загарбниками й колаборантами.

«Моє завдання — передати пам’ять про те, що ми пережили», — каже 90–річна Ольга Онищенко. Для цього пише статті й вірші — «Вузлики на пам’ять». Її численну родину — дітей, онуків і правнуків — я вперше побачила кілька років тому на Михайлівській площі в день вшанування загиблих від Голодомору. Згодом, гостюючи в Ольги Панасівни, ще раз, на світлині помилувалася її харизматичною родиною: понад двадцять осіб, убраних у вишиванки. На наступній сторінці сімейного альбому — фото чоловіка в капелюсі. Виявилося, що це чоловік Ольги Панасівни, районний провідник ОУН Петро Онищенко. Про діяльність його однодумців розповідає сьогодні виставка у Фастівському краєзнавчому музеї. Цікаво, чому народжена в СРСР наддніпрянська молодь, якій щодня «промивали мізки» ненавистю до самостійності, стала боротися за Українську самостійну соборну державу?

Іван Мазепа народився 370 років тому — 20 березня 1639–го. І аж в останній, 70–й, рік свого життя навіки отримав «титул самостійника». Він став символом спротиву проти закабалення України й очолив перелік імен, якими у транскрипції кремлівських геббельсів і досі нарікають усіх, хто має імунітет до імперської слини: «мазєповєц», «пєтлюровєц», «бандєровєц». Москва добре знає Мазепу. Та чи знаємо його ми? Адже факти, що раніше замовчувалися чи перекручувалися, сьогодні часом так само спотворюються, малюючи Мазепу винятково героїчною, «іконоподібною» особою. Про вивчення життєпису й творчої спадщини яскравого гетьмана та про пам’ять про нього — наша розмова з деканом факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво–Могилянська академія», відомим дослідником козацької доби, доктором історичних наук, професором Віталієм Щербаком.

Віднині в будь–якій точці планети, де є інтернет, можна ознайомитися з документами, що прирікали на вимирання українські села. А також дізнатися більше про осіб, які ставили свої підписи під тими документами. Доповнений перелік прізвищ високопосадовців, які планували ціною людських життів «перетворити Україну на зразкову радянську республіку» днями оприлюднила СБУ. За інформацією прес–центру Служби безпеки, це результат тривалої роботи працівників Державного архіву СБУ.

Зацікавлювати астрономією — ось мета «зоряного року». Чому саме 2009–й вирішили оголосити астрономічним? Бо 400 років тому два визначні для цієї науки відкриття здійснили Галілео Галілей і Йоганнес Кеплер. Галілей уперше застосував телескоп, а Кеплер вирахував закони обертання планет навколо Сонячної системи. До відзначення приєдналося понад 100 держав, а офіційне відкриття Року астрономії, за представництва знаних учених відбулося в Парижі у січні.
Астрономія — одна з найстародавніших наук, і базові ознаки людської культури — календарна система, релігія і свята — постали зі спостереження за небесними світилами. Ця спадщина пов’язує всіх землян, бо не має ні етнічних, ні географічних, ні навіть часових обмежень. Про дослідження і нові відкриття розповідає «УМ» голова Українського оргкомітету Року астрономії, директор Головної астрономічної обсерваторії України академік Ярослав Яцків.

Чи можливо уявити Українську Центральну Раду без Михайла Грушевського? Це ж він випрацював своєрідний ескіз для модерної Української держави з демократичним правлінням, з духовно–історичним корінням у Київській Русі. Державна символіка, яку й сьогодні має незалежна Україна, право народу на Помісну православну церкву, найкраща в тогочасній Європі модель співжиття різних національностей, освіта рідною мовою — ось стовпи ідеальної держави, які ставив Михайло Грушевський для майбутнього, для нас. Про харизматичну постать першого президента в день заснування Центральної Ради розповідає директор київського Музею Михайла Грушевського Світлана Панькова.

«УМ» продовжує публікувати матеріали київського «Меморіалу» для Громадської люстрації